ПРОБЛЕМА

Початкові творчі школи незабаром можуть стати недосяжними для більшості
обдарованих українських дітей

Наприкінці минулого року Президент Віктор Янукович оголосив 2013-й Роком дитячої творчості. Усіляко сприяти забезпеченню освітньо-культурних потреб дітей, створити умови для їхнього творчого, інтелектуального, духовного та фізичного розвитку, підтримати талановитих та обдарованих — це лише кілька напрямків, за якими потрібно діяти Кабінету Міністрів, Раді міністрів АР Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям.

А цього року, в лютому, на розширеному засіданні уряду глава держави проголосив нові соціальні ініціативи «Діти — майбутнє України». Ними, зокрема, передбачено надати можливості кожній дитині розвивати свої здібності. Передовсім шляхом збереження і розширення мережі позашкільних навчальних закладів, їх державної підтримки на основі обсягу міжбюджетних трансфертних видатків, охоплення позашкільною освітою не 40%, як було, а до 70% дітей. Віктор Янукович поставив за мету охопити позашкільною освітою за рік понад 2,5 мільйона дітей (нині творчо розвиваються півтора мільйона).

Парадоксальна ситуація

Розбудову системи позашкільної освіти влада розпочала в неординарний спосіб. На виконання доручення уряду Міністерство фінансів надало в листі Міністерству культури низку пропозицій. Зокрема новостворена робоча група з питань оптимізації мережі бюджетних установ, які існують за рахунок коштів місцевих бюджетів, перегляне нормативи забезпечення населення клубними закладами, публічними бібліотеками з урахуванням демографічної ситуації. Підпасти під реорганізацію можуть парки культури, музеї, театри, академічні, національні творчі колективи і, звісно, школи естетичного виховання.

Отут на сполох мають бити батьки, бо сплачувати за навчання дітей у художній, хореографічній чи музичній школі їм доведеться щонайменше вп’ятеро більшу від нинішньої суми. «Встановлення економічно об∂рунтованої, на рівні, не нижчому за собівартість, плати за навчання дітей у школах естетичного виховання» — ось що в цьому розрізі пропонується зробити.

А собівартість — переведення шкіл на повний господарський розрахунок — не що інше, як вартість комунальних послуг плюс зарплата викладачам тощо. Тут паніка охопила вже викладацький склад. Зокрема директор Київської дитячої музичної школи №35 Олександр Шаліт підрахував: аби утримати приміщення в 2700 квадратних метрів, сплачувати заробітну плату викладачам та адмінперсоналу, проводити поточні ремонти, слід встановити місячний розмір оплати за навчання дітей 3,5-4 тисячі гривень. (У художній школі плата сягне приблизно 1600 гривень, а в хореографічній — 2000).

За приклад візьмемо столицю. В кожному районі Києва навчання у музичній школі відрізняється за ціною. Наразі в 35-й місячний тариф на національні музичні інструменти (сопілку, бандуру, домру, цимбали) — 70 гривень, смичкові, духові та ударні інструменти 80—90 гривень, фортепіано, гітара, сольний та академічний спів тут вартістю 100 гривень, а естрадний — 120. За словами директора школи, цей тариф — 8—10% собівартості, а 90—92% — державні кошти.

Станом на 1 січня 2013 року середня педагогічна ставка в цій школі — 2829 гривень, а зарплатня коливається від 1700 до 5000 гривень. Це з урахуванням муніципальної надбавки, яку в більшості регіонів викладачам не сплачують узагалі.

Про творчість можна забути

Щоб дослухатися до голосу громади, йду і до столичної Дитячої музичної школи № 4 ім. Д. Шостаковича. Її директор Алла Войцеховська, тримаючи в руках горезвісного листа, розповідає, що завдяки такій оптимізації культурної сфери, зокрема скороченню навчальних годин, діти гратимуть на інструменті, та досконало не знатимуть музичної грамоти, імпровізації, сольного співу. «Це все одно, що вилучити з циклу загальноосвітньої школи мову, літературу, математику, — обурюється вона. — Раніше діти могли грати тільки на фортепіано та роялі, а зараз на клавінові, синтезаторі й інших електроінструментах. Цього не буде взагалі. Викладачі стануть «урокодавами», бо навчатимуть дітей тільки рухати пальцями на інструменті».

Директор переконана: якщо зміни на рівні музичної освіти таки відбудуться, то не буде оркестрів, академічних хорів, оперних театрів. «Якщо дитина не співатиме в хорі у початковій музичній школі, то її вже не приймуть ні в музичне училище, ні в консерваторію. Наша учениця Олександра Половинська дуже посередньо грала на фортепіано, спробувала сили в класі джазової вокальної імпровізації і вже протягом трьох років посідає перші місця на всіх міжнародних джазових конкурсах. Розумієте, у нас не буде змоги творчо розкрити дітей...»

 

«Буде боляче, однак грати припинимо»

У цій школі за державний рахунок навчаються 360 дітей (оплата від 100 гривень), з них 80 — пільговики. Додаткові 60 учнів сплачують 500 гривень на місяць за навчання. Зважаючи на почуту інформацію, я запитала в кількох мам, які очікували дітлахів після занять, що робитимуть, якщо оплата зросте щонайменше на 200 гривень. Відповідь почула однозначну: буде дуже прикро, однак питання музичної освіти закриється в родинах назавжди.

