Голова Всеукраїнської Спеціальної
Колегії з питань боротьби з корупцією
та організованою злочинністю
Юрій ЛАВРЕНЮК

 

Як відкриття єдиного реєстру корупціонерів допоможе громадськості контролювати різні гілки влади? Чи реально втілити в Україні досвід Грузії, якій вдалося побороти побутову корупцію? Коли в країні буде створено Антикорупційне бюро? На ці та інші питання в інтерв’ю «УК» відповів голова Всеукраїнської Спеціальної Колегії з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю Юрій ЛАВРЕНЮК.

Науковці напрацюють «карту корупції»

— Пане Юрію, нещодавно в Москві відбувся Другий Євразійський антикорупційний форум, де ви представляли Україну. Вдалося учасникам форуму спільними зусиллями сформувати єдині стандарти, які допоможуть якщо не подолати корупцію, то хоча б мінімізувати її рівень?

— Під час форуму були представлені всі методи та механізми, які використовують у боротьбі з корупцією в країнах пострадянського простору. Наприклад, дуже багато в цьому напрямі сьогодні робить Росія, де до вирішення цієї проблеми залучають науковців. Вони вивчають психологію корупціонера, визначають сфери, які найбільш уразливі. Вони розробили досить ефективну систему проведення антикорупційної експертизи, яка набагато глибша, ніж ті, які здійснюють в Україні. У нас сьогодні є різні форми таких експертиз. Перша з них — офіційна, яка розроблена Міністерством юстиції. Ще є експертиза, яку проводить організація Transparency International Ukraine, але вона громадська і, згідно з чинним законодавством, не обов’язкова для виконання.

Наскільки це актуально для більшості громадян? На мій погляд, нашим пенсіонерам, студентам, учителям, лікарям немає діла до того, що в нас «замилили» при проведенні тендерів. У країні досить високий рівень побутової корупції, звідти потрібно починати роботу, а тендерні процедури та відповідні порушення — це вже адміністративна корупція, це наступна сходинка. Тому нам у першу чергу потрібно визначитися, якою саме буде боротьба. Або згори, починаючи з політичної корупції, що на сьогодні не дуже ефективно. Або знизу — через подолання побутової корупції, з якою кожен стикається повсякденно. Але чомусь саме в цьому напрямі ніхто не хоче нічого робити.

Наприклад, Міністерству охорони здоров’я було виділено 820 мільйонів гривень на введення так званих електронних карток. Така система передбачала й електронну чергу. Пацієнтові не потрібно приходити вранці у поліклініку, стояти в черзі до реєстратури, щоб з’ясувати, чи є взагалі той чи той спеціаліст, а потім відвойовувати для себе талон на його відвідування. Він може «завітати» в таку електронну систему, з’ясувати, де та коли лікар приймає, а також записатися на прийом на визначений час. Картка пацієнта в онлайн-режимі потрапляє до лікаря. Саме на цю мету були виділені кошти. Але потім цю ініціативу жорстко розкритикували, і виділені кошти повернули назад.

— Хто саме виступив проти цієї ідеї та які були зауваження?

— Однією з перших розкритикувала цю ідею організація Transparency International Ukraine, зауважуючи, що кошти виділяють не на боротьбу з корупцією, а на міністерство, яке потім не зрозуміло витратити їх куди слід. Хоч це була ціла система заходів, спрямованих на те, щоб усунути корупційні ризики в галузі медицини.

На мій погляд, щоб побороти побутову корупцію, нам потрібно починати з електронного адміністрування під час управління процесом надання послуг. Наприклад, днями я повернувся з Криму. Там на трасі Сімферополь—Ялта розташовані прилади, які в автоматичному режимі фіксують порушення Правил дорожнього руху. Коли водій переїжджає перевал, його вже чекає співробітник ДАІ, який надає фото цих порушень та складає відповідний протокол. А ось на самій трасі інспекторів немає. Це вже хоч якась спроба мінімізувати людський чинник.

Подивіться на Грузію, яка ввела стопроцентне електронне адміністрування. Відповідно, рівень побутової корупції у них практично зведений до нуля. А що відбувається у нас? Податкова служба вводить електронну звітність. Здавалося б, це досить прогресивна форма співпраці з платниками податків. Але при цьому черги нікуди не зникли, тому що все одно потрібно здавати документи з мокрою печаткою. І людина зі звітом простоює у черзі по кілька годин. І саме в цей час під районним відділенням чергують певні товариші, які пропонують за 500 гривень здати всі звіти без черги. Тому підхід повинен бути комплексним, як хвиля, що одночасно накриє всі сфери. Наприклад, у Росії дійшли до того, що підприємці в електронному вигляді вираховують, скільки вони повинні собі нараховувати податків.

— А якщо вони помиляються?

— У кожного підприємця на сайті Федеральної податкової служби є своя сторінка. Якщо він помилився або допустив якісь порушення, в режимі онлайн йому надходить відповідне повідомлення. І він спокійно виправляє свої помилки. При цьому ніхто не приїжджає до нього на підприємство з перевіркою та не перевертає там усе, як часто відбувається у нас.

