Член-кореспондент НАН України,
директор Українського науково-дослідного
гідрометеорологічного інституту
МНС і НАН України 
Володимир ОСАДЧИЙ

Сьогодні — 90-річчя державної гідрометеорологічної служби України. Привітавши з цим ювілеєм директора Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту Володимира Осадчого, «Урядовий кур’єр» найперше поцікавився, а хто ще, крім колективу закладу, який він очолює, причетний у нашій країні до цього свята? 

– Державна гідрометеорологічна служба України — багатокомпонентна система, яка охоплює спостережну мережу за атмосферою, гідросферою, грунтами. Є спеціальна програма щодо середовищ Чорного, Азовського морів, лиманів, озер. Є служба, яка збирає цю інформацію: Центральна геофізична обсерваторія. Є Український гідрометцентр: тут на основі інформації, яку отримує вся гідрометеорологічна мережа, й методів, які розробляє наш інститут і світові наукові установи, складають метеорологічні, гідрологічні, агрометеорологічні прогнози, короткочасні і довготермінові.

— Володимире Івановичу, інститут, яким ви керуєте, — також дев’яностолітній?

– Він виник 1953 року на базі науково-дослідних геофізичної і гідрологічної обсерваторій. Але його історія закладена ще в 1855-му, коли почалися перші інструментальні метеорологічні спостереження в університеті святого Володимира.

— Дуже змінилася гідрометеорологія, якщо порівняти її в 1855 році і в нинішньому? 

– Це зовсім різні уявлення про засоби й методи отримання метеорологічної інформації. Спочатку швидкість і напрям вітру визначалися за допомогою звичайного флюгера. Температура грунту,   вологість повітря вимірювалися дуже примітивними приладами.

Тепер у гідрометеорології уже сотні параметрів, які не тільки характеризують кліматичну систему нашої планети, а й визначають, наскільки вона забруднена різними домішками в атмосфері, у воді, в грунтах. 

Ось я відкриваю свій комп’ютер і бачу, що відбувається на Земній кулі тепер і прогноз на майбутні п’ять років. Дізнаюся про температуру по всій планеті, де в цей час ідуть дощі. Можу визначити з високою точністю склад озонового шару над територією всього світу, роздивитися озонову дірку в Антарктиді. Маю доступ до дуже багатої й різноманітної бази гідрометеорологічних даних.

Фото з сайту brothersoft.com

Як усе це відбувається? Сканувальні системи супутників відправляють зібрану інформацію в європейські метеорологічні центри у Францію і Німеччину. Там найпотужніші суперкомп’ютери опрацьовують її за 2 хвилини і транслюють на супутник зв’язку, з якого з різницею в 4 хвилини отримуємо її ми і надаємо центру, який прогнозує погоду в нашій країні. За підтримки Європейської організації з використання метеорологічних супутників ЕUMETSAT, з якою співпрацюємо вже десять років, ми встановили системи прийому, опрацювання і передачі супутникової інформації (звичайна антена діаметром всього лиш 1 метр) вже в 5-ти містах України, і можемо дізнаватися навіть те, що було над територією нашої країни лише 3 хвилини тому.

Від міжнародних організацій і зокрема МАГАТЕ наш інститут отримав сучасне радіоспектрометричне обладнання, яке дозволяє з високою точністю визначати як природні, так і техногенні радіонукліди в мінімальних наноконцентраціях. Таким чином ми одними з перших виявили в Україні мікродомішки радіоактивного забруднення фукусімського походження.  

— Що в українській гідрометеорології винайдено чи здійснено вперше у світі?

— 40 років тому наші вчені вперше розробили математичні моделі виникнення хмарних систем різних типів, у 70-80 роках — технології активного впливу на них (щоб викликати дощ або не допускати його) та  на  град, тумани. Наш інститут мав 4 найсучасніше оснащених літаки, два з них — спецлабораторії; у Дніпропетровську — свій аеродром, а неподалік цього міста — спецполігон на площі 10 тис. км2, на якому оцінювалася ефективність  впливу на метеорологічні процеси. Восени-взимку за допомогою технологій, розроблених в інституті, наповнювалися водосховища на Кримському півострові та озеро Севан.

Розроблену в інституті методику розсіювання переохолоджених туманів і низьких хмар використано для «розкриття» Симеїзької астрономічної обсерваторії, яка забезпечувала супровід польотів міжпланетних космічних станцій «Луна-9» (31 січня — 3  лютого 1966 р.) і «Луна-17» (10-17 листопада 1970 р.) та інших космічних об’єктів.

На жаль, востаннє ми реально застосували високі технології у 1986 році, після аварії на ЧАЕС: з травня й ціле літо у нас тоді не було дощів, бо 9 літаків «воювали» з хмарами. А потім нагода попрактикуватися випала майже за чверть століття після цього, коли інституту пощастило дуже високоефективно виконати завдання Президента України: щоб 9 травня 2010 року, на День Перемоги, під час параду над Києвом не було дощу.

До речі, ще 30 років тому для зміни термодинамічних характеристик хмарних  систем в інституті разом з науковцями інших установ винайдені спеціальні бактерії.

— Бактерії?!

– Не біологічні, а ті, які дуже швидко розмножуються за надто низьких температур, виростаючи з одного мікрона до сотень. Таким чином вони у хмарах абсорбують на себе вологу.

— То їх запускали в небо?

–Так, розсівали над хмарами літаки.

— Що б могли зробити для Вітчизни українські гідрометеорологи за достатнього фінансування? Не стало б у нас посух, повеней, ураганів?

