Міністерство освіти і науки запропонувало 53 керівникам вищих навчальних закладів визначитися з доцільністю їхнього подальшого існування вже до кінця  навчального року. Адже в деяких із них (вдуматися тільки!) вступили на навчання від 100 до… 1 студента!

Водночас у профільному відомстві чекають пропозицій від інших університетів щодо перспектив розвитку в контексті нового Закону «Про вищу освіту» та ситуації в Україні. У Рівненському державному гуманітарному університеті перспективу бачать. Про це говоримо з в. о. ректора професором Русланом ПОСТОЛОВСЬКИМ.

В. о. ректора Рівненського державного гуманітарного університету Руслан ПОСТОЛОВСЬКИЙ

— Руслане Михайловичу, війна вносить не найкращі корективи і в процес імплементації Закону «Про вищу освіту». З іншого боку, вона дає унікальний шанс на перетворення, на нестандартні рішення, які допоможуть не лише вижити, й з розвиватися.

— А такі рішення можуть приймати справжні професіонали. Нині на перший план виходить гуманітарна складова в її найширшому розумінні. Й тут наш гуманітарний університет (а ми, до речі, отримали цей статус у 1998 році вперше в Україні) повинен максимально підставити плече державі. Адже всі ці роки держава підставляла надійне плече нам: близько 60 відсотків студентів (а в нас їх 10 тисяч) навчаються бюджетним коштом. Рівень працевлаштування випускників, яких підготувала через наш університет держава, становить понад 90 відсотків.

До речі, ми готуємо повний спектр фахівців для середньої школи за винятком хімії, але й цю спеціальність найближчим часом ліцензуємо. Плюс фахівців у галузі культури. Загалом останніми роками з’явилося 14 нових спеціальностей.

Нині для нас символічна цифра — 75. Саме стільки у вересні виповнюється університету, який бере початок від учительського інституту, створеного 1940-го. І майже 75 відсотків сягає частка наших випускників, які працюють у школах Рівненщини.

— Не секрет, що цього року держзамовлення зменшиться. До того ж, за задумом міністерства, 20 відсотків його отримають ті виші, які матимуть найбільше вступників із високим балом ЗНО.

— Ми теж мінімізуємо насамперед адмінвидатки, промоніторимо ефективність роботи допоміжних служб. Переконаний: навіть за найтяжчих обставин маємо зберегти професорсько-викладацький склад, що формувався десятиліттями наполегливої праці, — втратити завжди легше, ніж набути.

Якщо йти за принципом найвищого балу ЗНО, то держзамовлення матимуть лише столичні виші. Виходить, тільки Київ готуватиме вчителів для української глибинки? Але не всі родини нині мають кошти на проживання дитини у столиці. Може, сільські абітурієнти в чомусь і поступаються знаннями тим, хто здобув їх на Печерських пагорбах та в оплачених батьками репетиторів. Але ж саме вони, набувши знань і навичок у регіональних університетах, повертаються працювати до рідної поліської школи. З них виходять добрі фахівці: недаремно школярі Рівненщини мають високі успіхи в Україні на предметних олімпіадах та конкурсах МАН. Та й за результатами ЗНО область не пасе задніх. Оце і є головний результат роботи університету — високоякісні знання, перетворені на уміння.

— То як збираєтеся підставити плече державі, адже міністерство чекає бачення  перспектив розвитку в цей складний час?

— Ми розробили пакет антикризових заходів. Зокрема створюємо резервний стратегічний фонд: це, сказати б, пасок безпеки у разі непередбачуваних ситуацій. Джерела його наповнення — підготовка іноземних студентів, яку розпочинаємо вже наступного навчального року, а також спонсорські кошти насамперед випускників університету.

Так у всьому світі: про імідж альма-матер дбають випускники, які вже досягли певних життєвих вершин. Серед наших випускників — народні артисти України Василь Зінкевич, Микола Гнатюк, Наталія-Марія Фарина, солістка Варшавської опери Ольга Пасічник, члени Національної спілки письменників Євген Шморгун, Микола Пшеничний, неодноразова чемпіонка Європи з плавання Анна Хлистунова, триразова учасниця Олімпійських ігор Тетяна Козаченко, представник України в Раді Європи Світлана Богатирчук-Кривко, сотні заслужених учителів України, успішних бізнесменів. Але окремої шани заслуговує випускник кафедри театральної режисури Олександр Храпаченко, який торік 20 лютого героїчно загинув на Інститутській і навіки став Героєм Небесної Сотні.

Можна вимірювати роботу університету кількістю випускників чи титулами та вченими званнями викладачів. А можна ось такою героїчною любов’ю до України. Як на мене, цей вимір — найвищий. Тож університет започатковує стипендії імені Олександра Храпаченка для кращих майбутніх режисерів. Нині ж відкрили пам’ятну дошку вірному синові Рівного, який віддав життя за наш європейський вибір.

— Це безповоротний вибір Рівненського гуманітарного?

— Безперечно. Один із наших міжнародних проектів так і називається: «Інтегруємо в європейську освіту». Тут і співпраця з міжнародною службою академічних обмінів  DAAD, фондом Конрада Аденауера (Німеччина), європейською академією Берліна, польською фундацією Роберта Шумана. Найстаранніші випускники факультету іноземної філології отримують подвійні дипломи спеціаліста РДГУ та магістра університету міста Перпіньян (Франція), маючи змогу навчатися в цьому місті. Відповідно французькі студенти та аспіранти стажуються у нас: нещодавно приїхала аспірантка, якій дуже сподобався університет та наше місто.

Стали нормою закордонні стажування наших викладачів. Тож корегуємо свої навчальні плани та програми (таку змогу в межах автономії дає нам новий Закон «Про вищу освіту») на зразок європейських університетів. Зокрема сформовано блок дисциплін для самостійного вибору студентів. Можливості для розвитку нині унікальні — ними лише потрібно мудро скористатися.   

Інна ОМЕЛЯНЧУК, 
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Руслан ПОСТОЛОВСЬКИЙ. Народився 3 жовтня  1951 року в селищі Мізоч на Рівненщині. Закінчив історичний факультет Кам’янець-Подільського педінституту.

Кандидат історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки  України. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ і ІІ ступеня, Почесною Грамотою Верховної Ради України.