Екокатастрофа на лінії вогню

Уявіть себе бійцем українських Збройних сил. Зима, січень. Донеччина, лінія фронту. За 800 метрів — позиції орків. Сидите у бліндажі, який вас і гріє, і від куль-осколків захищає. Або ведете спостереження з надійно облаштованого окопу. Аж тут і траншеї, і бліндаж починає затоплювати чорна юшка невідомого походження. Тож маєте вибір: або втонути в ній, або вилізти на поверхню перед очі ворожих стрільців.

Це не казка. На початку лютого волонтерські організації Донеччини отримали тривожний сигнал про важке становище бійців ЗСУ поблизу Торецька. «Ми виїхали на вказане місце, —– розповідає волонтер Володимир Єлець. — Побачене складно описати літературною мовою. Позиції наших підрозділів і територія навколо були залиті якимось густим місивом з хімічних відходів. З’ясувалося, що потоп стався ще наприкінці січня. За два дні до нашого прибуття приїжджали якісь експерти на червоному КамАЗі, які після обстеження заявили, що вирішуватимуть це питання. Але після цього ніхто нічого так і не зробив, і бійцям довелося власноруч у мерзлій землі рити канави, щоб відвести потоки відходів від ще не затоплених інженерних споруд».

Хто затопив відходами окопи 

Волонтери за телефоном 101 одразу повідомили про ситуацію місцевий підрозділ ДСНС і зв’язалися з головою військово-цивільної адміністрації Торецька, який запевнив, що «вже в курсі ситуації і заходи вживаються».

Час минав, але сила потоку не зменшувалася. Про­аналізувавши ситуацію, волонтери дійшли висновку, що аварія сталася внаслідок розриву труби, яка подає шламові води з торецької вуглезбагачувальної фабрики (публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Щербинівська») на шламові відстійники, і попрямували на це підприємство.

Охорона спочатку морозилася, заявляючи, що нікого з керівництва на підприємстві немає, та пропонуючи писати письмові звернення. Волонтери ж, розуміючи, які наслідки все може мати для обороноздатно­сті цієї ділянки та ризик для життів наших військовослужбовців, наполягали на зустрічі з уповноваженими представниками фабрики, а потім знайшли можливість потрапити у приймальню і вже там вимагали зв’язку з керівниками.

Через 10 хвилин сталося диво: з’явився начальник виробничого відділу, який вислухав волонтерів і на їхню вимогу вимкнув насос, що подає шламові відходи на відстійники.

Дочекавшись підтвердження від бійців, що потік зупинився, волонтери залишили територію підприємства. Але після цього подзвонили у Торецьке відділення поліції, щоб зробити заяву про злочин.

Менш ніж за чверть години співробітники поліції  прибули у приймальню громадської організації «Твоє Нове Місто» для оформлення заяви. Через деякий час туди увірвався невідомий громадянин, який представився спочатку керівником підприємства, потім його заступником. Він у грубій формі вимагав від волонтерів пояснити, чому вони порушили це питання, і звинуватив їх у тому, що «лізуть не в свої справи» та погрожував («ви  ще відповісте за те, що підняли цей галас»). Довелося попросити співробітників поліції допомогти видалити громадянина з приміщення волонтерського офісу.

На думку патріотів, варто не лише покарати тих, хто отруїв землю, а й залучити до справи СБУ. Адже знищення (затоплення) інженерних споруд першої лінії оборони під час війни можна кваліфікувати як диверсію. Громадська організація «Печеніги» (Харків) навіть почала збирати підписи під зверненням до СБУ з відповідними вимогами. На момент написання статті понад 70 активістів, громадських діячів і науковців його підписали.

Естафетну паличку передано  владі

Волонтери забили на сполох 1 лютого. 2 лютого на сайті департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації з’явилася коротенька заміточка про отримання департаментом «повідомлення  від управління житлово-комунального господарства ВЦА м. Торецьк про порив труби ПАТ «ЦЗФ «Щербинівська», що у м. Залізне (район підстанції), яка веде на шламонакопичувач. У результаті чого шламові води з осадом розповсюдилися на прилеглій території. Порив усунуто співробітниками ПАТ «ЦЗФ «Щербинівська», як повідомила адміністрація».

