Тема видобутку бурштину в Україні для «Урядового кур’єра» не нова. Ще на початку 90-х, коли в Рівному з’явилося перше і єдине в країні Державне підприємство «Укрбурштин», газета писала про перспективи сонячного каменя. Та коли законодавці прирівняли бурштин до дорогоцінних каменів, що наклало на його видобуток державну монополію, з’явилися інші статті, зокрема «Ходимо по золоту, а самі — бідні». Втім, жодної реакції офіційного Києва не було.

Торік тема вкрай загострилася, бо видобуток бурштину криміналізувався й опинився в «тіні», в якій обертаються суми, за словами старателів, співмірні із зовнішнім боргом країни. Дійшло до стрілянини на родовищах. Термінова сесія облради зажадала від парламенту законодавчого забезпечення цієї галузі й дозволу на старательську розробку родовищ. 16 травня 2014-го «УК» відреагував матеріалом «Бурштиновим балом заправляє кримінал». А вже 31 липня вийшла стаття із промовистим заголовком «Бурштин копають, аж земля тріщить».

Нині знову ситуація загострилася, бо видобуток бурштину призводить до екологічної катастрофи. «УК» пропонує чергове дослідження теми на прикладі Житомирської області.

Згідно з нормами чинного законодавства, передача земель лісового фонду для інших цілей можлива виключно з дозволу Кабміну. Неважко уявити подив і обурення законослухняних представників бізнесу, коли вони вперше потрапляють на багатогектарні площі нелегального видобутку бурштину, де, куди око сягає, знищено під корінь ліс та сплюндровано навіки землю.

Серед спільників — навіть сільські бабусі

За офіційними даними лісівників Житомирщини, на сьогодні безконтрольно видобувають сонячний камінь на площі 174 гектари, чим лише лісовому господарству завдано збитків майже на 1 мільйон гривень. Втім, як неофіційно визнають фахівці, насправді біда ще масштабніша, а на зміну аматорам уже давно прийшли професіонали, на озброєнні яких не лише екскаватори, вантажівки, потужні мотопомпи, здатні за хвилину перекачувати кубометри води, а й бойова зброя. Вона служить вагомим аргументом як під час з’ясування стосунків між «своїми», так і для відлякування «небажаних гостей» з міліцією включно. В усякому разі під час останнього рейду правоохоронців до місць видобутку бурштину на Олевщині по них відкрили попереджувальний вогонь поверх голів.

За такої ситуації вилучення з ризиком для життя двох-трьох мотопомп, десятка-другого кілограмів незаконно добутої сировини й затримання кількох старателів лише створює видимість активної боротьби з лихом, абсолютно не впливаючи на його масштаби.

Про розмах і прибутковість злочинного бізнесу можна судити з того, що середня вартість найкращого у світі поліського бурштину сягає 9 тисяч доларів за кілограм, а робота кожної з мотопомп забезпечує видобуток приблизно одного кілограма сонячного каменя на добу. Не дивно, що криміналітет задля кришування роботи копалень не шкодує частини велетенських прибутків. Корумповані верхи отримують «нал», а місцеве населення двічі на добу допускають на поля видобутку.

Доки триває годинна перезміна, впродовж якої заправляють пальним мотопомпи, кожен охочий може з допомогою сачка процідити пульпу з надією виловити кілька каменів. Втрат для керівників злочинного бізнесу жодних: пропущений бригадами камінь, який потрапив би у відходи, аматори відразу здають за безцінь скупникам. Щоденно довкола місць промислового видобутку бурштину гуртуються від чотирьох до шести тисяч місцевих жителів і приїжджих, а у вихідні дні натовпи зростають до 10 тисяч! Такий живий щит надійно захищає від рейдів місцевої міліції і від акцій, організованих обласними зусиллями.

Серед спільників навіть сільські бабусі, які дедалі частіше мешкають гуртом в одній із хат, здаючи свої будинки старателям по три сотні доларів за ліжко-місце. Натомість працездатне населення, якщо саме не копає, миє, добуває, то забезпечує приїжджих харчами й іншими послугами — до інтимних включно. Навіть у держлісгоспах, де зарплата робітників сягає 4 тисяч гривень, нікому працювати, а привезені з інших регіонів працівники через тиждень-другий покидають деревообробні цехи і подаються у старателі.

Ціна бурштину залежить від розміру камінчика: кілограм дрібних по 2 грами коштує 400 доларів, кіло стограмових знахідок — 5800 зелених. Фото з сайту argumentua.com

Заговорена проблема

Не дивно, що на виїзній нараді в райцентрі Олевську, проведеній головою Житомирської облдержадміністрації Сергієм Машковським, місцевий люд прямо заявляв: «Бандюки нас годують, а влада лише заважає жити». Іноді навіть звучали прямі аналогії з розквітом незаконних копанок у Донбасі, де зростання криміналітету на незаконному видобутку вугілля великою мірою посприяло проголошенню «народних республік», від чого сьогодні, хоч як прикро це констатувати, страждає Олевщина. Тут давно вже живуть за умов фактичної бурштинової лихоманки.

