Медики Буковини у скорботі схилили голови перед недоброю звісткою: у зоні бойових дій загинув їхній колега молодий хірург Владислав Трепко. 

Майже рік Владислав перебував у самому пеклі війни. Він проходив інтернатуру в хірургічному відділенні Чернівецької обласної лікарні, коли викликали у військкомат і відправили на охоплений війною схід країни. Він став одним з 11 буковинських лікарів, здебільшого молодих, яких призвали до Збройних сил ще під час першої хвилі мобілізації. Життя в землянках, польові шпиталі, осколкові рани, кровотечі й ампутації, операції під артобстрілами, двотижневе оточення бойовиками у Степанівці — і десятки врятованих життів завдяки його професіоналізму і мужності.

Під час короткострокових відпусток лейтенант 30-ї окремої Новоград-Волинської механізованої бригади старший ординатор операційного відділення медичної роти Владислав Трепко організовував волонтерські поїздки на схід для допомоги українським військовослужбовцям та медикам, зустрічався з журналістами, розповідав про АТО.

Рідні Владислава Трепка, а з ними всі Чернівці, з гордістю називатимуть його світле ім’я. Фото Альони ЧОРНОЇ

«Війна — це страшно, — казав 27-річний лікар. — Але нема нічого міцнішого від бойового братерства, фронтової дружби, яку пізнаєш там, на передовій. Патріотизм і любов до Батьківщини — це не просто слова».

Владислав загинув під час чергового удару супротивника по позиціях сил АТО і мирних населених пунктах. Під градом снарядів він надавав допомогу пораненим товаришам. Надати професійну допомогу самому Владиславу вже було нікому…

Проводжаючи Владислава в останню путь, друзі, однокласники з чернівецької школи №28 (там працюють учителями його батьки), товариші — студенти Буковинського медичного університету не змовляючись стали на коліна.

Поховали лікаря-героя на алеї Слави центрального міського кладовища.