Фахівці наголошують: ефективність лікування туберкульозу в Україні знижується рік у рік. Маємо результати, найгірші серед країн Східної Європи. Що ж робити? Учасники круглого столу «Політичні, економічні, соціальні, культурні та інші актуальні чинники епідемії туберкульозу в Україні» дійшли, на перший погляд, несподіваного висновку: відмовитися від монополії МОЗ та Держслужби соцзахворювань у справі проведення державної політики в цій справі. Чому? Бо, наголошували вони, туберкульоз — передовсім проблема політична, економічна, соціальна, культурна і, за оцінками ВООЗ, лише на 10—15%залежить від медичних заходів.
Для досягнення успіху в боротьбі з туберкульозом потрібно забезпечити дотримання основних принципів протидії інфекційним хворобам: комплексності проведення профілактичних, протиепідемічних, соціальних і освітніх заходів, обов’язковості їх фінансування.
Увагу групам ризику
Джерело поширення туберкульозу — наявність в Україні соціально-економічних проблем. Серед найголовніших — занепад промислового та сільгоспвиробництва,неякісне харчування та незадовільні житлово-побутові умови значних прошарків населення, масове безробіття, криміналізація суспільства та величезна кількість людей, які перебувають під вартою, занепад системи соціального захисту та забезпечення, наявність шкідливих виробництв та небезпечних професій, занепад системи охорони здоров’я, низький культурний та освітній рівень значних верств населення тощо.
Потужний чинник різкого зростання захворювання— ситуація на південному сході, яка вже призвела дорозрухи, тотальної антисанітарії, вимушеної міграції великої кількості людей.
В Україні великий прошарок населення, який не обстежується на туберкульоз протягом 10 років і більше. Про те, що заходи з раннього виявлення туберкульозупроводять не на належному рівні, свідчать високі показники виявлення хворих із деструктивними формами туберкульозу.
Медичні аспекти
Найскладніша ситуація з туберкульозу в південно-східному регіоніта в установах пенітенціарної системи. За останні кілька років збитки від туберкульозу в Україні сягнули 3,7 мільярда гривень на рік.
До проблемних питань фтизіатрії належать недостатнє знання медичними працівниками загальної лікарняної мережі методів діагностики туберкульозу і запізніле виявлення хворих; значне поширення важких та ускладнених форм туберкульозу, недостатнє впровадження в практику контрольованого лікування на амбулаторному етапі й відсторонення від нього закладів загальнолікарняної мережі;недостатнє впровадження в практику новітніх наукових розробок; недостатня увага до хірургічних методів лікування тощо.
Негайного розв’язання потребує проблема впровадження переходу на модель амбулаторного лікування хворих.
ПРЯМА МОВА
«Самі медики з епідемією не впораються»
Сергій БОРТКЕВИЧ,
співголова коаліції
«Зупинимо туберкульоз
разом»:
— З огляду на те, що проблема туберкульозу вийшла за межі суто медичної галузі та набула загальнодержавного значення, ефективне державне управління у сфері соціально небезпечних хвороб повинно грунтуватися на розвиткові горизонтальних зв’язків між державними органами і представниками громадянського суспільства. Гадаю, Кабінету Міністрів варто визначити сфери відповідальності різних центральних органів виконавчої влади за дотримання епідемічного благополуччя населення та протидію захворюванню на туберкульоз та внести відповідні зміни та доповнення в положення про них.
Треба створити та забезпечити діяльність міжсекторальної робочої групи для проведення комплексної оцінки небезпеки туберкульозу, його викликів та соціально-економічних наслідків для України. На основі висновків комісії розробити та затвердити на законодавчому рівні комплексну Національну стратегію подолання епідемії туберкульозу до 2020 року.
Ми в Google+