Напередодні дня народження першого космонавта України Леоніда КАДЕНЮКА, у минулу п’ятницю 26 січня, газета «Урядовий кур’єр» опублікувала інтерв’ю з Леонідом Костянтиновичем. Пропонуємо його нашим читачам.

— Леоніде Костянтиновичу, що найбільше вас вразило під час польоту на космічному кораблі «Колумбія»?

— Кожен етап космічного польоту має особливості і є джерелом відповідних відчуттів. Під час старту —  ввімкнення двигунів, що сприйнялось як надпотужний вибух, який перетворився на суцільний неймовірної сили гуркіт. Наступне — відокремлення паливного бака. У ньому менш ніж за 10 хвилин згоріли 1,7 мільйона літрів рідкого водню і близько 700 тисяч літрів рідкого кисню, енергія яких дала змогу розігнати корабель до першої космічної швидкості 1,7 км/сек.

«Колумбія» стрімко пройшла швидкість звуку. Тому гуркіт двигунів залишився далеко внизу і шум у кабіні став подібним на шелест листя в лісі. Далі — виведення на орбіту, висота близько 300 кілометрів. Після вимкнення двигунів настає невагомість, тиша, нема відчуття руху. Хоч при цьому  космічний  корабель летить зі швидкістю 7,9 км/сек.

Відчуття руху немає, доки не виглянеш в ілюмінатор і не побачиш, як швидко змінюються фрагменти земної поверхні. У невагомості нема точки опори, яка в земних умовах існує постійно, і це одна з основних відмінностей стану невагомості від земних умов.

Земна модель простору та поняття «верх» і «низ» для мене не змінилися. Хоч є космонавти, для яких у невагомості низ там, куди спрямовані ноги, а верх — над головою незалежно від орієнтації в просторі.

Легкість і простота керування тілом (як риба у воді) стали джерелом неочікуваного стійкого відчуття давно знайомого середовища, що колись я в ньому був. Швидка і безпроблемна адаптація до неземного стану посилили несподівані, але приємні враження. Здавалося, що мій організм скучив за невагомістю, а пам’ять згадала її. Тому реальна невагомість стала продовженням уже відчутого і пережитого раніше.

Найсміливішою, майже фантастичною, але, вважаю, небезпідставною була думка, що людина колись прибула на Землю з космосу. Тому стан невагомості їй відомий і записаний у генетичній пам’яті. Тобто в кожного з нас. Якщо ми знайдемо в собі цей запис, то, прочитавши, отримаємо відповідь, коли саме стали жителями Землі. До речі, позаземне походження людини припускають і вчені.

Американський астронавт Джон Гленн, який першим серед американців здійснив 20 лютого 1962 року орбітальний тривитковий політ на космічному кораблі «Меркурій-6» і в 1998 році у віці 77 років літав у космос удруге, сказав: «Дивитися в ілюмінатор космічного корабля, бачити створене і не вірити в Бога для мене немислимо».

Перший космонавт України Леонід Каденюк. Фото надане автором

— Як ви сприймали під час польоту на «Колумбії» природу всесвітнього тяжіння?

—  Одна з найвеличніших загадок Всесвіту — природа всесвітнього тяжіння — всюдисущої та всесильної гравітації. До неї нам ще належить докопатися. Адже фізична сутність тяжіння залишається таємницею. Існують різні погляди на її природу. Спостереження космосу спонукали до роздумів-фантазій і на цю тему. На мій погляд, проста до геніальності природа гравітації співвимірна з універсальністю ряду натуральних чисел від нуля й до безкінечності. Саме простота природи і є причиною її загадковості. А можливо, гравітація (всесвітнє тяжіння) — це та прерогатива Вищого Розуму, таємницю природи якої він і не планує розкрити перед людиною, оскільки з її допомогою керує Всесвітом, упорядкував і тримає цей порядок у своїх руках. Тому віддати людям такий важіль він ніколи не погодиться. Можна припустити, що гравітація — один з виявів постійної присутності Вищого Розуму і у Всесвіті, і на Землі. І цю присутність ми постійно відчуваємо, існуючи в ній.

— Багато людей сприймають космос як середовище, вороже земній людині, таке, що докорінно відрізняється від звичних нам умов існування на планеті Земля.

