Скандал довкола можливої новобудови в історичній частині міста розгорівся в Черкасах ще три роки тому. Забудовник місцеве приватне підприємство «Надія» планував на місці історичної пам’ятки — особняка Кринського на вулиці Байди Вишневецького звести багатоповерховий будинок, а саму пам’ятку знести. Приводом збурення стало надання забудовникові містобудівних умов та зведення паркана довкола будинку.

І хоч незабаром надані забудовникові містобудівні умови було скасовано, його подальші дії тримали в напруженні громадськість обласного центру. Ініціатор спорудження висотки наполягав на своєму, мотивуючи тим, що пам’ятка уже не придатна для реконструкції, та й, мовляв, жодної цінності в історичному сенсі не має.

Такий вигляд мав будинок Кринського в минулому сторіччі. Фото з сайту novadoba.com.ua

У заповідному серці міста

Як свідчать архівні документи, цей дім споруджено в Черкасах 1907 року за проєктом невідомого архітектора. Певний період він належав місцевому юрисконсульту польського походження Вацлаву Кринському. 1910 року тут містився земський банк, до Другої світової війни — дитячий заклад, у період нацистської окупації — окупаційна установа. Після війни тут працювала господарська частина комітету держбезпеки, гаражі були у дворі. Пізніше — конструкторське бюро. Останніми роками приміщення орендували приватні фірми.

На думку професора, доктора історичних наук, завідувача кафедри історії України Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Віталія Масненка, цей будинок стоїть саме там, «де починалися Черкаси». Цю пам’ятку взято на облік згідно з відповідним наказом від 2010 року. У реєстрах приміщення записано як «будинок пристава Табачникова». Якщо розглядати архітектурне обличчя Черкас, наголошує науковець, то в місті залишилося дуже мало будівель, яким 100 і більше років. Більшість із них знищено ще тоді, коли Черкаси стали обласним центром.

З одного боку, новоявлених забудовників та архітекторів можна було зрозуміти: у середині 1960-х років, вся країна, оговтавшись після загарбницької війни, відновлювалася, розбудовувалася. Багатьом хотілось оновлення, осучаснення міського середовища. Отож під бульдозер часом потрапляло й те, що могло б іще прислужитися наступним поколінням.

Як зазначає завідувач відділу історії краю обласного краєзнавчого музею Сергій Ганницький, у Черкасах не зберігся жоден замок, зовсім мало старовинних споруд. Добре, що в центральній частині міста ще трапляються окремі забудови кінця ХIХ — початку ХХ століття. Вони цікаві не лише як туристські об’єкти, а й як предмет наукового дослідження. Такі будинки допомагають зберігати неповторну атмосферу міста, підкреслюють його історичні корені. Причин зберігати їх достатньо.

Як свідчить електронний ресурс «Геопортал містобудівного кадастру міста Черкаси», будинок Кринського — справді пам’ятка архітектури. Особняк вписано в перелік нововиявлених пам’яток архітектури, він стоїть на території заповідної охоронної території «Черкаські берегові схили» і входить до комплексної археологічної пам’ятки «Культурний шар пізньосередньовічного міста Черкаси (ХІV—ХVІІІ ст.)».

Очевидно, з огляду саме на це ще 2021 року прокуратура Черкаської області спрямувала до суду позовну заяву про зобов’язання нинішнього власника об’єкта культурної спадщини укласти охоронний договір на особняк Вацлава Кринського.

Об’єкт спотикання

Попри нечітку позицію в цьому питанні міської влади, все до часу ніби відбувалося за правовою логікою. Проте представники забудовника продовжували гнути свою лінію. «Надія» просила в міської влади дозволу на забудову. Його у міськвиконкомі дали, але потім тричі скасовували через значний резонанс та позицію окремих членів виконкому. Розпочати будівництво так і не вдалося.

Варто згадати, що в березні 2021 року за поданням обласних чиновників міністр культури Олександр Ткаченко підписав наказ, яким згаданий будинок внесли до національного реєстру пам’яток архітектури. Тоді у приміщенні ще були вікна, двері й навіть дах. Тепер частини цього немає. Як і наказу міністерства, який було скасовано через суд. Як виявилося, визначаючи історичний та культурний статус споруди, чиновники не дотрималися всіх необхідних формальностей. А досі чинним залишається наказ профільного департаменту Черкаської облдержадміністрації ще від 2010 року, який визначає особливий статус цієї будівлі.

Час минав, історична споруда, зрозуміло, кращою не ставала. Як повідомляли у прокуратурі області, «ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду частково задоволено заяву керівника окружної прокуратури та заборонено приватному підприємству вчиняти будь-які дії, спрямовані на пошкодження, руйнування або знищення вказаного об’єкта культури до набрання рішення чинної сили». Було це ще 2021 року. І ось нарешті нове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023-го. Суд зобов’язав ПП «Надія» укласти охоронний договір на пам’ятку архітектури — особняк Вацлава Кринського.

Нині власник будинку зобов’язаний упродовж місяця з моменту набрання рішенням суду законної сили укласти з управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації охоронний договір на цю пам’ятку архітектури. Істотна умова такого договору — власник має забезпечити збереження пам’ятки та підтримувати її в належному стані.