І це логічно. При доходах у кілька тисяч гривень батьки не в змозі придбати музичний інструмент, привезти до школи чадо, нагодувати його та ще й викласти за все це раз на місяць не те що 4 тисячі — 500 гривень. «Ви розумієте, ми й так не знаємо, як надати можливість дитині розвиватися», — розповідають вони. І лише одна відчайдуха серед цих жінок обурено сказала, що діставатиме гроші за будь-яку ціну, однак свого викладача з джазової імпровізації не покине. Переконана, таких у нас небагато.

Аби провести ось таку оптимізацію, потрібно вносити зміни до низки документів: постанов Кабінету Міністрів «Про оплату праці працівників закладів культури, яким надано статус академічних», «Про плату за навчання у державних школах естетичного виховання дітей», наказу Мінкультури «Про затвердження типових навчальних планів початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів» та постанови Верховної Ради «Про впровадження мораторію на закриття державних і комунальних закладів культури у сільській місцевості». Щоправда, від впровадження змін школи естетичного виховання роботу не припинять. Вони просто зачинять двері перед талановитими дітьми із сімей із середніми та низькими статками.

До речі, під Києвом у смт Коцюбинське селищна рада не знайшла коштів на єдину музичну школу. Чи закриють її до кінця року, питання не вирішене. Та одна з мам розповіла мені, що вже в 2014-му мусить перевести дитину до якоїсь із музичних шкіл столиці (нині вона сплачує за гру на фортепіано 250 гривень на місяць). Можна припустити, що з Києва «заможні дитячі таланти» поїдуть навчатися за кордон (у Лондоні наші малі співвітчизники з відомими для українців прізвищами вже є). А ось куди подіти дітлахів, які мають хист до гри на інструментах у віддалених регіонах країни?

Не можу забути слова Алли Войцеховської, що «мистецтво в Україні найпрекрасніше у світі, бо в ній найбільше порівняно з іншими країнами доступних для населення шкіл естетичного виховання». 16 квітня цього року учні її музичної школи дадуть звітний джазовий концерт. Дай Боже, не останній, бо незрозуміло, як вони та діти з інших куточків країни розвиватимуть свою творчість у наступному.

ОФІЦІЙНО

Лист, направлений Міністерством фінансів Міністерству культури щодо оптимізації мережі бюджетних закладів, не має директивного характеру. Документом пропонується створити робочу групу для розроблення пропозицій щодо ефективного використання бюджетних коштів.

На цей час створено робочу групу під керівництвом міністра культури Леоніда Новохатька. До її складу також включені представники Міністерства фінансів і Міністерства економіки, керівники низки областей, шкіл естетичного виховання, обласних управлінь культури.

9 квітня пройшла зустріч міністра культури з народним депутатом, народною артисткою України Таїсією Повалій, яка також висловила стурбованість цією ситуацією. Вона зазначила, що зі свого боку не допустить, щоб діти, зокрема з малозабезпечених сімей, були позбавлені можливості навчатися основам мистецтв і творчо розвиватися.

Леонід Новохатько підтвердив, що Міністерство культури не вважає за можливе переведення шкіл естетичного виховання на самоокупність.

При цьому варто зазначити, що практично всі школи естетичного виховання, а їх у системі Міністерства культури налічується 1466, фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Безпосередньо у сфері управління Міністерства культури перебуває 7 подібних закладів, які фінансуються за рахунок державного бюджету.

Прес-служба Міністерства культури

КОМПЕТЕНТНА ДУМКА

Нововведення ліквідують позашкільну мистецьку освіту

Голова Президії Всеукраїнської ради
директорів шкіл  естетичного виховання
Олександр ШАЛІТ:

— Рішення, які рекомендує прийняти уряд, зруйнують одну з найкращих у світі систем позашкільної мистецької освіти. Ці пропозиції призведуть до знищення всієї мережі закладів культури. Болючим питання стане не лише для малокомплектних шкіл у сільській місцевості — революційні нововведення працівників Мінфіну можуть призвести до миттєвої та одночасної ліквідації позашкільних навчальних закладів освіти культурної сфери й у маленьких містах, обласних центрах, столиці.

Як вам пасаж: оптимізація загальної кількості годин навчальних планів з метою зменшення їх кількості?! Навчальним планом визначено дві години на тиждень на уроки за спеціальністю. Після оптимізації буде один урок чи то можливість брати другий за додаткову плату.

І ще. Фінансові органи не розуміють різницю між кількістю працюючих педагогічних працівників і кількістю педагогічних ставок. Для виконання планів, якими визначається державний стандарт початкової спеціальної мистецької освіти, потрібно 86 педагогічних ставок. У школі працює 55 викладачів. Фінансові органи скорочують фінансування до кількості фізичних осіб (тобто 55) — це не дає можливості виконати державний стандарт освіти.

У листі запропоновано збільшити і обсяг навантаження викладачів (нині норма годин на ставку —18). Тож імовірно, люди масово почнуть звільнятися. І директору не буде вигідно тримати спеціаліста з більшим стажем роботи та вищою кваліфікаційною категорією, який згідно із законом має отримувати більшу зарплату. Нині початкова мистецька освіта — єдина ланка в нашій країні, яка готує абітурієнтів для продовження освіти у вишах I та II рівнів акредитації. То хто тоді навчатиме наших дітей? 

MsoPlainText