Президент України Володимир Зеленський дав інтерв’ю відомому німецькому журналістові  Паулю Ронцгаймеру, яке було оприлюднено в таблоїді BILD та інших ЗМІ медіагрупи Axel Springer.  Бесіда відбулась неподалік Харкова, де Верховний Головнокомандувач відвідав нові оборонні об’єкти

— Пане Президенте, ми сидимо тут, у Харкові. Ви цілий день були на вулиці. А місто весь час обстрілюють: удень і вночі безпілотники, бомби, КАБи... Особисто мені це трохи нагадує початок війни. Невже путін хоче завоювати Харків за будь-яку ціну?

— Це завжди була одна із цілей путіна — схід України, включно з усім Донбасом: Луганська область, Донецька область. І, авжеж, він хотів Харків, тому що це символічно для нього. Оскільки говорять, що Харків — перша столиця України. І тому для нього це дуже символічно. Це велика ціль, тому що, якщо ви звернете увагу, жодного обласного міста він не захопив. З початку, саме з початку вторгнення, з 2022 року. Жодного центру регіону, жодного з наших регіонів він не зміг захопити. І Харків для нього — ціль.  Безумовно, він захопив Маріуполь, зруйнувавши Мелітополь, Бердянськ. Так. Але якщо ми подивимося на столиці регіонів, він жодного [міста] так і не зміг захопити. І він не зможе, я в цьому впевнений. І для нього це дуже важлива ціль — Харків. Однак не хочеться, щоб ми трішки, знаєте, гралися в ІПСО російську та награвали [підігравали] їм. Тому що зараз дуже багато інформації, що він хоче й захопить. Хоч між «хоче» й «захопить» — велика різниця. Ми робимо все, щоб цього не трапилось.

— Але чому ви так упевнені, що путін не зможе цього зробити? Я маю на увазі, що він мобілізує велику кількість солдатів, у нього багато зброї, у нього є озброєння, яке зараз дуже точно знищує вашу інфраструктуру, ваші електростанції, ваші автозаправні станції. Чи здатне це зрештою мати вирішальний вплив на хід війни?

— Це серйозний вплив на війну. Його бажання зруйнувати. І принаймні це його бажання — захопити всю Україну, безумовно. Удари по електриці [енергетиці] — це точно великий біль для громадян і великий біль для нашої держави. І справді, він завдає цих ударів, і дійсно, систем ППО, які є в Україні, недостатньо. І воно працює саме так: по тобі стріляють, а ти повинен захиститись.

І путін розуміє тільки силу, і якщо він відчуває, як звір, що ти не можеш захиститися, він руйнує більше й більше. Для чого? Щоб люди побігли з того чи іншого міста. А для чого йому це потрібно? Йому потрібно не залякати світ до кінця. Тому що він розуміє: якщо є люди всередині, то треба дуже обережно. Обережно, тому що він розуміє, що, якщо він зруйнує місто повністю, загинуть десятки, сотні тисяч в одному місці. І він боїться цього, боїться. І тому він б’є, залякує інформацією, залякує щодо електрики, залякує ударами по водопостачанню, щоб люди їхали з великих міст. Так було із самого початку з багатьма містами, включно з Києвом. Йому потрібно було посіяти цю паніку. І коли вже всі виїхали, тоді він починає руйнацію. Як він зробив це з Маріуполем і з Авдіївкою — руйнацію повністю всіх будівель, усього живого для того, щоб зайти в місто або в село.

— Ви нещодавно, мабуть, цього тижня, сказали або навіть попередили, що Україна може зазнати поразки, якщо поставки зброї зі США припиняться. Який вигляд мала б поразка України?

