Одного дня до кабінету директора Дніпропетровського національного історичного музею Надії Капустіної завітали місцевий підприємець Дмитро Піркл і його товариш Ігор Лук’янов. Прийшли з  ідеєю зробити пам’ятну медаль до ювілею Дніпропетровська. «І згодом без усіляких угод і паперів подарували музею таку медаль, — згадує Надія Іванівна.

— Потім з’явилася думка зробити серію з історії козацтва тощо. Говорили і про те, що музей має тільки два експонати цінних паперів. З тих пір і почалися дарунки — переважно від родини наших друзів».

Створює медалі за ідеями Дмитра Піркла головний скульптор монетного двору Національного банку України Роман Чайковський, а Ігор Лук’янов є продюсером проекту. Після ювілейної медалі до Дня міста розпочалася робота над серією про гетьманів України. Потім зробили ювілейну медаль «20-річчя проголошення Незалежності України», пам’ятну золоту медаль «Роксолана» та плакетки «Україна — центр Європи», «Євпраксія Всеволодівна — королева Німеччини», серію «Україна — козацька земля» тощо. Примірники цих робіт поповнили фонди Дніпропетровського історичного музею та деяких інших закладів. Загалом 91 срібна та 3 золоті медалі й монети, подаровані Дмитром Олександровичем, стали окрасою музейної колекції. Експонати мають відповідні сертифікати і виконані на високому художньому рівні.

А на відкритті нинішньої виставки Дмитро Піркл вручив Надії Капустіній медаль, присвячену 140-річчю гетьмана Павла Скоропадського.

Експозиція «Дарунок, як поклик душі» представляє як рідкісну нумізматичну колекцію, так і унікальні цінні папери кінця ХІХ — початку ХХ століть. Завдяки подарункам Дмитра Піркла, починаючи з 2006 року музей збагатився майже 450 цінними історичними пам’ятками. Серед них — найкраще в Україні зібрання акцій, облігацій, свідоцтв іноземних та вітчизняних акціонерних компаній, що діяли за рахунок іноземного інвестиційного капіталу на території України в позаминулому та на початку минулого століть.

«Цю тему практично не вивчено, в 30—50-х роках минулого сторіччя її трактували як закабалення іноземним капіталом відсталої Росії. Багато архівів було вивезено з нашої країни після Другої світової війни. Це закрита історія, яка нині повертається до нас, — пояснює завідувач відділу музею Валентина Лазебник. — Нині зрозуміло, що південну промисловість країни створено на кошти іноземних інвесторів — здебільшого бельгійців і французів. До речі, 17 великих металургійних заводів працюють донині. Експонати, подаровані Дмитром Пірклом, документально підтверджують, що тоді акції випускали десятками тисяч, що був асоційований капітал».

Валентина Іванівна показує найцікавіше з колекції цінних паперів. Це акції товариства «Дубова балка», Товариства російських трубопрокатних заводів бельгійських братів Шодуар з автографами Жоржа Шодуара.

— Акцію трубопрокатних заводів та облігацію бельгійського товариства з виробництва соди Сольве я шукав 4 роки, — розповів Дмитро Піркл. — А ці унікальні акції товариства «Катеринославський трамвай» знайшов випадково на одному з форумів і зміг вигідно їх обміняти. За гроші придбати б не вдалося, вони дуже дорогі.

До речі, зараз у музеї завершують підготовку видання про історію іноземного підприємницького капіталу та закордонних інвестицій і мріють про міжнародну конференцію з цієї теми.

Прикрашає виставку і рідкісна мапа з атласу відомого французького картографа П’єра Дюваля 1681 року видання. Ця та інші старовинні мапи, які подарував українським музеям Дмитро Піркл, дають змогу проаналізувати певні території часів козаччини і свідчать про те, що 300 років тому була Московщина, а не Росія. А наші землі вже мали назву Україна.

Завершує експозицію стенд, присвячений Майдану, який відбувався нинішньої зими і на якому Дмитро Піркл зі своєю родиною висловлював свою громадську позицію. Тож світлини, листівки, пам’ятні речі (наприклад авторучка, перебита кулею), що розповідають про ті буремні події, теж уже стали частиною тієї правдивої історії України, яку прагне донести до людей меценат.