— Хотілося б особливо зазначити, що у Всесвіті, починаючи від атомів хімічних елементів і закінчуючи зоряними системами й скупченнями галактик, спостерігається гармонія і порядок, що вражають уяву. Одне з найяскравіших підтверджень цього — відкриті Кеплером закони руху небесних тіл. Пам’ятаючи про це, там, у космосі, я згадував складні й заплутані закони буття людського суспільства. Причина проблем — сама людина з особливостями її прагнень, уподобань, вимог тощо. При цьому виникло бажання, щоб космос у сенсі «порядок» існував у свідомості кожного з нас. Лише за таких умов він буде в людському суспільстві.

Як зазначив астрофізик Алан Лайтман, «те, що Всесвіт був створений настільки високоорганізованим, — загадка для вчених». Згадуючи про це на орбіті, я сприймав космос ще більш загадковим і привабливим.

— У польоті на космічному  кораблі  ви не тільки проводили дослідження поведінки різних рослин, а й вивчали свій організм у незвичних умовах Космосу.

— Космічний політ створює людині унікальні умови для вивчення себе як біологічної істоти, розкриття не відомих досі можливостей організму. А вони величезні і порівнянні насамперед з можливостями мозку. Унікальні знання, здобуті в космосі, допомагають людині глибше усвідомити складність світу й загадковість його існування. Спираючись на них, ми наближаємося до розуміння таємниць природи, її різноманітності й складності. При цьому виникає парадоксальна ситуація: збільшення кількості інформації про космічний феномен з назвою планета Земля і сам Космос породжують ще більше запитань. Але, на мій погляд, саме цим Космос наближує людину до відповіді на одвічне та надзвичайно важливе для нас, землян, запитання: «Хто ми, людство, звідки взялись і куди прямуємо». Це одна з причин, чому людина повинна літати в космос.

Там, у космосі, розмірковуючи, я припускав, що загадка алгоритму взаємодії  нуклеїнових кислот і білкових молекул перебуває в одному ряду з природою гравітації у Всесвіті, і чи дано людині розгадати ці таємниці — питання залишається відкритим.

Космічний політ наблизив мене до розуміння того, що поява у Всесвіті такої чудо-планети, як Земля, а потім — життя та інтелекту на ній, — не випадковий феномен, що Земля, як і сам Всесвіт, де існує беззаперечний порядок, — наслідок діяльності Розуму. Це певною мірою дистанціювало від науки, яку я вивчав. Ні, нічого не заперечую. Але у сенсі «звідки що взялося» Космос сформував особливу точку зору, нове усвідомлення дійсності. Адже наука не лише заперечує існування Вищого Розуму, а й сама не може пояснити певні витоки дійсності, складні процеси, які в ній відбуваються. Усвідомлення цього значно наблизило до єдиного логічного пояснення, що джерелом усього невичерпного обсягу інформації може бути лише Розум. Адже що більше дізнаємося про складність біологічних процесів, то логічнішим видається висновок, що для виникнення життя потрібне джерело, яке має розум.

— Тобто розвиток науки наближає її до релігії?

—Тут постає запитання: що це за джерело, в якому стані і в якій оболонці існує Розум у Всесвіті і яка природа його виникнення? Ось чому списати походження навколишнього світу на Космічний Розум — це надто замало. А звідки ж тоді взявся сам Розум? Тому й кількість запитань «звідки що взялося» може бути нескінченним, як сам Всесвіт.

— Читав десь, що кілька років тому в Брайтоні (курортне містечко у Великобританії на узбережжі Ла Маншу) зібралися понад 30 лауреатів Нобелівської премії у різних галузях науки. Вони обговорювали проблему, звідки і як з’явився Всесвіт, життя і розум на Землі. І дійшли висновку: нічим іншим, як діями Провидіння, Божественної сили цього не можна пояснити.

— Під  враженням  унікальної інформації, здобутої в польоті на «Колумбії», я дедалі більше усвідомлював, що спонтанно життя та розум на Землі не могли виникнути, що без стороннього Розуму й зусиль тут не обійшлося.