— Передусім системи ППО. Номер один — спочатку захиститися. Друге — зброя, яка дає відсіч російській зброї. Якщо в нього артилерія сьогодні… І С-300, і артилерія прилітають, долітають до Харкова, де ми з вами перебуваємо. Якщо він б’є на відстань 40 кілометрів, 100 кілометрів, а в нас зброї, щоб йому відповісти, немає... А йому відповідати треба, принаймні по системах, із яких він стріляє. Він стріляє С-300. Він думає, ми не знаємо, де це розташоване? Ми знаємо, де це розташоване. І це він просто везуча людина, що поки що в нас ще не було відповідних систем ураження його вогню. Ось вам і захист Харкова. Як? Ми знаємо, скільки систем у нього є поблизу Харківського регіону. Ми можемо їх повністю знищити. Для цього потрібні відповідні системи.

— Але що може статися, якщо ви не отримаєте ці системи і якщо Україна програє цю війну? Якщо Україна програє, якою буде Україна?

— Він буде повністю руйнувати все. Він не заспокоїться, поки не зруйнує наші міста. Якщо в нас не буде ППО та відповідних систем, далекобійних систем, щоб відповідати путіну, він, путін, буде руйнувати нашу землю. Ось такий вигляд і матиме ця війна. Руйнація, повністю руйнація прикордонних областей, міст, сіл тощо. Тому що дронів ми виготовляємо дуже багато, але вони не є альтернативою будь-якій зброї. Розумієте, так? Тобто ми показуємо себе з дронами. І я вважаю, що те, що ми наростили виробництво, нам дуже сильно допомагає. Але це не замість ППО, це не замість далекобійної зброї, далекобійних ракет, далекобійної артилерії.

Так, він зруйнує все. Він знищить багато людей. Десятки тисяч. Люди не тікатимуть здебільшого. Я маю на увазі більшість. Отже, він уб’є багато людей. Який вигляд це матиме? Багато крові, багато жертв, багато втрат. Я говорю про тисячі, сотні тисяч.

— Пане Президенте, у вас двоє дітей, вашому синові одинадцять років. Чи запитує він у вас іноді, коли закінчиться війна?

— Як кожна людина. Але він і так ставить це запитання. Він ставить запитання: коли ми переможемо? І це і є зміст того, що він відчуває. Йому 11 років. Але він такий, я впевнений, як у більшості своїй українці. Так, коли ми переможемо. Так, він як дитина хоче перемоги, хоче бачити мене. Він розуміє, що...

— І як ви йому відповідаєте?

— Ми точно обов’язково переможемо, тому що в нас немає жодної альтернативи. Але пообіцяти й сказати точну дату я не можу. І це не залежить, це моя дитина, мій син чи це інший громадянин України. Ми в цьому і в усьому повинні бути дуже відкритими і й чесними з нашим суспільством.

— На початку російського вторгнення два роки тому я теж був у цей час у Києві. Ви відмовилися тікати за кордон зі словами, цитую: «Мені треба зброя, а не таксі». Чи відмовилися б ви від нової пропозиції США виїхати, щоб урятувати себе й свою родину, якби ситуація тут погіршилася?

— Якщо ситуація стане складнішою, ніж була? Я не впевнений, що це доречний сигнал для всіх, а не тільки для мене. Я думаю, що найважча ситуація залишилася в минулому. Це моя думка. Насамперед. Найгірший період уже позаду.

— Але ситуація цілком може погіршитися.

— Так, ви праві. Ніхто не знає, що буде завтра. Правда? А ми живемо сьогодні. І боремося сьогодні. Ми живемо одним днем. Але я не можу і ніколи не вчиню так, я не можу залишити свою країну.

— За жодних обставин.

— За будь-яких обставин. За будь-яких обставин, звісно.

— Але очевидно, що ви й досі перебуваєте в розстрільному списку путіна, що вашій родині тут загрожує небезпека.

— Так і є. Багато людей під загрозою в Україні. Ми не виняток. Хоча зрозуміло, що я — ціль путіна. Це зрозуміло.

— Ви вже давно закликаєте надати більше систем ППО на кшталт Patriot і далекобійну зброю, наприклад Taurus. Чи відчуваєте ви, що західні союзники вас підвели? Чи розчаровані ви у своїх західних союзниках?

