Відчуйте різницю

Альтернативою використання російського газу, крім відомих реверсних джерел, для економіки держави і зокрема металургійної галузі може стати повне впровадження технології пиловугільного вдмухування, що потребує використання коксівного вугілля зі зниженим вмістом сірки. Для порівняння: уже кілька металургійних заводів перейшли на нову технологію. Як наслідок, об’єм використання газу для потреб галузі з майже 7 мільярдів кубічних метрів знизився до 3,5 мільярда кубів, і ще можливе зменшення його використання. 

Економія істотна, але є одна обставина: для нової технології потрібне якісне коксівне вугілля, якого, на жаль, Україна майже не має. 

Наприкінці грудня 2013-го Кабінет Міністрів вирішив не вводити квоту на імпорт коксівного вугілля в 2014 році.

Водночас з’явилась інформація, що депутати пропонують Верховній Раді ввести 10%-не ввізне мито на кокс, коксівне вугілля та напівкокс із кам’яного вугілля. Про це йдеться в законопроекті № 4730 про внесення змін до Митного тарифу, затвердженого Законом «Про Митний тариф України», зареєстрованого в парламенті  17 квітня.

Нагадаємо, асоціація «Укркокс» заявляла про готовність Міністерства енергетики та вугільної промисловості відкласти введення обмеження імпорту коксівного вугілля.

Про це раніше йшлося  в інформаційному повідомленні, розміщеному на урядовому порталі: «Уряд на ділі підтверджує намір створити вільні від адміністративного втручання умови ведення бізнесу в Україні, конкурентного, вільного ринку». Цього разу Кабмін не продовжуватиме квотувати імпорт коксівного вугілля, щоб металурги змогли закуповувати якісну сировину за прийнятними цінами (імпортна сировина якісніша й дешевша на 10—15 доларів за тонну). Це рішення важливе ще й для сталеварів, які модернізують виробництво.

Досвід 2013 року засвідчив, що квоти жодним чином не стимулюють  закупівель вітчизняного вугілля, адже обсяги квот однаково відповідали рівню вільного імпорту. Йдучи назустріч металургам (представникам галузі економіки, найважливішої з точки зору отримання іноземної валюти), було вирішено відмовитися від квот, які створюють додаткові перешкоди на шляху проходження сировини в Україну.

У свою чергу  металурги  заявляють, що їхні збитки  від використання неякісного вугілля торік становили  350—400 мільйонів доларів США. Якби рішення про квотування було ухвалено, то зростання виробництва становило б усього 3—4%, а не 12%, як заплановано. Відсутність квот дасть змогу меткомбінатам знизити собівартість продукції, проте досягти різкого зростання виробництва сталі можна буде лише стимулюванням внутрішнього ринку металопродукції. Наприклад, скасування може істотно підтримати одну з важливих галузей економіки — цементну. Вільний імпорт сировини дасть змогу  цементним підприємствам наростити виробництво готової продукції.

Корінь проблеми

Попри те, що в січні-березні цього року металурги виконали зобов’язання викуповувати певну частину вітчизняного коксівного вугілля.    «Згідно з досягнутими у грудні 2013 року між металургами і вугільними шахтами домовленостями, металурги в І кварталі 2014-го взяли на себе зобов'язання викупити у державних шахт певну кількість вугілля. Підтвердив це і генеральний директор «Укркоксу» Анатолій Старовойт під час круглого столу «Енергетична безпека промисловості України». Він повідомив, що  закупівля  українського вугілля навіть була перевиконана в I кварталі на 100 тисяч тонн. Металурги і цементники налаштовані відстояти право ввозити необхідні їм обсяги сировини, посилаючись на те, що практика обмежень на імпорт суперечить  вимогам СОТ і законодавству  самої України. «Наша правова позиція відповідає стандартам включно країн  Євросоюзу», — заявив директор правового департаменту корпорації «Індустріальний союз Донбасу»  Сергій Ткаченко. Якщо квотування буде введено, вважає він, це може спричинити для держави  істотні проблеми.  «Обмеження імпорту коксівного вугілля і відсутність квот для цементних підприємств  призведе до простою технологічних ліній наших заводів», —  констатував фахівець.

Кокс чи газ: питання собівартості

Анатолій Старовойт розповів, що після подорожчання газу ще в середині 2000-х металурги  стали впроваджувати технологію вдування вугільного  палива (технологія ПВП) в доменному виробництві під час виплавки чавуну і сталі. Впровадження цієї технології дало змогу  відмовитися від використання  газу під час виплавки чавуну і знизити собівартість виробництва тонни цього металу приблизно на 10%. Нині за технологією ПВП працюють 4 печі на Алчевському металургійному  комбінаті (корпорація ІСД), 2 печі — на Донецькому металургійному заводі (група «Донецьксталь»), 5 — на меткомбінаті м. Ілліча («Метінвест»), 4 — на «Запоріжсталі». Також цього року технологія ПВП буде впроваджуватися на двох печах Єнакіївського металургійного заводу («Метінвест») і  на двох — Дніпровського меткомбінату ім. Дзержинського (ІСД). За оцінками Анатолія Старовойта, для виробництва 30 мільйонів тонн чавуну (стільки було заплановано виплавити в 2014 році) металургам потрібно майже 10 мільйонів тонн коксівного  вугілля.

Технологія ПВП вимагає використання  коксу високої якості, для виробництва якого металургам потрібне саме імпортне вугілля, де нижчий, ніж в українському, вміст сірки. За словами Старовойта,  в Україні тільки три шахти видобувають вугілля, придатне для виробництва коксу необхідної якості: «Червоноармійська-Західна», шахта ім. Скочинського і «Південно-Донбаська №3 ». Але з вугілля, яке видобувають ці шахти, можна отримати тільки 3,5 мільйона тонн  коксу, тоді як металургам потрібно 13—14 мільйонів тонн», — зазначив А. Старовойт.

Якщо металургів обмежать у можливості імпортувати якісне коксівне вугілля, вони будуть змушені або збільшити витрати коксу,  або використовувати природний газ. «Якщо ми беремо тільки українське вугілля, то отримуємо кокс низької якості, і пиловугільне вдування скасовується», — пояснив Анатолій Старовойт. Отже, металургія збільшить споживання газу.