– У посушливих Херсонській, Миколаївській, Одеській областях і в Криму взимку можна отримувати снігу на 20-30% більше, щоб значно вологішими були грунти навесні. Це відчутно підвищило б урожай. Додатковою вологою наповнилися б водосховища Криму. Влітку в Криму і на Одещині не допускали б граду, який завдає колосальних збитків виноградарським господарствам…

А супроти стихійних явищ нічого не вдієш, бо енергія циклонів, які приносять негаразди, настільки могутня, що дорівнює сотні тисяч атомних бомб, скинутих на Хіросіму. Цю колосальну силу ми не в змозі зупинити. Уявіть: в опадах, які випали 2008 року в басейні Дністра в Карпатах за 5 днів, було кілька кубічних кілометрів вологи…

— Які явища метеорологія не збагнула й досі?

– Глобальні й регіональні кліматичні зміни — найбільша екологічна проблема, що нині хвилює людство. Її досліджують багато вчених, зокрема й метеорологи, гідрометеорологи. Зростає температура приземного шару атмосфери нашої планети, її океанів.

— Чому?

– Вичерпну відповідь на це надскладне запитання науковці навряд чи дадуть найближчим часом. За їхньою версією, це пов’язано з парниковими газами, але залежить ще й від зовнішніх факторів: сонячного випромінювання, зміни кутової швидкості обертання Землі й різних геофізичних процесів у її надрах. Наша держава підписала Кіотський протокол і Рамкову конвенцію про зміну клімату, зобов’язавшись постійно досліджувати його над своєю територією, оцінювати викиди парникових газів, яких 1990 року Україна мала 940 млн тонн еквіваленту СО2, а нині, у зв’язку зі спадом виробництва, — понад 430 млн. Треба дуже жорстко контролювати їх, знати, скільки СО2 виділяється при виготовленні одного сірника, цвяха, стільця, тонни цементу, сталі, тобто будь-якої продукції. На жаль, два роки тому наша країна мала багато упущень при підготовці національного кадастру емісії викидів парникових газів. Через недостатнє фінансування ефективних систем обліку й контролю паливного балансу світова спільнота на кілька місяців заборонила Україні торгувати квотами відповідних парникових газів. Але з жовтня цього року, коли новий кадастр гідно оцінили міжнародна група експертів та в ООН, Україна разом з іншими державами має право на таку торгівлю.

Наш інститут дуже багато працює над оцінкою кліматичної системи, має всю інформацію щодо неї та окремих її параметрів. Ми видали книги «Клімат України», «Клімат Києва», «Стихійні метеорологічні явища України за останні 25 років». Нині готуємо великий атлас «Клімат і водні ресурси України», за яким можна уявити, як змінюється клімат в Україні.

— Що засвідчує прогрес у вашій науковій сфері?

– Ось аналізуємо дно Чорного моря: з глибини 2 км торік відібрали колонку його донних відкладів. Досліджуємо кожен її міліметр, у недалекому майбутньому таким чином визначимо кліматичні зміни за останні 2000 років. Можемо спрогнозувати висоту морської хвилі. 

— Якою вона буває найвищою у Чорному морі?

– З допомогою нашої моделі ми передбачили хвилі заввишки 3,8 метра у лютому, коли затонув наш суховантаж в районі грузинського порту Поті.

— Чому ж тоді він затонув, якщо було відомо про небезпеку?

– Щоб усі відповідні структури мали доступ до відкритої інформації, необхідно посилювати потужності наших комп’ютерів. Це не так просто. Якби нам та Українському гідрометцентру дали хоча б 30 млн грн, вся країна мала б надійне інформування, яке необхідне і в сільському господарстві, і комунальникам, і транспортникам, і військовим.

— Які парадокси зустрічаються в гідрометеорології?

– Найголовніший — багатофакторність системи. Один фактор змінився — і всі прогнози нанівець. Уявіть собі, люди винайшли зброю масового ураження, злітали на Місяць, а визначати погоду з високою точністю не навчилися.  Про 3-4 дні можна говорити, а вже за 5-6 атмосфера повністю втрачає свій первісний стан, змінюються багато параметрів, і дуже складно прогнозувати. Це проблема світової науки.

Людмила ЯНОВСЬКА, 
«Урядовий кур’єр» 

ДОСЬЄ «УК»

Володимир ОСАДЧИЙ. Народився 28 вересня 1955 року у Брянській області (Російська Федерація). Закінчив географічний факультет Київського університету ім. Т.Г. Шевченка. Відомий вчений гідролог-гідрохімік, доктор географічних наук, член-кореспондент НАН України. В Українському науково-дослідному гідрометеорологічному інституті працює з 1993 року, з 2000-го — очолює цей заклад.

 

ВІТАННЯ

Шановні працівники гідрометслужби!

Прийміть вітання від уряду та від мене особисто з нагоди Вашого професійного свята!

Цього року Ваше свято ознаменовується ювілейними датами — 90-річчям утворення Національної гідрометеорологічної служби та 175-річчям початку проведення регулярних метеорологічних спостережень на території України.

Сьогодні важко уявити життєдіяльність країни без гідрометеорологічної інформації, прогнозів погоди, водного режиму, урожайності сільськогосподарських культур. Особливого значення набуває гідрометеорологічна інформація під час виникнення надзвичайних ситуацій як природного, так і техногенного характеру.

У системі гідрометслужби працюють не просто компетентні фахівці, а ентузіасти, віддані професії, яку обрали за покликом серця. Ваша нелегка цілодобова праця допомагає захистити населення та економіку держави від згубних наслідків стихії.

У такий день хочеться побажати Вам і Вашим родинам світлих погожих днів, щастя та здоров’я, творчої наснаги та подальших життєвих успіхів.

Прем’єр-міністр України Микола Азаров