— Я не назвав би це розчаруванням. Бій іще не закінчився. І війна не закінчена. Я трішки… Я користуюся логікою у своїх кроках, своїх словах і у своїх висновках. Завжди логікою. І я просто не розумію логіки реальної, коли, наприклад, у когось із партнерів є зброя, яка сьогодні потрібна, щоб вижити, Україні. І я не розумію, чому її тобі не дають. І я не вважаю, що, наприклад, політика…

— Ви говорите про Taurus?

— Я говорю в тому числі й про Taurus. Вона одна з них. Нам потрібні ATACMS, Taurus. Нам потрібні F-16.

— Що ви сказали канцлеру, коли він повідомив, що ми не дамо вам Taurus? Що ви сказали пану Шольцу?

— Ми говоримо на цю тему. Вона є… Я думаю, що вона є болючою. Наскільки я розумію, канцлер вважає, що він [Німеччина] не ядерна держава і що це єдина зброя в Німеччини, яка є найпотужнішою. І він ділиться зі мною такими меседжами, що «я не можу залишити свою державу без такої потужної зброї». У мене хороші стосунки з канцлером.

— І ви вважаєте, що це пов’язано з ядерною загрозою з боку росії?

— Він каже так, але я не вважаю, що це збереже світ від ядерної загрози росії. Будь-які ракети — Taurus, ATACMS, — F-16 не сховають жодну людину від ядерних ударів, якщо почнеться, не дай Боже, ядерна війна. Я вважаю, що це більше для суспільства тієї чи іншої держави. Дуже важливо знати, що в тебе є щось особливе, якась особлива зброя. Якщо буде війна, вона знадобиться.

— Водночас Президент Франції Макрон не відкидає розгортання наземних сил країн НАТО в Україні. Наскільки реалістичним ви вважаєте такий сценарій зараз? Чи могло б це суттєво допомогти Україні?

— Будь-яке посилення України точно допоможе. Це перше. Ми розуміємо. Чи то зброя, чи то тренувальні місії, про які казав мені Еммануель, чи то хаби з ремонту техніки в Україні, щоб не відправляти кудись, чи то люди на кордоні тощо. Тобто будь-яке посилення Україні допоможе — я нещодавно сказав в інтерв’ю. Я не можу відкрито сказати: так, війська посилять Україну. І я не можу нікого запрошувати, інакше від мене можуть, скажімо так, партнери віддалятися. І тоді Україна втратить допомогу.

— Чи був би путін вражений, якби Макрон або інші країни направили війська? Чи змінило б це щось?

— Я не впевнений, що країни відправлять сюди якісь війська, якщо чесно. Тому я не фантазував би на цю тему.

— Поговорімо про те, що зараз відбувається у США. Говорять, що Дональд Трамп стоїть за реакцією Конгресу щодо пакета на підтримку України…

— «Фантазував» — неправильне слово, якщо можна.

Я маю на увазі, що для путіна не має значення причина початку нових війн, я це мав на увазі. Якщо ви введете якусь армію в Україну для підтримки України, він скаже: так, це напад НАТО на росію. Якщо ви цього не зробите, він із часом прийде до інших країн НАТО, до Балтійських країн. Можливо, він побоїться, і перед Балтійськими країнами піде до Молдови або до Казахстану. Ось у чому полягає його задум. І я думаю, що світ має зрозуміти, що задум путіна є дуже примітивним. Скажімо, є певна допомога. І з усією цією допомогою західних країн Україна зможе не просто захиститися, а й піти вперед. Тому він намагався розділити політичну підтримку, розділити світ. Йому це не вдалося. Він утратив підтримку у світі, і він не зміг нічого зробити. Тому він спробував іншу тактику: не розділити світ, а розділити допомогу, зброю. Як ви можете розділити зброю, щоб не давати Україні весь цей обсяг боє припасів? Значить, потрібно розпочинати нові війни, допомагати десь це робити. Тому я казав: Молдова, Балтія. Збережи Боже, щоб цього не було, але Молдова, Балтія, він думає про певні ситуації на кордонах білорусі. І він може зробити це в Казахстані і так далі. Для нього дуже важливо втягнути світ у війну й розділити світові обсяги боєприпасів.