— Щоб запровадити всі адміністративні послуги в електронному вигляді, потрібні чималі кошти, яких у нас, м’яко кажучи, бракує…

— Сперечатися не буду, кошти потрібні справді великі. Якщо взяти до прикладу Грузію, то їм у цьому допомогли американці. Повністю на старті на створення системи електронного адміністрування послуг кошти були виділені Державним департаментом США.

Україна свого часту також отримувала міжнародну допомогу на боротьбу з корупцією, але 80% цих коштів було розподілено між неурядовими організаціями, так званими «грантоїдами». У них уже в підсвідомості закладено, що не потрібно напрацьовувати якийсь дієвий механізм, головне — показати, що «правильно» використані кошти. Тому вони переважно займаються складанням рейтингів, проведенням соцопитувань.  До речі, на Євразійському форумі Росія виступила з досить жорсткою позицією щодо рейтингів, які проводять іноземні організації, що на 100% фінансуються з-за кордону. Були висловлені певні застереження щодо їх об’єктивності.

Тому на форумі було прийнято рішення напрацювати єдину методологію оцінювання рівня корупції в країнах незалежної співдружності. Росіяни також будуть розробляти за допомогою науковців мапу корупції, де будуть вказані найбільш уразливі сфери. Можливо, з часом ми також зможемо перейняти цей досвід.

Оформляємо протокол чи домовимося? Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ

Під контролем громадськості

— Нещодавно парламент ухвалив закон, завдяки якому відкриють єдиний реєстр корупціонерів. Яке ваше ставлення до такої новації?

— Позитивне. Ми неодноразово стикалися з ситуацією, коли на чиновника складають адміністративний протокол про корупційне правопорушення. Суд визнає його провину, він платить штраф. Його мають протягом трьох днів звільнити. Крім того, його дані нібито вносять у реєстр. А через кілька місяців цей чиновник призначений на іншу посаду, хоч за законом йому заборонено працювати на державній службі. Проконтролювати цей процес, без вільного доступу до Єдиного реєстру осіб, що скоїли корупційне правопорушення, громадськість не може.

У нас подібна ситуація була з суддею Полтавського окружного адміністративного суду. Колегії стало відомо, що цей громадянин, порушуючи законодавство України, працював суддею й одночасно володів бізнесом — як засновник і єдиний учасник комерційної фірми. Водночас, коли він був на посаді судді, як засновник ТОВ ухвалив рішення про створення вказаним товариством двох нових, здійснивши їх державну реєстрацію. Порушуючи тим самим Закон «Про засади запобігання і протидії корупції». У зв’язку з цим щодо нього було складено адміністративний протокол про корупційне правопорушення. За рішенням суду його повинні були звільнити, але через деякий час ми випадково дізнаємося, що він продовжує працювати на тому самому місці.

— Одна з вимог, які Україна повинна виконати на шляху до безвізового режиму з країнами ЄС, — створення Антикорупційного бюро. Але голосування за законопроекти на цю тему постійно провалюється. Як ви вважаєте, коли в країні буде створено такий орган, чи встигнемо до саміту, що відбудеться у Вільнюсі восени?

— В рекомендаціях GRECO йдеться про створення уповноваженого органу, який буде відповідати за реалізацію державної антикорупційної політики. Там не написано, що він повинен бути правоохоронним.

Раніше в країні існувала така інституція, як урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики, а потім її ліквідували, посиливши функцію Національного антикорупційного комітету з боротьби з корупцією при Президентові України. Згідно з новим положенням, яке розроблено Радою національної безпеки та оборони, в цей Комітет на пропорційній основі повинні увійти представники неурядових організацій. Це — науковці, журналісти, представники громадськості. Тому, на моє переконання, створювати ще один орган із протидії корупції недоцільно. Тим паче надавати йому ще й певний рівень незалежності. Наприклад, у Казахстані створене державне агентство з боротьби з економічною та корупційною злочинністю. Воно підпорядковується лише Президенту держави. Працює результативно. Але були часи, коли цей орган займався переслідуванням політичних опонентів. Не виключаю, що щось подібне може бути в нас. Тому не потрібно створювати щось нове, у нас достатня кількість спеціальних підрозділів, на яких покладене завдання запобігати та протидіяти корупції, а якщо йдеться про відповідальну особу за реалізацію антикорупційної політики держави, то краще повернути інститут урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, який працював досить ефективно.

Mарія ЄРМАКОВА
для «Урядового кур’єра»

ДОСЬЄ «УК»

Юрій ЛАВРЕНЮК. Народився в селі Устенське Здолбунівського району Рівненської області. Освіта вища. З 1999 по 2006 рік служба в СБУ МВС України, з 2007-го по 2012 рік — позаштатний консультант Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією. В 2007 році обраний та в 2012 році переобраний на другий термін головою Всеукраїнської Спеціальної Колегії з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю, де працює до сьогодні.