Важко сказати, якою буде  подальша доля будинку. Судячи із практики забудови міста, навіть найкращі рішення, спрямовані на задоволення потреб містян, спритним підприємцям нерідко вдається обходити.

Особняк Кринського у Черкасах у 2021 році внесли до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, незважаючи на це тепер тут розпочали підговтовчі роботи до зведення багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом.. Фото з сайту procherk.info

Оберігати й підтримувати

А ось що думає із приводу цього скандалу засновник громадської організації  «Черкаський інститут міста» Іван Подолян: «Саме такі справи дають відчуття, що у громади є захисники не лише від зовнішнього ворога, а й від внутрішніх зазіхачів на культурну та історичну спадщину Черкас. Зберігаючи Замкову гору від багатоповерхової забудови, ми даємо собі й майбутнім поколінням шанс перетворити цю територію на змістовне місце вікової глибини та сили, які дає історія та культура. Як казав відомий в області археолог та краєзнавець Михайло Сиволап, у цій землі більше історичних артефактів, ніж ґрунту».

Від себе додам, що стіни — не тільки цегла. Це одна з небагатьох частин міста, які мають стратегічне значення, і в разі мудрого розпоряджання дадуть опору для громади на майбутнє. Замкову гору величезна кількість громадян вважає своїм місцем за правом крові. Тут могили наших предків. Тут століттями проливали кров черкаські воїни. Тут у землі руїни нашого замку і наших церков. Тут минуло життя наших старших. Тут минуло наше дитинство і триває дитинство наших дітей. Не можна просто так брати й руйнувати історію наших родин, історію нашої громади, історію міста. Це злочин за законами України.

Так, багатоповерхова житлова забудова цієї території дасть змогу забудовникові дуже добре заробити. Але це дуже немудре рішення для Черкаської громади. Тут ідеться не лише про бізнес. Найвища провина й відповідальність лежить не на бізнесі, а на тих, хто мав би розуміти такі речі, взяв на себе відповідальність за майбутнє цього міста. Хто мав би відповідати за стратегію розвитку Черкас і хто дав дозвіл забудовникові проігнорувати право громади на свою історичну та культурну спадщину. Нас об’єднує і робить сильним народом, громадою наша спільна історія, спільна культура, спільна мова. Не слід жартувати з фундаментом нашої спільності, бо можна розбудити дракона.

Якщо без жартів

Як повідомила на запит заступник начальника управління — начальник відділу управління культури та охорони культурної спадщини облдержадміністрації Людмила Товстопят, власник нежитлових будівель на вулиці Байди Вишневецького, 2 в місті Черкаси — з 02.07.2010 ПП «Надія». Зведена на початку ХХ століття споруда — яскравий приклад одноповерхової забудови міста періоду до Першої світової війни. Її взято на облік як щойно виявлений об’єкт культурної спадщини наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 на підставі «Відомостей до складання державного реєстру національного культурного надбання. Черкаська область»,  які розробив інститут «Укрпроектреставрація» та схвалила колегія Мінбудархітектури.

Археологічні розкопки, які проведено на невеликій площі садиби на вулиці Байди Вишневецького, 2, дали важливий матеріал, що поповнив наші знання про давню історію міста і вкотре підтвердив унікальність ділянки для Черкас.

Далі читаємо: «Після візуального обстеження встановлено, що територія, на якій розміщено об’єкт, перебуває в занедбаному стані. Власник земельної ділянки та об’єкта не проводить роботи з упорядкування території, внаслідок чого територія заросла високорослими травами та чагарниками. У процесі візуального обстеження встановлено, що характер руйнувань об’єкта свідчить про систематичний механічний вплив на нього. Велика кількість тріщин в цокольній частині споруди може бути свідченням значних руйнувань підвальних приміщень. Однак у зв’язку з наявністю паркану, який обмежує доступ на територію об’єкта, обстеження підвальних приміщень провести наразі неможливо. Як і повністю оглянути внутрішню частину споруди. За підсумками обстеження встановлено, що об’єкт перебуває в аварійному стані. У разі не проведення термінових протиаварійних робіт існує істотний ризик повного руйнування об’єкта».

У зв’язку із вищезазначеним управління видало ПП «Надія» припис від 21.06.2023 № 14310/02/01-02.03-21, яким зобов’язано негайно зупинити роботи з демонтажу будівлі.

Тим часом на сайті міськради зареєстрували петицію із проханням перейменувати Черкаси на честь забудовника. «Уже досить тривалий час в нашому місті силами будівельної фірми ПП «Надія» за повного потурання місцевих органів влади тривають демонтаж та знищення пам’яток культури загалом та пам’яток архітектури зокрема», — йдеться в петиції. За словами автора звернення, під загрозою тотальної багатоповерхової забудови перебуває Замковий узвіз — історичний центр стародавніх Черкас. Автор петиції саркастично пропонує Черкаській міській раді та міським депутатам «гідно оцінити зусилля забудовника щодо зміни історичного архітектурного обличчя міста й ініціювати зміну назви міста на Надія-сіті».

Залишаючи іронічні пропозиції на марґінесі, гадаємо, відповідним службам міської ради варто зробити з цієї історії цілком недвозначні висновки.