— Поговорімо про те, що відбувається у США, адже для вас це дуже важливо. Ми щойно про це говорили. Ви попереджали, наскільки може погіршитися ситуація в Україні, якщо зброї більше не буде. І вперше ви сказали про можливу поразку, якщо зброї більше не буде. Кажуть, що за цим блокуванням з боку республіканців стоїть Дональд Трамп. Ви намагалися зателефонувати Дональду Трампу, якого знаєте особисто?

— Я сам йому не дзвонив. Ми публічно запрошували його в Україну. Скажу відверто, і непублічно. Ми передали меседжі, контекст через відповідних людей, що ми хотіли б, щоб Дональд Трамп був в Україні й подивився все своїми очима та робив ті чи інші висновки. У будь-якому випадку я готовий зустрітися з ними, проговорити питання. Це питання для нас важливе.

— Що ви чули від нього та від його людей, коли його запросили?

— Що він хоче, але не знає, коли він зможе.

— Тобто Трамп сказав, що приїде в Україну?

— Він сказав, що хоче.

— Проте дати ще немає?

— Так.

— Але ви вважаєте, що він невдовзі має приїхати?

— Я на це сподіваюся.

— Водночас Washington Post повідомляв, що якщо Трамп знову стане президентом, він закликатиме Україну назавжди передати частину Донбасу та Крим росії, щоб припинити війну в обмін на мир. Чи були б ви готові поговорити з ним про таку угоду?

— Якщо угода в тому, щоб ми просто віддали свої території, і це є ідея, то ця ідея дуже примітивна. Я думаю, що якщо в нього є справді формула і свій підхід, як закінчити війну швидко, як про це пишуть, — я не впевнений, що він це так говорив, але про це пишуть, як ви сказали, — то я у будь-якому випадку з радістю послухаю цю ідею. Але потрібні дуже сильні аргументи, тому що потрібна не фантастична ідея, а саме реальна ідея, тому що тут питання про життя людей. Ми не можемо просто жартувати на цю тему, ризикувати. Ми маємо справи з путіним. Поки що все, що він говорив, він робив інакше. Тобто ми не можемо довіряти, значить, це говорить про те, що сама ідея повинна бути такою, яка не дає путіну простору для реалізації своїх планів, розумієте? Тому що він повинен бути в якомусь сенсі в куті для того, щоб він не міг імпровізувати, тому що можна домовлятися про що завгодно. Питання, якщо він буде виконувати ті чи інші домовленості.

— У вас все ще є надія, що США скаже «так» щодо нової зброї та грошей?

— Так, звичайно. Ми старанно над цим працюємо.

— Ви налаштовані оптимістично?

— Звісно, інакше не можна.

— То ви все ще думаєте, що ця допомога надійде?

— Так.

— Ті, хто виступає проти подальшої допомоги, аргументуватимуть так: росія перейшла на військову економіку, у них більше солдатів, це ядерна держава, яку неможливо перемогти. Це те, що можна почути в США. Це те, що можна почути також і в Європі. Що ви відповісте цим людям?

— Передусім застосування ядерної зброї — це велике питання. Якщо ті люди, які мають іншу думку, ніж більшість Конгресу, скажімо так, або їхні представники… Якщо вони вважають, що ми повинні їм віддати частину своєї землі, тому що в них ядерна зброя, то вони повинні розуміти, що після нас будуть інші країни НАТО, в яких немає жодної ядерної зброї. І це говорить про те, що буде ядерна світова війна з використанням ядерної зброї. Тому я не доходив би до останнього кроку щодо застосування ядерної зброї, а розглядав би цю війну як реальність, де росія напала на Україну. Так, у них більше людей, але ми не країна, де населення два-три мільйони. Усе ж таки ми країна 40-мільйонна. Це також велика країна. Друга історія: як показує ця війна, ми змогли їх зупинити на початку війни і потім відбити частину своїх територій. Це говорить про те, що так, у росії більше людей, так, у них більше зброї, але новітня зброя все ж таки в об’єднаного Заходу. І тому якщо ми отримуємо ті чи інші відповідні технології і можемо збільшувати виробництво деяких з них, якщо буде відповідне ліцензування, така спроможність, якщо ми отримуємо ліцензії від наших партнерів — Сполучених Штатів і країн ЄС, — то питання не в кількості людей, питання в якості зброї.