Глобальність баченого з орбіти на Землю, таємнича глибина і надзвичайна безкрайність самого Космосу спонукали до глобальності мислення й оцінки, різноманітних припущень про взаємозв’язок життя на Землі з Космосом, іноді дозволяє фантазувати. Зокрема і про можливе особливе призначення у Всесвіті Землі як планети, і її цивілізованих жителів — людства. Одне з таких припущень — що, по суті, людське суспільство розвивається немовби за підказками, які йдуть на Землю звідси, з Космосу. І адресовані вони обраним серед землян, і судилося почути їх тільки їм, обраним. Завдячуючи цьому протягом історії здійснювались великі відкриття, які зумовлювали прогрес. Якщо проаналізувати цивілізаційний шлях розвитку нашої планети, то привертає увагу його поступовість, тобто від простого до складного, що також дає привід допустити думку про підказки з Космосу, завдяки яким і розвивається людство.

Протягом історії ці видатні особистості з’являлися в різні епохи, сприяючи розвиткові цивілізації. Так людство постійно удосконалювалось і ставало зрілішим. Цей ряд високих обранців Космічного Розуму постійно поповнюватиметься, а їхні відкриття ставатимуть дедалі значимішими. Адже вдосконаленню життя немає меж.

— Стародавні вчені вважали, що Космос зумовлює минуле, нинішнє і майбутнє людства, а також кожну окрему людину, що життя і Космос неподільні.

— Згадуючи свій довгий і непростий, але надзвичайно цікавий шлях до здійснення мрії — космічного польоту, мушу відзначити велику кількість випадковостей, які сприяли досягненню мети. Кожна з них — важлива ланка життєвого ланцюжка, без якої не відбулася б головна подія життя — політ у космос. Згадую й аналізую минуле, і в мене склалося враження, що хтось свідомо заздалегідь спланував і створив цей ланцюжок, який можна назвати долею. При цьому не лише навіщось створюючи перепони, а й оберігаючи. А мені залишалося тільки приймати рішення, покладаючись на інтуїцію, також немовби ззовні кимось привнесену в свідомість.

На мій погляд, велика кількість сприятливих випадковостей спростовує саму випадковість і наводить на думку, що всі вони були заздалегідь спланованими, що людська доля — чиєсь творіння. Істотно й те, що протягом років очікування свого Космосу цей хтось, немовби проникаючи у свідомість, постійно вселяв упевненість і віру, що врешті-решт колись побуваю там. І я вдячний  Йому за це.

— Леоніде Костянтиновичу, дедалі актуальнішим стає питання, чи залишиться Україна космічною державою.

— Без всякого сумніву, Україна — космічна держава і залишиться нею. Навіть попри те, що протягом 25 років незалежності вона існує не завдяки, а всупереч обставинам, в яких опинилася.

Україна володіє повним циклом вироблення космічної техніки: від проектування до виробництва та запусків і експлуатації в космічному польоті. Це головний критерій, який підтверджує статус нашої держави як космічної. Але реальне фінансування космічної галузі державою характеризує її ставлення до українського космосу, науки, високих технологій.    Скажімо, на 2017 рік у державному бюджеті на космічні програми було  передбачено  29 мільйонів гривень (мільйон доларів). Для порівняння: США для НАСА — 19 мільярдів доларів, Європейське космічне агентство — 5 мільярдів доларів, РФ — 3 мільярди доларів.  Звичайно, війна Росії з Україною  також внесла корективи в  нинішній стан нашої космічної галузі.

— Ви маєте чудовий вигляд у 66 років. Знаю, що кілька разів на тиждень бігаєте крос по 10 кілометрів.

— Насамперед слід дякувати природі, батькам, генам, які й передалися мені. Завдяки цьому я успішно пройшов надзвичайно жорсткий медичний відбір до загону космонавтів. Нагадаю, що з більш ніж 3000 молодих льотчиків-винищувачів відібрали  всього дев’ять осіб. І я попав у цю дев’ятку.

А від себе хочу всім побажати міцного здоров’я та оптимізму. Упевнений, що все у нас буде гаразд. Слава Україні!

Юрій КОРНЄВ,
професор Національної академії управління,
член НСЖУдля «Урядового кур’єра»

ДОСЬЄ «УК»

Леонід Каденюк. Народився 28 січня 1951 р. у с. Клішківці Хотинського району Чернівецької області. 
1967—1971 рр. — навчання в Чернігівському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків (ЧВВАУЛ).
1971—1994 рр. — льотчик-інструктор ЧВВАУЛ, льотчик-випробувач, інженер-випробувач. Навчався в Московському авіаційному інституті, літакобудівний факультет, отримав диплом інженера-механіка. 
1995 р. — перемога у відбірковому конкурсі для участі в міжнародному екіпажі космічного корабля «Колумбія». 
19 листопада 1997 р. — старт у космос з мису Канаверал на космічному кораблі «Колумбія», місія STS-87. 
5 грудня 1997 р. — повернення на Землю. Герой України.