Втім, на відміну від аналогічної золотої у США, де кожен старатель мав право застовпити лише визначену законом ділянку, нині на українському Поліссі — бандитська вседозволеність. Причина проста: брак законодавчої бази для легального видобутку бурштину старателями й абсолютна невідповідність адміністративних і кримінальних покарань «бурштинових» злочинів.

Правоохоронці з трибуни наради констатували, що затримані на місці видобутку копачі відбуваються штрафами від 400 до 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (6 800 — 11 900 гривень) чи конфіскацією мотопомп. Та для цього ще потрібно довести суду, що техніку використовували саме для миття бурштину, а затримані стверджують, що просто перекачували воду з однієї водойми до іншої. Крім того, стаття, за якою судять видобувачів бурштину, належить до категорії злочинів середньої тяжкості, що не дає змоги правоохоронцям проводити оперативно-розшукові заходи, навіть коли йдеться про використання надпотужних екскаваторів.

Ще гірша ситуація з покаранням за скуповування, зберігання і транспортування великих партій незаконно добутої сировини, що тягне на порушення порядку господарської діяльності та штраф розміром від 20 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В результаті людину, яка не від доброго життя лізе до 12-метрової ями, в яких добувають лопатами сонячний камінь, штрафують на 6800 гривень, а оптовика-скупника — на 340 гривень!

Не менш єхидно поліщуки оцінюють перспективу ухвалення закону про видобуток бурштину старательськими артілями, який Верховна Рада навіть вже ухвалила 2010 року, але тодішній президент України Янукович наклав на нього вето.

Чим серце заспокоїться?

У місцях видобутку бурштину частенько бачать зодягнених у камуфляж озброєних людей з нашивками добровольчих батальйонів, представники яких мали б воювати зоні АТО, а не захищати злочинний бізнес. Не меншу активність розвинули посадові особи і обласного, й столичного рівня, які, за словами голів райдержадміністрацій, масово забажали займатися сільськогосподарським виробництвом та фермерством на півночі Житомирщини. Дедалі гучніше говорять про те, що в потрібні руки потрапили складені геологами ще за радянських часів карти, де позначені родовища бурштину. Саме на цих територіях прагнуть отримати наділи начебто для вирощування жита й корів високопоставлені чиновники.

На цю інформацію оперативно відреагував голова облдержадміністрації Сергій Машковський, розпорядившись перевірити її достовірність та законність надання земельних ділянок у північних районах області. Ще одним важливим стимулом для посилення боротьби з незаконним видобутком бурштину стане створення міжвідомчих груп, які поєднають зусилля всіх причетних до розв’язання проблеми служб — від державної лісової охорони і екологічної інспекції до міліції, прокуратури, СБУ. Втім, як відверто заявив голова облдержадміністрації, «без якомога швидшого ухвалення закону про легалізацію видобутку бурштину та посилення відповідальності за правопорушення у цій сфері північні райони Житомирщини перетворяться на зону екологічного лиха».

Залишається додати, що довгоочікуваний закон має не забороняти, а унормовувати реальну ситуацію із видобутком бурштину, зробивши при цьому головними на копальнях не бандитів, а старательські артілі. Завдяки цьому прибутки тих, хто безпосередньо працює, лише зростуть навіть з урахуванням сплачених державі податків і цільових відрахувань на рекультивацію порушених земель. Це цілком закономірно, адже нині левова частка доходів потрапляє до кримінальних «общаків», а не до рук тих, хто, ризикуючи власним життям і здоров’ям, добуває сонячний камінь. Йдеться як про зайнятість населення і поповнення бюджетів, так і вже навіть безпеку держави, бо без швидкого вжиття ефективних заходів поки що ефемерні «бурштинові республіки» невдовзі можуть перетворитися на жорстоку і трагічну реальність.

ПРЯМА МОВА

Закони в парламенті лежать роками

Арсен АВАКОВ, міністр внутрішніх справ:

— У Житомирській, Рівненській і Волинській областях «бурштинова лихоманка» втягнула тисячі людей і стала чи не першою галуззю економіки. Навіть не тіньової, а чорної економіки, бо жодна гривня в бюджет не потрапляє. Чому на бурштині не заробляє держава? Як пояснити при таких потенційних доходах банкрутство державного підприємства «Укрбурштин»? Немає закону, який регулює його видобуток. У законодавчому хаосі легше крутитися, поки тече грошовий потік. Це саботаж, у який залучені тисячі й тисячі людей, чиновники, депутати. Законодавчі акти лежать у парламенті роками без просування. Час від часу пишуть журналісти, сигналять екологи. Але цю систему не вирішити заміною дільничного міліціонера чи силовим методом. Потрібне системне державне рішення. Швидке, зрозуміле усім, з чіткою відповідальністю.

Потрібно негайно ухвалити пакет законів, які регулюють старательську діяльність, і дати людям можливість легально заробляти. Легалізувавши старательську діяльність, необхідно невідкладно прописати екологічні умови і обмеження щодо процесу видобутку, ввести державні ліцензії на ділянки і технагляд. В іншому випадку ми отримаємо космічні пейзажі на величезних територіях країни. Також треба ввести державну скупку та сертифікацію каменів із зрозумілими правилами оподаткування, підконтрольний державі імпорт бурштину. Частину податків слід направити на охорону та контроль територій видобутку, за яку правоохоронці одержуватимуть гідну зарплату.