26 квітня оприлюднили лист російського політичного в'язня Олега Сенцова.

Його опублікував на своїй сторінці у Facebok Геннадій Афанасьев.

Лист прочитали в США. На спеціальній церимонії ПЕН-центру в Нью-Йорку. Там режисеру та кримчанину Олегу Сенцову присудили щорічну премію Барбари Голдсміт "Свобода писати". Нагорода присуджена режисерові "в світлі його величезного мужності виступати проти нетерпимості до свободи вираження і сумлінно інакомислення".

«Тюрма – це м'ясорубка людських доль, потрапивши в яку, перестаєш вірити у справедливість, але не перестаєш за неї боротися. Тут все по-іншому, тут намагаєшся жити і виживати, хоча відчуваєш, що твоє справжнє життя залишилося десь там, за парканом. І що реальний ти залишився теж на волі, а посадили когось іншого. Що все це тимчасово, що скоро все вирішиться і зміниться. Опинившись у в'язниці, привчаєшся жити надією, навіть якщо її немає», – написав Сенцов.

«Коли я в останнє заїжджав на Майдан, де вже почали гинути люди, моя мама сказала: «Навіщо ти туди їдеш? Адже у тебе двоє дітей!». Я відповів, що саме тому я туди і їду – я не хочу, щоб вони жили в країні рабів. Ми тоді перемогли. Але виявилося, що ще не до кінця. І боротьба триває, але вже без мене. А я сиджу в тюрмі і як будь-якому вязню мені дуже важко відповідати на просте дитяче питання: «Тату, коли ти повернешся!», написав російський в'язень.