П’ять років тому «УК»  опублікував матеріал «Страховий капкан», де розповідав про боротьбу одеського підприємця Таїсії Карпіної зі страховою пасткою. Тільки цього року Приморський районний суд м. Одеси встановив факт непереборної сили на базі «Волна»  (форс-мажор) і задовольнив у повному обсязі позовну заяву Таїсії Карпіної до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Суд визнав неправомірними дії банку щодо застосування відповідальності за порушення зобов’язань за генеральною кредитною угодою 010Х2-0-1Х07-588 від 8 листопада 2007 року в період  дії непереборної сили на території цієї бази. «Нині  «Райффайзен Банк Аваль»  оскаржує це рішення в апеляційному суді Одеської області», —  повідомила Таїсія Карпіна. 

Таїсія Карпіна та «Райффайзен Банк Аваль» уклали кредитний договір на суму 9 мільйонів гривень у листопаді 2007 року. Банк наполіг, щоб його клієнтка одночасно уклала договір страхування зі страховою компанією «Кредо-Класик», мотивуючи це акредитацією банку в ній. Цікаво, що і страховик, і банк входять до складу австрійської групи UNIQA, тобто  кредитують та страхують майно і ризики, по суті, вони пов’язані особи.

Згідно зі страховим договором з «Кредо-Класик»,  заставне майно у вигляді бази відпочинку «Волна» було застраховано на суму понад 15 мільйонів гривень. Банк мав усі гарантії покриття збитків за рахунок страхової компанії.

З грудня 2007-го по вересень 2008 року на узбережжі смт Затока трапилися чотири техногенні катастрофи. У результаті штормів базу відпочинку було частково зруйновано. Бізнес припинив функціонувати. «З огляду на  те, що банк і страхова компанія фінансують з одного джерела,  вони вирішили заробити за рахунок постраждалої сторони», —  вважає Таїсія Карпіна.

«Райффайзен Банк Аваль» категорично відмовився визнавати форс-мажорні обставини та продовжував нараховувати пеню і відсотки.

«Визначення у договорі «форс-мажору» не є істотною умовою,  проте в 99% договорів такі обставини зазначено з різним ступенем деталізації. Те, що їх нема у кредитному договорі,  дивує», — сказав «УК» керуючий партнер юридичної компанії «Грищенко, Пронін та партнери»  Євген Пронін.

«Банки самостійно обирають страхові компанії і змушують споживачів укладати договори страхування заставного  майна саме з ними. Це порушує права споживачів. У цих договорах страхування банки зазначають себе вигодоотримувачами (особами, які мають право отримати страхове відшкодування). При цьому не вказують, куди повинні спрямовуватися ці кошти», — підкреслює генеральний директор ТОВ «Консалтингова фірма «НІКА» Катерина Золотухіна.

Тільки у грудні 2010 року страхова компанія «Кредо-Класик» сплатила банку 420,4 тисячі гривень за два страхові випадки на базі відпочинку «Волна» (за рішенням Верховного суду України від 14 травня 2010 року). По суті, Таїсію кинули напризволяще, і вона самотужки за рахунок продажу власного майна (квартири і магазину) відновила базу. З цих коштів платила банку 2008 року, незважаючи на те, що бізнес не працював, кредит і відсотки.

«За логікою, у разі пошкодження заставних предметів  внаслідок стихійного лиха страхове відшкодування повинно спрямовуватися на відновлення заставного  майна. Але на практиці, зокрема у цій ситуації, банк отримав страхове відшкодування, а споживач відновлював предмет застави за власний рахунок», — констатує Катерина Золотухіна.

На тлі кредитних проблем у Таїсії погіршилося здоров’я, і в жовтні  2012 року вона отримала другу групу інвалідності.

Проти згубної практики банків, що диктують  клієнтам, якого страховика обирати, у квітні 2010 року виступав Антимонопольний комітет України. Але, на жаль, банки маневрують і обходять це рішення АМКУ. А страждають такі пересічні українці, як Таїсія Карпіна.