Світлі думки, радість на душі, родинний затишок і вікові звичаї — саме Великдень дарує всім віруючим неземну благодать, неоціненне розуміння, наскільки важливо шанувати рідних, цінувати те, що маєш. Утім, Пасха — це найперше прадавні традиції, які живі й донині.

Напрочуд дбайливо їх бережуть і передають новим поколінням на Західній Україні. Вражає, наскільки ретельно тут готуються до Великодня. Наближення свята заздалегідь застигає у повітрі. І не за кілька днів до святої неділі, а за кілька тижнів. Ґазди і ґаздині завзято беруться за наведення порядку. Спершу чепурять двір біля власної садиби — прибирають так ретельно, що, здається, жодна зайва порошинка не затримається тут. Куди не кинь оком — усе побілено.

Понад те, у місцевих жителів немає поділу на своє і чуже — порядок панує за брамами, парканами й під’їздами. Родзинкою стають прикрашені вулиці: вздовж чистесеньких тротуарів розставляють квіти у горщиках. У передсвятковому дійстві різнобарвна весняна краса ще більше додає настрою перехожим. Особливу увагу приділяють власній оселі, котру чепурять надзвичайно ретельно. У селах навіть є звичай — сонячної днини речі, які можна підняти, виносять із хати надвір. Білять стелю, миють вікна-двері, підлогу. І лише після цього чисті речі заносять у дім.

Особливо щемний спогад із мого дитинства на Тернопіллі — кумедний баранець із домашнього масла, зроблений невтомними бабусиними руками. За кілька днів до свята ми з братом цілий день товкли у дерев’яній ступі сметану, яка лише ввечері чарівним чином перетворювалася на запашне масло. Тоді бабуся викладала густу масу на таріль і ліпила милого баранця — за мить він дивився на нас чорненькими очима з пряної сушеної гвоздики. Потім його клали до пасхального кошика.

Досі невтямки, як дорослі справлялися з усіма передсвятковими клопотами. Нам, малечі, доручали відповідальну справу — восковий розпис. Щоб вийшла гарна писанка, спершу я промивала яйце оцтом — так поверхня знежириться, й фарба ляже рівномірно. Потім брала писачок, який зробив тато, — просто домайстрував до звичайного олівця маленьку лійку з бляшанки. Туди накладала віск і розігрівала над свічкою. Розтопленим воском виводила різноманітні орнаменти, знову й знову підігріваючи писачок. Далі занурювала писанку в одну фарбу, домальовувала різноманітні візерунки й опускала в іншу. Зрештою виходила барвиста, як тоді мені здавалося,  найфайніша у світі писанка.

Запашні паски бабуся випікала в печі у чистий четвер або в суботу, ніколи у п’ятницю. Ми, діти, так терли у макітрі білок з цукром, що аж макогін дзижчав! Потім мастили паски білими солодкими хмарами. Тепер навчила маленьку донечку прикрашати вже мої паски. Бабусині рясніли родзинками, а мої – цукатами. Окрім цього, бабуся розповідала, що часто-густо до Великодня  дівчатам шили нові сукні, бодай спідниці чи блузки, купували нові капці — на другий день свят красуні на виданні йшли в обновках до церкви і на гаївки.

Одначе у всі часи напередодні Пасхи люди турбувалися не лише про чистоту довкола себе, а й про очищення душі. Найбільше охочих висповідатися йшли до церков на Благовіщення, у Вербну неділю. Втім, каятися в своїх гріхах перед Богом можна й щодня. Священик сповідає, а потім причащає. Ще й наказує утриматися в передсвяткові дні від усіляких забав.

У деяких храмах паски починають святити у суботу ввечері – це служба для сімей з маленькими дітьми, які не в змозі прийти до храму в неділю вночі. Наприклад, у Києві у переддень Великодня поблизу головного храму Української греко-католицької церкви — Патріаршого собору Воскресіння Христового — милують серце маленькі паняночки у вишиванках із заквітчаним волоссям — несуть святити такі ж невеличкі кошики. Хлопчики у розшитих квітами жупанах чимчикують поряд із дорослими. Батьки приходять навіть із новонародженими. Дивишся й радієш: яке ж гарне наше майбуття!

Адже воістину світле свято Пасхи символізує початок нового життя, віру, надію. У ці дні запитаймо себе: що особисто зробили для відродження оновленої України? Великдень об’єднує кожну родину, тож об’єднаймося й помолімося за рідну землю, за близьку перемогу, мирне небо й процвітання української нації. Пам’ятаймо свою історію, шануймо традиції, славімо нашу рідну Україну!