Енергозбереження

Нещодавно в Полтавській державній аграрній академії урочисто відкрили лабораторію енергетичних культур і біопалива. Це стало можливим завдяки українсько-голландському проекту, що започаткований три роки тому з метою вивчення біоресурсів рослинного походження для подальшого їх корисного використання. Конкретно — для виробництва біопалива. У рамках цього комплексного проекту науковці, наприклад, вирощують на ділянках землі несільськогосподарського призначення і досліджують світчграс — багаторічне лозовидне просо, що дає від 6 до 12 тонн сухої біомаси з гектара. В лабораторії мені продемонстрували січку й пелети, одержані з цієї заокеанської рослини. Є тут і гранули, виготовлені з очерету та рогозу, що ростуть у природних умовах на теренах області.  

Україна розраховує підписати кредитну угоду з Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Європейським інвестиційним банком (ЄІБ) на загальну суму 308 мільйонів доларів для модернізації магістрального газопроводу Уренгой—Помари—Ужгород у вересні цього року. Про це розповів міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький під час прес-конференції за підсумками «круглого столу» «Розвиток газового ринку України», що відбувся у Брюсселі за участі єврокомісарів.
Модернізація передбачає реконструкцію української ділянки газогону. За словами очільника енергетичного відомства, загальний обсяг інвестицій в першому етапі оцінено 519 мільйонами доларів. 

Відповідне рішення  ухвалено  в рамках п’ятого засідання міжнародної робочої групи з вивчення питань ціноутворення , що днями відбулося  у Києві.  Ідея створення такої компанії належить фахівцям австрійського і російського антимонопольних відомств. Сформувати єдину базу даних, а також єдину методологію оцінювання ризиків у процесі ціноутворення на ринку нафтопродуктів — таке головне завдання.  
«Такі системи дають змогу  оцінювати стан ринку на предмет домінування кількох господарюючих суб’єктів на ринку — як на локальному рівні, загальнодержавному, так і на світовому ринку», — зазначив один зі співавторів ідеї, заступник керівника Федеральної антимонопольної служби Росії Анатолій Голомолзін.

Здається, це було нещодавно. Одеський нафтопереробний завод у присутності високих гостей і з великими сподіваннями запускали, аби невдовзі знову ставити його на прикіл. Тоді, у квітні 2008-го, запускати завод після кількарічної реконструкції приїхав навіть тодішній глава держави. Втім, вже наприкінці 2010 року завод знову зупинився — через низьку рентабельність і несприятливу кон’юнктуру українського ринку, як пояснив тодішній власник підприємства російська компанія «Лукойл». Нині вона продала свій одеський актив Східно-Європейській паливно-енергетичній компанії , яка і взялася вкотре запускати виробництво. Чи є вагомі причини розраховувати на те, що старт-2013, вже з новим господарем, стане для одеського НПЗ більш вдалим?  

Два десятиліття тому в Данії — чи не вперше у Європі — замислилися над тим, що бути залежними від імпорту нафти і газу небезпечно. Бо постійне коливання цін на вуглеводні не кращим чином відображається на економіці країни. Тому тут  почали шукати шляхи зменшення залежності від імпорту енергоносіїв. Одним із них стало виготовлення котлів, що замість дорого газу споживають гранули з тирси та відходів деревообробки. В пошуках надійних партнерів, з якими можна було б успішно розвивати новий бізнес, данці вийшли на литовців, спільно з якими й  започаткували випуск котлів нового покоління. У 2006 році вони з’явилися на литовському ринку. І відразу ж завоювали звання виробу року…  

Відновлення прямих поставок казахстанських вуглеводнів в Україну відповідає інтересам обох країн. Про це заявив Прем’єр-міністр Микола Азаров у вівторок під час зустрічі з першим заступником глави уряду Республіки Казахстан Бакитжаном Сагінтаєвим.
Микола Азаров нагадав, що створення зони вільної торгівлі в рамках Співдружності Незалежних Держав передбачає укладання угоди про вільний доступ до трубопровідного транспорту країн СНД і створює можливості для прямих поставок казахстанської нафти і газу до України: «Ми налаштовані на розширення співробітництва в галузі використання транспорту, зокрема й трубопровідного. Я думаю, що в цьому також зацікавлений Казахстан, адже в нього є достатні запаси газу та нафти, і він міг би торгувати з нами не тільки через Російську Федерацію, а й напряму, як це було до 2005 року». 

Про це під час прес-конференції у Кабміні повідомив міністр енергетики та вугільної промисловості України Едуард Ставицький.
Пріоритетами стануть: розвиток галузевої інфраструктури, нарощування експортного потенціалу, збільшення генеруючих потужностей. «На цю мету в 2010—2012 рр. у галузь уже залучено інвестицій майже на два мільярди доларів», — зазначив він.
Серед головних проектів — збереження цілісності Об’єднаної енергетичної системи країни та її синхронізація з Європейською мережею системних операторів передачі електроенергії. «Також це модернізація і реконструкція наявних генеруючих потужностей ТЕС і ТЕЦ з продовженням терміну служби обладнання на 15—20 років і зі скороченням питомої витрати палива.

