Останніми тижнями дедалі частіше чуємо про високий цьогорічний урожай зернових в Україні й те, що його дедалі важче експортувати. До того ж, господарства, які вирощують пшеницю, ячмінь та інші культури, стали фактично заручниками економічної кризи: собівартість цих рослин нижча, ніж ціни, які сформувалися цього року.

Такого, як кажуть фахівці, в Україні вже не було принаймні 20 років. Якщо восени передвоєнного 2021-го ціни на пшеницю всередині нашої держави були 385—400 доларів за тонну, то нині вони коливаються на рівні 240—260 доларів за тонну. За прогнозами експертів, через формування надлишку пшениці на світовому ринку до кінця року ця культура там коштуватиме не більш як 230—250 доларів за тонну. Тобто фактично  господарства працюють собі у збиток.

До цих негараздів слід додати вже відому проблему експорту вітчизняних зернових до різних країн через гальмування зернового коридору.

«Урядовий кур’єр» з допомогою експертів докладно аналізує сучасний український та світовий ринки зерна та розставляє акценти.

Сільгоспвиробники,  які спеціалізувалися на вирощуванні зернових, розуміють ситуацію і чекають кращих часів. Фото з сайту tax.gov.ua

Логістика та пропускна здатність каналів

«Головні проблеми з експортом нині — дорога експортна логістика та низька пропускна спроможність наявних каналів експорту. І саме ці питання вирішують на міждержавному рівні шляхом постійних переговорів із сусідніми країнами, ЄС, іншими державами світу. Бізнес не може вирішити ці питання без участі держави», — вважає аналітик Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) Світлана Литвин. 

Нинішня ситуація із цінами на зернові не така оптимістична, як торік. Тож встояти агросектору стає дедалі складніше.

Коли 2022 року вартість зернових була 400 доларів за тонну, можна було платити 200 доларів за логістику і якось триматися сільгоспвиробникам.

«Коли ціна 200 доларів за тонну, віддавати половину із цієї суми за логістику аграрії не в змозі. Така ціна принаймні покриває змінні витрати, що дасть змогу аграріям впродовж трьох — п’яти років ще трохи протриматися до поліпшення ситуації», — зазначає Роман Сластьон, генеральний директор УКАБ.

Але не слід забувати, що такі самі проблеми нині характерні не лише для українського, а й загалом для світового ринку зерна. Це пов’язано з тією-таки логістикою: вона стала набагато складнішою та витратнішою в різних країнах.

Фермерам важко, проте вони все розуміють

«Нині фермер не знає, що йому сіяти далі. Він просто не може передбачити, які культури наступного маркетингового року будуть рентабельнішими, а які ні. Тому ми, приміром, сіятимемо на своїх полях всього потроху. Господарства почнуть переглядати сівозміни. Можливо, ми сіятимемо таку призабуту культуру, як льон, або збільшимо посівні площі під соняшником. Але так, як було раніше — вузька спеціалізація на якійсь певній культурі, — напевне не буде», — ділиться проблемами Віктор Кожухаренко, директор фермерського господарства «Вікторія» Одеської області.

Цього року фермери, які спеціалізувалися на вирощуванні зернових, працюють собі у збиток. Проте вони цілком розуміють ситуацію. Пан Кожухаренко каже, що на дуже низькій маржі нині працюють і великі трейдери. Проте фермери не можуть без них, а трейдери — без фермерів та їхнього зерна.

Про продукти харчування й одеські порти

Ще торік, після початку війни та блокування експорту, українське зерно продавали нижче від його собівартості. Тому, як вважає пані Литвин, очікуємо, що ціни на продовольчі товари залишаться на сталому рівні. В Україні цього року через погодні умови левова частка врожаю — це фуражна пшениця.

Експерта в цьому підтримує й Віктор Кожухаренко, зазначаючи, що ціни на продукти харчування не знизяться з різних причин. По-перше, він переконаний, що в Україні для цього дуже слабка конкуренція між виробниками. А по-друге, на вартість впливатимуть подорожчання електроенергії, пального та логістичного плеча.

Як на експорт українського зерна впливатиме заборона п’яти країн ЄС імпорту наших зернових? Оскільки триває збирання врожаю, то до кінця року попит у країнах ЄС на українську агропродукцію буде невисоким. Зрости він може на початку 2024-го.

Після збирання врожаю країни ЄС визначать баланс і потреби в закупівлі агропродукції. Тому важко сказати, що можуть втратити українські агроекспортери, бо європейські сільгосппереробники все одно спочатку закуповуватимуть продукцію власних агровиробників.

«Якщо бути щирим, ринки цих п’яти країн-членів ЄС ніколи не мали значної кількості покупців нашої продукції, тож не були для нас настільки значущими. Звісно, це було до широкомасштабної війни. Торішній досвід показав, що українським аграріям, особливо малим та середнім фермерам, необхідно хоч кудись експортувати продукцію, щоб залишитися на плаву.

Самі аграрні сектори сусідніх європейських держав доволі сильні, країни — виробники та експортери відповідних культур, тому для нашої чималої кількості продукції там замало місця, відповідно і можливостей обмаль», — зазначає голова комітету з євроінтеграції УКАБ Олександра Авраменко.

Істотне значення має транзит, а також можливість забирати міжнародним трейдерам партії українських зернових та олійних з подальшим експортом на ринки третіх країн.

Саме тому конструктивний діалог про подальший транзит територією країн-членів ЄС із потужністю, яка була до квітня цього року, а також імовірним відшкодуванням логістики всередині спільноти — ось можлива ціна нашої поступки в термінах відкриття ринків цих сусідніх держав.

Як переконана пані Авраменко, нам потрібно йти до того, щоб на кожен вид продукції українського АПК в експорті була країна ЄС, а краще не одна, яка буде зацікавлена в імпорті саме цієї продукції або у спільному виході на ринки третіх країн.

Який стан вивезення зерна через одеські порти поза зерновим коридором? Чи можуть судна вивозити зерно з них, прямуючи до інших країн Чорним та Середземним морями?

Після припинення дії зернового коридору п’ять суден скористалися тимчасовим коридором для виведення тих, які опинилися в блокаді. Однак вони не експортували агропромислову продукцію. 16 серпня 2023 року надійшло повідомлення, що два судна готові скористатися тимчасовим коридором та зайти до одеських портів, щоб експортувати українське зерно. Сподіваємося, що таких суден стане більше, і це дасть змогу експортувати більше продовольства цим каналом.