Охорону дитинства, захист прав дитини в Україні на законодавчому рівні визначено стратегічним загальнонаціональним пріоритетом. Однак у нашому суспільстві ще багато викликів у забезпеченні прав дітей. На які аспекти варто звернути першочергову увагу, з’ясовували журналісти «Урядового кур’єра».
Понад 3 тисячі дітей Черкащини перебувають в інтернатних закладах різного типу за заявою батьків через їхню нездатність задовольнити потреби дитини за місцем проживання. Нерідко розміщення дитини в таких закладах батьки розглядають як єдину можливість забезпечити належний догляд та утримання дитини. Однак саме такий підхід подекуди суперечить міжнародним нормам. Тож на Черкащині шукають альтернативу.
— Система захисту дітей в Україні ґрунтується на широкому використанні інституційного догляду, — каже начальник служби у справах дітей облдержадміністрації Оксана Покатілова. — Цю систему, відповідно до якої дитина живе поза сім’єю, було створено ще за радянських часів, вона залишається й нині. Та фінансову неспроможність родини чи матеріальну бідність не варто вважати підставою для вилучення дитини з-під батьківської опіки. Це має стати сигналом про необхідність надання сім’ї допомоги.
Змінити радянську систему
Як свідчить практика, надання відповідних послуг на рівні громади економічно й соціально ефективніші порівняно з підтримкою нинішньої інтернатної системи, де видатки розраховано переважно на оплату персоналу й утримання приміщень. Державна політика в Україні також спрямована на активне впровадження деінституціалізації. Вона має на меті змінити систему інтернатного догляду, щоб дітей виховувати в сімейному середовищі, вони могли навчатися, лікуватися й розвивати свої творчі здібності за місцем проживання.
— Уже нема жодної європейської країни, яка б не ухвалила стратегічних рішень щодо відмови від інституційного догляду дітей, — додала Оксана Покатілова. — На цьому шляху й Україна. До кінця 2017 року на центральному рівні обласним держадміністраціям планують надати рекомендації щодо складання відповідних регіональних планів. На Черкащині ж для проведення аналізу мережі інтернатних закладів й оцінки забезпечення реалізації права дитини на виховання в сім’ї, затвердження регіонального плану реформування інституційного догляду та виховання дітей і подальшої координації дій вже створено міжвідомчу робочу групу.
Про те, як реагувати на актуальні виклики сьогодення, йшлося на семінарі-нараді фахівців у справах дітей Черкащини. Учасники семінару порушували питання захисту прав дітей в умовах децентралізації влади. Закон передбачає утворення в об’єднаних територіальних громадах служб у справах дітей зі штатною чисельністю з розрахунку один працівник служби не більш ніж на 1000 дітей, але не менш як однин на тергромаду.
Щоб подолати соціальне сирітство, дитячу бездоглядність, запобігти правопорушенням серед дітей, в області вживають профілактичних заходів, під час яких працівники служби у справах дітей обстежують вокзали, ринки й інші місця можливого перебування дітей. Їм і батькам роз’яснюють законодавство, спрямоване на охорону дитинства. За результатами рейдів за 9 місяців цього року служби попередили 671 батька та ініціювали притягнення до відповідальності 250 батьків за ухилення від виконання їхніх обов’язків.
Нова соціальна послуга
На Черкащині розвивають патронатне виховання у родинах. Готові приймати дітей, які опинилися у скрутних життєвих обставинах, кілька сімей з Умані, Сміли й Золотоніського району. Підготовча робота триває у Тальнівському, Христинівському й інших районах. До кінця року в експериментальному впровадженні послуги патронату братимуть участь не менш як 10 районів і міст Черкащини.
Патронат — важлива складова деінституалізації. Черкащина, як розповіли в обласній службі у справах дітей ОДА, долучилася до експериментального запровадження інноваційної соціальної послуги патронату над дитиною ще у 2015 році. Першопрохідцем стала Умань. Нині ж кілька патронатних родин області прийняли і вже реабілітують дітей.
У сім’ю патронатного вихователя можуть одночасно влаштувати тільки рідних братів і сестер або дітей, яких виховували в одній родині. Термін перебування дитини під патронатом визначає орган опіки та піклування. Загалом же він не може перевищувати трьох, максимум шести місяців. Соцдопомога на утримання дитини відповідного віку в патронаті становить два прожиткових мінімуми. Грошове ж забезпечення патронатного вихователя — 5 прожиткових мінімумів на місяць для працездатних осіб. Вихователь — член міждисциплінарної команди, тож свої дії щодо виховання й реабілітації узгоджує зі спеціалістами, дотичними до ведення конкретної дитини.
Патронатний вихователь має бути готовим невідкладно прийняти у свою родину дитину, яка опинилась у скрутних життєвих обставинах, потребує захисту й турботи. На сьогодні, на жаль, таких дітей, якщо немає близьких родичів, часто направляють до центрів соціально-психологічної реабілітації. Вони, як правило, істотно віддалені від місця проживання дитини. А це ускладнює її контакти з родиною. Згодом з патронатної родини дитина може повернутися до рідних або ж їй підберуть нову сім’ю, яка найкраще відповідає її індивідуальним потребам.
А ЯК У НИХ?
На Заході сиротинці закривають
У розвинених країнах триває реформування системи догляду за дітьми, яке ґрунтується на принципі врахування інтересів дитини, визнанні пріоритету сімейного виховання та шкоди таких форм догляду, як дитячі будинки й інтернати. Під час таких реформ сім’я отримує послуги і допомогу, що сприяє її збереженню й повноцінному дитячому розвитку. Всиновлення або сімейні форми альтернативного догляду стають пріоритетом влаштування дітей, що втратили батьківське піклування з причин сирітства, насильства чи недбалого ставлення батьків. Інституції перепрофільовують у центри надання спеціалізованих послуг або закривають.
У розвинених країнах більшість сиріт виховують у сім’ях родичів або усиновлюють. Практика міжнародного всиновлення показує, що сім’ї на Заході беруть до себе дітей з інвалідністю й важкими ураженнями здоров’я.
Ми в Google+