Повну версію інтерв'ю з Леонідом КАДЕНЮКОМ надрукував "Буковинський журнал" у №4 (106) за 2017 рік.

А душа знову в Космос…

ВТРАТА. Леонід Каденюк назавжди залишиться першим у світі  космонавтом незалежної України

Оксана ГОЛОВКО, 
«Урядовий кур’єр»

Сумна звістка миттєво облетіла інформпростір: 31 січня у віці 67 років раптово помер перший космонавт України Герой України Леонід Каденюк. За попередніми даними, його серце зупинилося миттєво — під час пробіжки у столичному парку. Швидка лише констатувала смерть.

Леонід Каденюк народився 28 січня 1951 року в селі Клішківці на Буковині в родині вчителів. 1995-го потрапив у групу космонавтів Національного космічного агентства України. Пройшов підготовку до космічного польоту в NASA на американському космічному кораблі багаторазового використання як спеціаліст із корисного навантаження. З 19 листопада до 5 грудня 1997 року Леонід Каденюк здійснив космічний політ на американському шатлі «Колумбія». Під час польоту виконував біологічні досліди, пов’язані з рослинами. Автор п’яти наукових праць, торік видав книжку «Місія — Космос».

Фото з сайту NASA.gov

Свого часу «Урядовий кур’єр» мав честь робити репортаж із місця запуску «Колумбії» з першим космонавтом незалежної України на борту. Леонід Костянтинович дав нашій газеті кілька інтерв’ю. А за два дні до 67-річчя в «Урядовому кур’єрі» було опубліковано передрук з часопису «Буковинський журнал», кореспондент якого розмовляв з Леонідом Каденюком про вічне, незвідане і незбагненне. Пропонуємо вчитатися у філософську частину тих роздумів: «Стародавні вчені вважали, що Космос зумовлює минуле, нинішнє і майбутнє людства, а також кожну окрему людину, що життя і Космос нероздільні. Згадуючи свій довгий і непростий, але надзвичайно цікавий шлях до здійснення мрії — космічного польоту, мушу відзначити велику кількість випадковостей, які сприяли досягненню мети. Кожна з них — важлива ланка життєвого ланцюжка, без якої не здійснилась би головна подія життя — політ у космос. Згадую й аналізую минуле, і в мене складається враження, що хтось свідомо і зарання спланував і створив цей ланцюжок, який ще можна назвати життєвою долею, не лише для чогось створюючи перепони, а й оберігаючи. А мені залишалося тільки приймати рішення, покладаючись на інтуїцію, також немовби ззовні кимось привнесену в свідомість. На мій погляд, велика кількість сприятливих випадковостей спростовує саму випадковість і наводить на думку, що всі вони були сплановані, що людська доля — чиєсь творіння. Істотно, що протягом років очікування свого Космосу цей Хтось, немовби проникаючи у свідомість, постійно вселяв упевненість і віру, що врешті-решт колись побуваю в космосі. І я вдячний йому за це».

І ще: «Часовий вимір між минулим і майбутнім у  ме­жах людського життя надзвичайно короткий. Людський мозок завдяки неймовірним, фантастичним і унікальним можливостям здатний спресовувати величезні часові інтервали в будь-який короткий відрізок, миттєво подумки перенести на неймовірно великі відстані й час».

Висловлюючи співчуття, Президент України Петро Порошенко написав у Твіттері:  «Пішов у вічнiсть Леонід Каденюк. Він став у славетний ряд українців, що прокладали людству дорогу до зірок. Кибальчич, Кондратюк, Корольов та інші.

Вічна пам’ять першому космонавтові незалежної України».

Людиною-легендою назвав Леоніда Каденюка Прем’єр-міністр Володимир Гройсман.

 «Урядовий кур’єр» також висловлює щирі співчуття родині Леоніда Каденюка у зв’язку з непоправною втратою.