— Двоє законодавців-республіканців у США нещодавно припустили, що російська пропаганда проникла в Конгрес США. Ви вірите, що це так?

— Ну, росія має великий вплив. І це просто не тому, що в них є домовленості з частиною Конгресу. Це не так працює. У них є їхнє лобі всюди: у Сполучених Штатах, у країнах ЄС, Британії — всюди. У Латинській Америці, Африці — всюди. Якщо ми говоримо про допомогу Конгресу, зверніть увагу, як вони працюють із суспільством Сполучених Штатів. Вони прокачують свої наративи через медіа і не вони, не громадяни росії або вихідці з російської федерації. Ні. Самі представники тих чи інших медіагруп, громадяни Сполучених Штатів. Саме вони в медіа з відповідними меседжами, іноді проросійськими. Дуже проросійськими. Це великий інформаційний вплив росії на інформаційне поле світу.

— Усі ці дискусії про переговори, закінчення війни, заморожування відбуваються також і в Німеччині, і я цитую лідера СДП, так би мовити, партії Олафа Шольца. Він говорив про заморожування війни як про попередній етап припинення вогню. І схоже, Олаф Шольц певним чином також приміряє на себе роль можливого канцлера миру. Наскільки це вас хвилює?

— Так не вийде, він не буде канцлером миру, якщо ми будемо йти через заморожування конфлікту, через заморожування війни. Так було з «мінськом»: віри в «мінськ», віри в заморожування конфлікту немає. Всюди, де було заморожування конфлікту, закінчилося просто такою, знаєте… Повільним продовженням окупації. Вона може бути зі зброєю, а може бути політичною окупацією. І це ж найголовніше — щоб у тебе не розвивалась країна, щоб у тебе була нехай навіть не в гарячому стані, але постійна війна. У тебе не буде ніхто інвестувати. На якийсь період усі будуть… Частина людей буде радіти навіть, світ буде казати: авжеж, вийшло заморозити конфлікт, ракети не летять. Це тільки до того моменту, поки росія не збільшить виробництво й запаси техніки, ракет, дронів тощо. Не пропрацює всі помилки, з якими вони до нас приходили на початку окупації. І коли вони будуть знову готові, вони запропонують вам ваше життя. Не таке, як ви хочете, а яке вони запропонують. Вам скажуть: «Євросоюз? Забудьте Євросоюз. НАТО ніколи не буде. Як ви хочете розвиватись? Ми вам покажемо». Ну, як з білоруссю — союзницька держава. Тому питання замороженого конфлікту — це як пауза, коли ви дивитесь якийсь фільм. Тільки це не фільм, а реальність. Це просто пауза, але пауза — вона для путіна.

— Тож який вихід із ситуації, пане Президенте? Ви справді вірите, що Україна спроможна повернути Донбас, Луганськ, Крим? Маю на увазі, контрнаступ торік не вдався, зараз у вас недостатньо зброї, бракує солдатів. То як ви зможете повернути ці величезні території?

— Передусім ми не програли, а контрнаступальні дії на землі минулого року були не такі вдалі. Так, ми не отримали результату, якого хотіли. І ви тут маєте рацію. Там причин багато є: і наші причини — так і є, але й недоукомплектованість наших бригад — також причина. Третя причина — росіяни знали, куди ми підемо. Абсолютно. Чому вони знали, звідки вся ця інформація — не можу вам сказати. Історія в будь-якому випадку розбереться. Але є й позитив: те, що ми зробили в Чорному морі. Це був позитив, і ця праця в Чорному морі була вдала. Ми побудували зерновий коридор, альтернативний, і знищили багато флоту російської федерації. Чи це великий успіх — усе це? Ні, з одного боку, а з іншого боку, те, що в принципі Україна вистояла, — це великий успіх. І тому як відповісти вам на запитання, чи зможемо відвоювати всю територію? Гібридна війна й гібридна перемога. Це не значить, що тільки зі зброєю в руках треба повертати території.

