Дівчата з ансамблю «Мальви» не лише співають лемківські пісні, а й пошили собі автентичний одяг. Фото автора

«Українці, переселені з Польщі у 1944—1947 роках, потрапили у 12 районів області, а найбільше у Лутугинський і Новоайдарський. Ми знайшли в архівних матеріалах трагічні дані про те, що тільки в грудні 1944 року було переселено 8297 сімей. А за даними обласного осередку лемківського товариства, їх було й більше — кажуть про 15. Навіть про тривалість депортації дані різняться: за одними, вона тривала до 1947 року, за іншими — аж до 1951, — розповідає заступник начальника управління культури, національностей та релігії Луганської ОДА Олександр Козенко. — Нині ми свідки оновленого сьомого  фестивалю «Стежками Лемківщини».

Гостями етнофестивалю стали делегати із Закарпатської області, яких очолив голова Всеукраїнського товариства «Лемківщина» Василь Мулеса, і жіночий квартет «Дивоцвіт» із Львівської області.

«Мені випала нагода відвідати землі рідної для мене Луганщини, яка вразила гостинністю. У 1991 році ми ставили кордони у Свердловську. Тоді думали, що це буде назавжди. Але нині все сталося так, що мусимо все починати спочатку, — каже Василь Мулеса. — Лемківщина зберегла всупереч усьому мову й культуру, архітектуру і пісню, церкви й сакральне мистецтво. Вона дала світові діячів культури, які стали візитівкою України. Про лемків Луганщини намагаємося дізнатися якомога більше. Знаємо,  що коли їх депортували, вони тут себе знайшли. Їх тут кинули помирати, а вони взяли в руки лопати, сокири і почали будувати хати, народжувати дітей, співати пісень, обживатися і створювати лемківські осередки. Стали самодостатньою субетнічною меншиною в українській національній культурі, доповнили віночок української культури на Луганщині».

Тож на етнофестивалі учасники і гості згадали чергову річницю трагічних подій початку примусового виселення українців з етнічних земель. Посадили дерева миру, пройшли урочистою ходою через  Новоайдар з українським прапором завдовжки  100 метрів і взяли участь у запаленні найсхіднішої лемківської ватри.  І хоч, за словами директора Штормовського сільського будинку культури Тетяни Глухіної, яка разом з колегами збирає матеріали з історії лемків Новоайдарщини, залишилося тільки 14 людей, які пам’ятають, як приїхали з Лемківщини у 1945 році, на сході країни багато їхніх нащадків. Саме разом з ними, молоддю, тут цього року на основі зібраного матеріалу створили відеофільм «Вирване коріння». І дівчата з ансамблю «Мальви» співають виключно лемківські пісні, які знали та любили їхні бабусі й  дідусі.