Згодом сайт Торецької ВЦА розповів про апаратну нараду (7 лютого) у керівника цієї адміністрації. Заслухали, як поліція та прокуратура борються зі злочинністю, потім як працює центр зайнятості. Далі «відбулося обговорення ситуації щодо пориву труби ПАТ «ЦЗФ Щербинівська», що веде до шламонакопичувача. З цього приводу доповідали: Герт М.В., Черкасова Г.П., директор ПАТ «ЦЗФ Щербинівська» Гончаренко Є.А». За підсумками цієї наради «керівник міста виділив низку актуальних питань та дав протокольні доручення до виконання».

6 лютого Державна екоінспекція у Донецькій області із залученням співробітників Національної поліції, геокадастру та адміністрації «Щербинівської» провела обстеження місця аварії. Як повідомив нашу редакцію в.о. голови Держекоінспекції Ігор Яковлєв, «встановлено, що в результаті пориву пульпопроводу та розливу шламової пульпи відбулося забруднення відходами вуглезбагачення земельної ділянки площею 1364 м». Місцева санітарно-гігієнічна лабораторія МОЗ відібрала проби ґрунту. Далі в листі екоінспекції йдеться, що аварію ліквідовано. У відповідь на запитання, чи тримає екоінспекція ситуацію на контролі, пан Яковлєв важко зітхнув і повідомив, що на екоперевірки в зоні АТО накладено аж два мораторії, тому можливості ДЕІ тут суттєво обмежені.

Цю  інформацію продублювала у відповідь на наш запит і ВЦА Торецька. Але доповнила її важливими деталями: «Головному управлінню Держгеокадастру в Донецькій області направлено листа стосовно грошової оцінки та категорії забрудненої ділянки. Після отримання відповідей та збору матеріалів буде проведено розрахунок шкоди, зумовленої забрудненням земельної ділянки. Нині тривають заходи щодо отримання дозволу від Спільного центу контролю координації (СЦКК) на проведення робіт з ліквідації шламу з верхнього шару ґрунту. 15.02.2018 дані роботи частково виконувались. За умов безперешкодного доступу територія буде повністю очищена від шламу протягом тижня».

І нарешті важлива інформація з’явилася 21 лютого на сайті Генпрокуратури. Прокурори «розпочали кримінальне провадження за фактом забруднення земельних ділянок, на яких розташовані оборонні укріплення Збройних сил України. Костянтинівська місцева прокуратура внесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом забруднення 8 земельних ділянок у прифронтовому Торецьку. Цю подію кваліфіковано за ч.1 ст. 239 Кримінального кодексу України (забруднення або псування земель)». Важливо, що це перша державна установа, яка офіційно зазначає, що «розлив шламової пульпи відбувся…  у тому числі на земельних ділянках, де розташовані оборонні укріплення Збройних сил України».

Аварія може повторитися

Щодо «аварію ліквідовано» відразу зазначу, що у волонтерів інша інформація. Вони повідомляють про високу вірогідність скидання відходів замість шламонакопичувача у зливову міську каналізацію, звідки ця юшка (звісно, неочищена) потрапляє у річку  Кривий Торець. Ще гірше, що ситуація може повторитися: «Ця проблема існує років із 40. Труба перекачування хвостів флотації іде від ЦЗФ по поверхні, перед цвинтарем повертає у бік тролейбусного парку і далі понад дорогою до Неліпівського перехрестя. Там була аварійна ємність. Далі — у шламонакопичувач. Якщо насос вимкнули, то ця гидота з насосної тече в Скелевату балку, далі в річку Кривий Торець. У трубі багато дірок. Усе це видно неозброєним оком. Неодноразово заливали поле від тролейбусного парку до цвинтаря», — повідомляє один зі старожилів  Торецька.

Справді, вуглезбагачувальну фабрику запущено ще  1952 року (тоді вона називалася Групова збагачувальна фабрика «Дзержинська»). Капітального ремонту пульпопроводу не проводили дуже давно, труба в хомутах, а місцями дірки забиті дерев’яними чопиками.

Ми не отримали коментаря від Мінприроди,  але раніше міністр екології Остап Семерак неодноразово нарікав, що українські підприємства не хочуть вкладати гроші в очисні споруди, екологічну безпеку, модернізацію тощо. А дієвих інструментів впливу на український бізнес екологічне відомство не має. Зрозуміло, як це позначається на якості довкілля та нашому здоров’ї. Тепер бачимо, що екологічна безпорадність держави призводить ще й  до зниження обороно­здатності.