Ситуація на місцевому «Азоті» загострилася у травні цього року через величезну заборгованість із зарплати, виявила труднощі виробництва з виготовлення мінеральних добрив та багато інших проблем.
Як вижити на 200 гривень протягом місяця?
Георгій Смушкевич багато років, як і його дружина, працював на сєверодонецькому «Азоті». Йому до пенсії два роки. І вже чотири місяці, як він отримує лише 6% двох третин заробітку. Це приблизно 200 гривень на місяць.
Розмовляємо на мітингу, на який утретє за місяць вийшли азотівців.
«Ситуація на заводі неадекватна. Правління просто відмовляється слухати прохання працівників. Із січня нам перестали виплачувати зарплату», — розповідає Георгій Олегович.
Вони живуть вчотирьох: він, дружина, дочка і дворічна онука. 27 травня, в День хіміка, Георгій Смушкевич і його дружина отримали 200 і 170 гривень. На ці гроші треба прожити весь червень.
«Як прожити місяць на 370 гривень, хай нам який-небудь член правління підприємства пояснить! І нехай поживе на ці гроші!» — гарячкує азотівець. У натовпі навколо такі самі люди, які намагаються вижити в цих обставинах.
Георгія Смушкевича непокоїть ситуація ще й тому, що, за його словами, вже рік підприємство не перераховує внесків ні до Пенсійного фонду, ні до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
«Тому нам не йде стаж. У нас вкрадено принаймні вже майже рік. А мені саме зараз дуже потрібне офіційне працевлаштування», — розповідає Георгій Олегович.
Але найбільше його турбує те, що родині почали телефонувати через борги за компослуги. Комп’ютер невблаганний — тільки й знає, що твердить: «адже ви вже три місяці не сплачуєте, ми передаємо ваші дані в список боржників із субсидії».
«Субсидію визначають на підставі нарахованої, а не фактично отриманої зарплати. І тому в мене виходить, що місяць сім’я з чотирьох осіб з немовлям прожила на 370 гривень, а на папері сукупний дохід у нас майже 8 тисяч гривень. Як на це можна нарахувати субсидію?» — зауважує працівник«Азоту».
Для повноти картини залишається додати розповідь його молодшого товариша, працівника цеху метанолу, який вже закрили, Семена Дерев’янка.
«Якщо звільнитися, грошей все одно не видають, — розповідає Семен. — Люди змушені подавати заяви в поліцію, в суд. І в центрі зайнятості колишні наші співробітники не можуть стати на облік — немає відповідних перерахувань від підприємства. Тож якщо й платитимуть допомогу у зв’язку з безробіттям, то не більш ніж 544 гривні на місяць».
Чи не на часі націоналізація?
Голова профспілкового комітету сєверодонецького «Азоту» Валерій Черниш не хоче коментувати таку ідею. А ось робітники заводу на мітингу, який організували за підтримки громадських активістів і політиків, її схвалили. І навіть донесли її в Луганську ОДА на розгляд.
«Ситуація навколо «Азоту» політично загострюється, а ми, профспілка, вважаємо, що політичні ігри навколо підприємства неприпустимі», — гарячкує Валерій Сергійович.
За його словами, профспілка б’є на сполох, звертаючись до всіх інстанцій, зокрема до керівництва країни, аби допомогли зробити так, щоб галузь працювала.
«Ми досі не знаємо, чому зупинили хімічні підприємства в Україні 6 березня цього року. Просто одразу було знижено на вході тиск газу, і якби не рівень кваліфікації наших апаратників, це могло б призвести до екологічної катастрофи, — розповідає Валерій Черниш. — Росія скористалася ситуацією і заполонила наші ринки мінеральних добрив своїм продуктом. У них собівартість природного газу (який необхідний для виробництва добрив) 75 доларів. У нас — понад 300. Чи можемо конкурувати? Ні».
Що може підтримати, на думку профспілкового лідера, вітчизняну хімічну промисловість, зокрема працівників сєверодонецького підприємства?
Зниження ціни на природний газ для випуску мінеральних добрив для внутрішнього споживання, збереження антидемпінгового мита на ввезення в Україну мінеральних добрив з інших країн, погашення заборгованості із заробітної плати. Обсяг цього боргу вже перевищив 160 мільйонів гривень, до того ж необхідно погасити борги перед тими, хто звільнився з підприємства, це ще майже 18 мільйонів гривень.
«Якщо власник узяв підприємство з робочими місцями, незалежно від того, працює воно чи простоює, треба виконувати законодавство України: простоює — платіть дві третини зарплати, працює — повну», — така позиція профспілки.
12 червня 65 представників підприємства поїхали до Києва на зустріч з керівництвом компанії. За словами В. Черниша, щоб добитися такої зустрічі, знадобилося залучити Союз хіміків, народних депутатів.
«Із цієї зустрічі ми привезли інформацію, що готують до запуску всі три підприємства компанії: в Черкасах, Рівному та Сєверодонецьку. На нашому «Азоті» готують до пуску блок поділу повітря. Це дасть змогу завантажити майже 30% виробничих потужностей, — звітує Валерій Черниш. — Нам обіцяють, що днями відбудеться погашення боргів із заробітної плати в розрахунку одного місяця. Загальний борг перед працівниками підприємства — 4 місяці. Щойно запрацює виробництво, борги буде погашено повністю протягом перших місяців».
За його словами, нині на заводі 4,4 тисячі працівників. Протягом останнього року звільнилася майже тисяча, хоч профспілки не дають згоди на скорочення штату. Щоб допомогти людям вижити, профспілки вимагають від місцевої влади вирішити питання збереження субсидій для працівників підприємства, скасування сплати коштів за обіди в школах і за перебування дітей у дитсадках для працівників «Азоту».
Перемоги профспілки в боротьбі за права людей, нехай поки що точкові, можливо, допоможуть вижити й дотягти до часів, коли велике виробництво у Сєверодонецьку запрацює на повну потужність.
ПРЯМА МОВА
Великий бізнес має бути соціально відповідальним
Юрій Гарбуз,
голова Луганської обласної державної адміністрації
— керівник обласної військово-цивільної адміністрації:
— Обласна влада незмінно захищає інтереси працівників Луганщини — хіміків, шахтарів, енергетиків тощо. Ми зацікавлені у відновленні повноцінної роботи містоутворюючого підприємства «Азот». Відповідні листи від облдержадміністрації надіслано до Кабінету Міністрів та НАК «Нафтогаз України».
Прямих механізмів впливу на ситуацію навколо ПрАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот», на жаль, не маємо. Підприємство входить до холдингу Ostchem, що перебуває у приватній власності Дмитра Фірташа. Закликаю власника і менеджмент компанії виявити відповідальність перед працівниками і не допустити закриття підприємства. Бізнес, особливо великий, від якого залежить життєдіяльність області, має бути соціально відповідальним.
Азотна хімія як стратегічна галузь потребує протекціоністських заходів на найвищому державному рівні. Вони стимулюють внутрішній ринок і вітчизняне виробництво мінеральних добрив. А це тисячі робочих місць не тільки в Сєверодонецьку, а й у всій країні.
Коли верстався номер. Як повідомила прес-служба Group DF, черкаський «Азот», Рівнеазот і сєверодонецький «Азот», що входять до групи Ostchem, відновлюють виробництво добрив після більш ніж тримісячного простоювання. Черкаський «Азот» уже почав пускові операції, а сєверодонецький починає підготовку до проведення робіт, необхідних для запуску виробництва.
Ми в Google+