— Значить, у вас є план?

— Так, ми маємо план контрнаступу. І ці контрнаступальні операції повинні дати нам результат, а після цього результату в будь-якому випадку, якщо російські війська не можуть втримати територію, відходять назад, повинна паралельно йти дипломатія й тиснути на путіна. Саміт миру, який ми повинні організувати… Ми повинні там знаходити виходи з кожної з криз — із кожної з криз, які натворив путін. І мені здається, тільки паралельно показувати, що ти війною, путін, нічого більше на території України не зможеш зробити. І політикою тиснути на нього, щоб він все ж таки дійшов до закінчення війни і до справедливого миру для України.

— Як мають виглядати ці результати? Чи ви, для прикладу, зруйнуєте Керченський міст цього року?

— Ми дуже хочемо. І це питання не в тому, що саме міст, Керченський міст, про який усі говорять. Ми говоримо про кілька інфраструктурних речей, які є воєнними цілями. Це міст, це аеродроми, з яких злітають літаки. Це міст, і інші є мостопереходи, якими вони доставляють зброю. Аеродроми, з яких вилітають літаки і бомбардують нас. Вибачте, це законні цілі. І я вже мовчу, що вони розташовані на тимчасово окупованих територіях України.

— Я б хотів розповісти вам про мої особисті враження. Я був в Україні останні три роки більше, ніж у Німеччині або деінде, працював багато місяців з коман дою, зустрів багато людей, зробив багато репортажів. Але я відчуваю, що людей, які песимістично налаштовані щодо мети повернення всієї території, стає дедалі більше.

— Розумію.

— Я відчуваю, що велика кількість українців більше не вірять у ваші слова про те, що ви повернете всю Україну.

— У цьому полягає мета. У цьому полягає справедливість. Повернути всі наші території. Не кажу, що всю територією зі зброєю, як я вже казав вам. Думаю, це довгий шлях. Не хочу здаватися надто оптимістичним, але зараз буду реалістом. Якщо ми маємо зберегти незалежність України, демократичну Україну як частину Європи, як майбутнього члена ЄС, як націю, якщо ми хочемо зберегти це, нам потрібно повернути нашу незалежність. Ідеться не лише про територію. Потрібно створити умови, щоб люди могли повернутися назад. Це значить, що всі інвестори та світовий бізнес мають вірити в Україну, у її майбутнє. Це означає відсутність будь-якого замороженого конфлікту.

— Пане Президенте, якщо це не cпрацює, якщо майбутній контрнаступ не приведе до повернення територій, то коли настане для вас час сісти з володимиром путіним за стіл переговорів?

— Але ми підготували дуже конкретний план дипломатичних переговорів, що складається з десяти пунктів для платформи мирного саміту. Перший інавгураційний саміт буде у Швейцарії.

— Без росії?

— Звісно, без росії, бо нам необхідно, щоб вони нічого не заблокували.

— А як ви збираєтесь вести переговори?

— Я вам поясню. Ми підготуємо план. Думаю, деякі пункти будуть готові з деталями, що робити навіть на першому саміті з більшістю країн світу. А після цього ми підготуємо весь план. Звісно, деякі сторони переговорів, деякі представники континентів представлять цей план російським представникам. Але тільки після того, як ми дійдемо спільної думки, сформуємо спільну точку зору країн, які дійсно хочуть миру. Не просто розмов, а справжнього миру.

— У минулі місяці ви завжди казали, що не підете на переговори з володимиром путіним. З початку війни ви говорили: «Я нізащо не сяду з ним за один стіл».

— Бо він убивця і вбив багато наших людей. Якщо йдеться про переговори на платформі Саміту миру, то думаю, ми знайдемо інфраструктуру або деякі можливості для переговорів із тими чи іншими представниками.

