Замість колонії — система пробації. Суть її в тому, що дитина, яка скоїла злочин, отримує умовний термін і за цей час докорінно змінює життя у спеціальному центрі, де їй допоможуть впоратися з проблемами психологи, соціальні працівники та інші фахівці. В Україні вже відкрито кілька таких центрів. Про необхідність такої допомоги красномовно свідчить статистика: з 400 підлітків, які потрапили на пробацію, лише 9 потім скоїли рецидив.

Розібратися  в нюансах

Артем уже майже рік за ґратами. Йому ще не виповнилось 16. Повний термін ув’язнення — 5 років 6 місяців. Хлопця виховувала бабця. Із самого дитинства стосунки з матір’ю не складалися. З появою вітчима скандали загострилися. Вітчим не дозволяв спілкуватися з матір’ю, тому Артем вирішив йому насолити і взяв його автомобіль, щоб покататися. Вітчим розцінив це як викрадення. У підсумку за заявою вітчима відкрили кримінальне провадження, потім був суд, і тепер хлопець відбуває ув’язнення. Згідно із законодавством, підліток скоїв тяжкий злочин — викрав авто. Але ж потрібно зрозуміти, що його підштовхнуло до цього кроку. Якщо з’ясувати, то це було не викрадення, а помста вітчиму через ревнощі до матері.

Артур у свої 16 років отримав термін за тяжкий злочин — вчинив крадіжку з проникненням у чуже житло. Під час умовного терміну його відправили у центр пробації. Тепер з ним працюють психологи, соціальні працівники, які вникають у суть його проблем. З’ясовують, чому саме так вчинив хлопець, і намагаються допомогти. Головне — на цей період підлітка не забирають зі звичного йому оточення — він живе вдома, ходить до школи, спілкується з друзями. На жаль, в Україні чимало дітей, які з тих чи тих причин скоїли злочини. Але пробація дає їм шанс для виправлення.

«Кожна дитина, яка потрапила у скрутне становище, потребує елементарного спілкування й уваги. Це краща мотивація не скоювати злочин у майбутньому, ніж покарання у вигляді ув’язнення, — каже міністр юстиції Павло Петренко. — Вважаю, що Закон «Про пробацію» можна застосовувати до всіх злочинів. Нині застосовуємо пробацію до тих, хто не відбуває покарання в колоніях. Це люди, які скоїли дрібні злочини й злочини середньої тяжкості (хуліганство тощо). Але діти, які перебувають у колоніях за тяжкі злочини, теж мають право на пробацію, спілкування і другий шанс. Навіть коли дитина скоїла тяжкий злочин, від неї не треба відвертатися».

В Україні діють 12 ювенальних центрів та 20 регіональних підрозділів. І це лише початок. Мін’юст розробив план дій, в якому прописано подальшу організацію пробації в Україні. Це буде новий підхід, який ґрунтуватиметься на світовому досвіді. Передбачають, що люди, які вчинили незначні правопорушення, матимуть змогу уникнути ув’язнення, залишаючись на волі, щоб соціалізуватися і знайти себе. Світовий досвід переконує, що застосування пробації дає істотну економію бюджетних коштів. Щоб ув’язнити людину, потрібно побудувати тюрму, набрати штат людей, які у ній працюватимуть, тощо. Це значні витрати. Натомість із застосуванням пробації на засудженого витрачається значно менше коштів.

І дітям, і дорослим

«Пробація — лише складова реформи пенітенціарної системи. Її суть у тому, щоб людина, яка оступилася, знайшла себе в соціумі й зрозуміла, що можна добре жити, не порушуючи закон, — переконаний заступник міністра юстиції Денис Чернишов. — До роботи в цих центрах залучимо 620 соціальних працівників і 3 тисячі інспекторів пробації. Вони здійснюватимуть не лише нагляд за людиною, а комплекс заходів, спрямований на її соціалізацію (навчання, подальше супроводження в соцзакладах, а також допомогу в працевлаштуванні). На все це потрібен час, але реформа триває».

Директор «Агрітім Канада в Україні» Танія Сенфорд Амар зазначила, що в Україні розпочали реформування системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх сім років тому. «Тоді про поняття пробації мало хто знав, — каже експерт. — Тож ми поставили собі за мету створити систему кримінальної юстиції, яка була б дружньою до дитини. Також ця система мала б відповідати міжнародним стандартам і захищати права дитини. Ті, хто працює в системі юстиції в Україні, мабуть, вважали дивним, що ми говоримо про необхідність розбудови ювенальної юстиції. Адже вони думали, що і так усе гаразд. Насправді застосування цієї системи було на той час досить слабким».

Нині головне — максимально охопити пробаційними програмами всіх неповнолітніх, які скоїли злочини, і змінити філософію застосування покарань: щоб ув’язнення застосовувати тільки як крайній захід. Через пробаційні програми, які реалізують у межах пілотного проекту за підтримки уряду Канади, проходять понад 1500 неповнолітніх з умовними термінами покарання. «З досвіду роботи таких центрів бачимо, що серед дітей, які пройшли через пробаційні програми, повторно скоїли злочин лише 2%, — зазначив Павло Петренко. — Це прекрасний результат. Упевнений: суспільство має давати шанс на виправлення кожній людині».

Перед країною стоїть масштабне завдання розвитку пробаційних програм не лише для неповнолітніх, а й для дорослих. Адже злочинність неповнолітніх і дорослих тісно пов’язана. Криміногенний вплив дорослих, особливо в сім’ї, де є проблеми, вирішальний для неповнолітніх. Триває робота з розгортання повноцінної системи пробаційних підрозділів на місцях. «Наступним кроком буде відкриття центрів пробації на базі обласних управлінь пенітенціарної служби. Спочатку це відбуватиметься на обласному рівні, потім перейдемо до районів, щоб доступ до пробаційних програм був у кожної людини, — зазначив міністр. — Уже реалізують великий спільний проект з урядом Норвегії щодо запровадження системи пробації для дорослих. Ведемо перемовини з урядом Данії, який допомагає нам у реформі юстиції, й почали з урядом Великобританії задля підтримки повноцінної роботи пробаційних програм».

А нещодавно установа, де допомагатимуть підліткам, відкрилась у столиці.

Денис Чернишов додав, що відкриття Центру ювенальної пробації — це не лише захід, який стосується пенітенціарної системи чи Міністерства юстиції. «Коли говоримо про пробацію, то потрібно розуміти, що в цьому разі передовсім ідеться про здоров’я нації. Підтримка психологічного стану дітей, які опинилися в конфлікті із законом, — дуже важлива місія, яку просуває Мін’юст», — заявив Денис Чернишов.

Насамкінець варто сказати, що причинами злочинів, який скоюють діти, часто є проблеми в сім’ї. Тому з такою дитиною потрібно передовсім спілкуватись і допомагати їй морально, а ув’язнення часто лише погіршує ситуацію.