Нещодавно Україна підписала  угоду між компаніями Shell і «Надра Юзівська» про розподіл продукції від можливого  видобутку сланцевого газу на Юзівській площі в Харківській і Донецькій областях.  Прогнозні ресурси  родовища оцінюються в 2—4 трлн куб. м газу. Проте до видобутку ще не приступали, а вже   виникло багато питань як політичного, так і  екологічного характеру. Розібратися, де золота середина, під час засідання «круглого столу» намагалися експерти енергетичного ринку. 

З-поміж міфів, придуманих і поширених придворними істориками радянської доби, знаходимо  той, що батьками електрифікації на теренах колишньої імперії були радянська влада та вождь усіх трудящих.

Більше того, в одному зі старих підручників довелося прочитати про репресії проти українських селян, які, протестуючи проти комнезамівської влади, що заганяла їх до колгоспів, навмисно розстрілювали з рушниць порцелянові чашки на електричних  стовпах, закуплені за золото в Німеччині, і, звісна річ, піддавалися за ці «шкідницькі дії» жорстоким репресіям чекістів. 

Обсяги видобутку газу ДАТ «Чорноморнафтогаз» на шельфі Чорного і Азовського морів становив 1,17 млрд куб. м, що на 11,2% перевищило показник попереднього року. Нинішнього року в «Чорноморнафтогазі» планують збільшити обсяги ще на 40% — до 1,65 млрд куб. м. Одночасно вітчизняні компанії та їх партнери впритул наблизилися до початку широкомасштабних пошуків нафти і газу на великих чорноморських глибинах. 

Не лише експерти, а й ті, хто відстежує перебіг подій на газовому «фронті» між Україною і Росією, не сумнівалися, що наш «стратегічний партнер» обов’язково відреагує на підписання угоди в Давосі про видобуток сланцевого газу на Юзівському родовищі на сході України компанією Shell. До цього просто підштовхувала логіка дій «Газпрому». Адже торік, коли Україна заявила про скорочення обсягів закупівлі російського газу та перехід на альтернативні види палива, російський газовий монополіст вустами своїх речників та чиновників неодноразово погрожував, що українська газотранспортна система незабаром стане нікому не потрібною через таку політику.
Цього разу «Газпром» вдався, на його думку, мабуть, до найвагомішого аргументу і буквально наступного дня після підписання згадуваної угоди   виставив НАК «Нафтогаз України» рахунок на 7 мільярдів доларів за газ, який Україна не купувала в 2012 році. 

Ситуація у нафтодобувній сфері прогнозовано погіршується. Очікування негативних результатів грунтувалося на вкрай недостатніх інвестиціях, без яких зростання видобутку неможливе. За останні два роки видобуток нафти скоротився на 7,7%. Характерно, що найбільший «внесок» у таку динаміку зробила найпотужніша компанія галузі «Укрнафта», що на 50% належить «Нафтогазу України», — тут падіння обсягів видобутку нафти становить 8,2%. Виробництво газоконденсату в компанії зменшувалося рекордними темпами — 26% за два роки! 

Згадую своє  дитинство, коли на  берегах річки Здвиж, що протікає неподалік Києва, копали торф, сушили його і робили брикети, аби взимку зігріти домівку. І це попри те, що вугілля тоді  коштувало майже копійки. Газ постачали тільки в балонах, раз на два тижні. Проте люди заощаджували власні кошти за допомогою природи. Вона  й  нині нам дарує таку можливість, а ми цим майже не користуємося.
Енергоносії у нас під ногами:  це лушпиння соняшникового насіння, тирса, кукурудзиння тощо. Потрібно лише вміти його правильно використати для енергетичних потреб.

«Завод зупинено. Прохідна зачинена», — таким оголошенням на склі дверей, якими ще недавно проходили тисячі працівників підприємства, зустрів нас, журналістів, Запорізький завод феросплавів (ЗЗФ). Ще гнітючіше враження справляють порожні цехи унікального, одного з найбільших у Європі, виробника феросплавів і єдиного, що виплавляє весь асортимент цієї продукції та металевий марганець. Точніше, виплавляв, оскільки з 1 грудня завод зупинено. Як, до речі, і Стахановський завод феросплавів (СЗФ) — головне бюджетоутворююче підприємство міста, в якому воно розташоване. Навіщо і кому це вигідно? Відповідь на ці запитання ми намагалися одержати, спілкуючись із керівництвом та працівниками ЗЗФ.