— Є не лише проблеми зі зброєю на фронті, але також з мобілізацією. Коли я розмовляв з військовими на фронті, відвіду вав позиції біля Авдіївки, інші райони біля Бахмута, вони казали, що воюють два роки й більше. Як таке можливо — в Києві та Львові люди насолоджуються життям, а не є на фронті? Чи можливо змусити людей іти воювати?

— Це не питання про примус. Це неправильне слово. Ми маємо мобілізацію з перших днів війни. Звісно, парламент продовжує цю мобілізацію кожні три місяці. Є зараз на розгляді парламенту деякі зміни до закону, і думаю, парламент внесе ці зміни. Звісно, є військові, які з перших днів на фронті, дуже вдячний їм, усі ми вдячні, вони герої. І звісно, деякі з них втомились. Але ми також маємо поглянути на ситуацію з росією, яка вирішила мобілізувати 300 тисяч людей.

— Скільки ви хочете мобілізувати й скільки вам необхідно, щоб захищати й одночасно організовувати новий контрнаступ, про який ви говорите?

— Не буду ділитися кількістю, але її буде достатньо, щоб захистити нашу країну.

— Пане Президенте, Politico восени опублікував, що у стратегічному конфіденційному документі адміністрація Байдена виражає серйозну стурбованість корупцією в Україні. Чи адміністрація Байдена помиляється та чи намагалися ви їх якось переконати?

— Так, вони… Знаєте, це наратив. І всі ті, хто глибоко в бюджетних процесах, розуміють, що жодних корупційних ризиків з американськими грошима не було. По-перше, більшість, 70% грошей, які виділяли Сполучені Штати Америки, до нас не доходили. Вони приходили до нас зброєю — вони всі залишились в американському виробництві, а іноді — в деяких філіях виробництва в Європі. Тобто ми б із радістю отримували ці гроші в наші виробництва, але в нас немає такого шансу. Це перше. Друга історія. Якщо ми говоримо про наші гроші, українського бюджету, то я хочу вам сказати, що весь український бюджет, повністю з моменту голосування бюджету Верховною Радою… Два роки війни він просто переходить у Міністерство оборони. У нас немає жодного бюджету, у нас є donations — допомога, на яку ми відновлюємо ті чи інші інфраструктурні проєкти. У нас є місцеві гроші, які є в громадах, які вони витрачають на деякі інфраструктурні речі. У нас є деякий фонд, щоб захистити енергетику, електрику, і там також багато donations. А все інше — це Міністерство оборони. А гроші Міністерства оборони навіть більші, ніж наш бюджет. Чому в нас дефіцитний бюджет у час війни? Тому що гроші в Мін оборони більші, ніж наш бюджет держави, а гроші Міністерства оборони складаються здебільшого із заробітних плат наших військових. Тобто ось вам і відповідь на їхнє запитання.

— Останнє запитання, пане Президенте. Ви обіймаєте цю посаду вже майже п’ять років. Я пам’ятаю, як вас обрали у травні 2019 року. За звичайних обставин мали б відбутися вибори, а тепер, під час війни, цього року виборів, мабуть, не буде. Як би ви назвали себе по завершенні травня? Досі Президентом? Або якось інакше? І коли будуть вибори?

— Найважливiше, що я досі українець. Думаю, це найголовніша річ. Щодо президентства — ми зможемо організувати вибори, коли зможемо змінити закон, бо, думаю, ви розумієте, нині, згідно із законодавством, ми не можемо провести вибори під час війни або воєнного стану. Я маю зупинити воєнний стан, а це значить зупинити цей закон.

Тобто для того, щоб сьогодні організувати вибори, треба змінити закон. І закон про воєнний стан. Змінити це, змінюючи. Це дуже на сьогодні складно зробити. Це унеможливлює, тому що, згідно із законодавством, вибори під час війни неможливі. Тому треба зміни до законодавства. Або треба скасовувати воєнний стан. Якщо ми скасовуємо воєнний стан, то ви повинні зрозуміти, що вже неможливо буде захищати нашу державу. Це дуже великий ризик.

Ось все.

— Дякую, пане Президенте, що приділили час.

Переклад інтерв’ю  Укрінформу надав Офіс  Президента України

Фото з сайту ukrinform.ua