Навіть гіпотетично складно уявити щоденний продовольчий стіл без свинини, численних смачних страв з неї, не кажучи про сало, яке стало своєрідною візитівкою української національної кухні. І хоч поки що все це можна без особливих проблем придбати на ринках, у фермерських магазинах та багатьох інших торговельних точках, тенденція до зменшення обсягів вирощування та виробництва щоденного делікатесу неухильно зберігається.

Сумщина — не виняток. Поголів’я скорочується на сільськогосподарських підприємствах і у приватному секторі. Якщо раніше на селянських обійстях у сажах рохкало, як правило, від одного до кількох капловухих, то нині там або порожньо, або ж на десяток дворів у середньому знайдеться одне-двоє поросяток. Однак як констатує директор департаменту агропромислового розвитку Сумської ОДА Олександр Маслак, поки що вдається дотримуватися оптимального балансу між попитом і пропозицією, стимулювати і підтримувати господарства-товаровиробники та приватний сектор за допомогою різних важелів, хоч їх обмаль і вони відчутно поскрипують.  

«Вперед» — тільки вперед

В області зберігаються хоч і поодинокі, однак справжні господарські осередки, де традиційно спеціалізуються на свинарстві й мають від цього певний економічний зиск. До прикладу, ТОВ АФ «Вперед» в селі Миколаївка Сумського району, в якому впродовж багатьох років господарське кермо вправно тримає досвідчений організатор виробництва аграрій-практик Віктор Кураш. За його словами, свинарство трудомістке і складне, однак не настільки, щоб  відмовлятися від нього. Так, були роки, коли на фермах утримували понад 10—12 тисяч голів, а нині 8—9. Але ж зберігаються робочі місця для місцевих селян, господарство має стабільні прибутки, сплачує податки до бюджету тощо. 

Як і ТОВ «Краснопільський ММК», СТОВ «Піщане», які на сьогодні залишаються провідними виробниками свинини. Загалом на Сумщині вирощують та утримують свиней майже 40 суб’єктів господарювання, що гарантує стабільне виробництво м’яса, принаймні в найближчі роки.  

Успішність галузі в області пов’язують з великою білою породою. Фото з сайту agro-business.com.ua

Племінна наука допомагає виробництву

У тваринництві, свинарстві зокрема, важливе значення має наукова складова, а саме племінний чинник. Адже хоч би якими активними були фінансові та організаційні зусилля, без належної роботи над селекцією, чистотою породи навряд чи можливі загальні успіхи. 

На Сумщині традиційно сконцентровано великий і сучасний науковий потенціал. Тут працюють Інститут сільського господарства Північного Сходу НААНУ і Сумський національний аграрний університет, які забезпечують науковий супровід упроваджуваних технологій та готують висококваліфіковані кадри. Два підприємства мають статус суб’єктів племінної справи з розведення великої білої породи та ландрас, завдяки чому товарні господарства отримують високоякісний ремонтний молодняк, що сприяє підвищенню продуктивності та якості виробленої продукції.

На фермах ДП «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу НААНУ», єдиного в області племінного господарства, де мають племінний репродуктор з розведення свиней великої білої породи, утримують 100 свиноматок основного поголів’я, а молодняк планують наростити до 1000, а в ТОВ «Сумипостачфонд» — 40.

Як повідомив старший науковий співробітник Інституту сільського господарства Північного Сходу, зоотехнік-селекціонер дослідного господарства ІСГ Північного Сходу НААН кандидат сільськогосподарських наук Олександр Бордун, в основному стаді племінного репродуктора з розведення свиней великої білої породи утримують п’ять кнурів-плідників трьох генеалогічних ліній та 100 свиноматок п’яти родин. Тут вирощують свиней великої білої породи від селекційно генетичних компаній Hypor та RA-SEGeneticsвідповідно французької та англійської селекції, забезпечуючи племінним молодняком господарства Сумської, Чернігівської, Харківської, Полтавської областей і реалізовуючи населенню й фермерам.

Переважає в областівеликабілапорода — 86 відсотків, решта — ландрас, від яких залежить успішність галузі. За підсумками наукових досліджень, обидві пристосовані до умов північного регіону України, добре ростуть, а за відтворними, відгодівельними та м’ясними показниками відповідають вимогам першого та еліта-класу. За належної годівлі та утримання за рік свині набирають вагу 180—210 кілограмів, а забійний вихід туші перевищує 80 відсотків. Тобто область обрала оптимально правильний селекційно-племінний шлях.

Щоб мінуси ставали плюсами

Однак залишаються бар’єри-гальма, що стримують розвиток галузі. Як наголошують Олександр Маслак та Олександр Бордун,  одна з найголовніших проблем — повномасштабна агресія росії, й насамперед на прикордонних територіях (до слова, ТОВ АФ «Вперед» розташоване саме там), що значно підвищує бізнесові ризики через обстріли, загрози життю тваринників, пошкодження інженерної інфраструктури тощо. А ще небезпечні захворювання тварин, насамперед африканська чума, потребують особливо ретельного дотримання карантинних вимог.

Упродовж багатьох років проблемою залишається брак ринкової інфраструктури, зокрема переробних підприємств — на Сумщині працюють кілька великих м’ясокомбінатів. А стандарти ЄС передбачають наявність спеціально обладнаних забійних цехів, де б дотримувалися загальноприйнятих санітарних та інших норм. Поки що в області переважає дворовий забій тварин, що унеможливлює постачання м’яса для приготування страв на харчоблоках установ і підприємств.

Варіант — скористатися послугами переробників у сусідніх областях. Однак для них потрібно формувати партії щонайменше із 180—200 голів, що на сьогодні неможливо. Адже великих товаровиробників одиниці, а у дрібних такої кількості свиней не набереться.

Не на користь і низька купівельна спроможність населення, подорожчання окремихветеринарнихпрепаратів (на деякі цінизросли на третину і більше), преміксів, іншихкормових добавок на 10—30 відсотків.

Але залишаються позитивні тенденції, що вселяють надію. З-поміж них зростання закупівельних цін до більш як 80 гривень за кілограм живої ваги, що майже вдвічі перевищує довоєнний рівень.

Виробництву дешевих концентрованих кормів нині сприяють низькі закупівельні ціни на зерно, а у структурі собівартості корми займають майже 70 відсотків. У поєднанні із цим чинником це дає змогу виходити на собівартість кілограма свинини 45—55 гривень або досягати рентабельності виробництва в межах 30—40 відсотків. Одне слово, поки що мінуси переважають і тиснуть на галузь. Однак із часом вони неодмінно стануть плюсами. І насамперед перемога над ворогом відкриє нові перспективи розвитку свинарства як однієї із провідних галузей у гарантуванні продовольчої безпеки.  

ДОВІДКА «УК»

На Сумщині в усіх категоріях господарств на початку року утримували 67,8 тисячі голів, щона 20,7 тисячі менше від показника на 1.01.2022 р. (76,6%), а на початку липня — трохи більш як 66 тисяч.

Так само зберігається тенденція до скорочення поголів’я в господарствах населення: якщо на початку цього року там налічувалося 33,2 тисячі голів, або порівняно з 1.01.2022 р. на 7,5 тисячі менше (-18,4 %), то на початку липня — понад 32 тисячі.

Зменшуються обсяги виробництва м’яса.

В Україні переважає велика біла порода — 63 відсотки (раніше — майже 80), яку розводять фактично в усіх країнах Європи, США, Канаді, Китаї, Кореї, Японії, Новій Зеландії. Також утримують ландрас — 29 відсотків, дюрок — 3,6, пєтрен — 2,3, інші — 2,1 відсотка.