Понад рік тому у Києві, Львові, Харкові, Дніпрі, Черкасах та інших містах України з’явилися оголошення, віддруковані яскравим глянцем на дорогому папері. Людей запрошують на роботу кур’єром або експедитором вахтовим методом за шалені як для таких простих обов’язків гроші. Насправді ж довірливих громадян вивозять до Росії та примушують доставляти наркотики. Такі оголошення й досі можна бачити на білбордах чи в громадському транспорті, і достеменно невідомо, скільки українців вже потрапили в цю пастку.

Сумна історія

…Півтора року тому Валерієві Онупрієнку з Черкаської області тільки-но виповнився 21 рік. Вважаючи себе дорослим, хлопець мешкав окремо від батьків. Постійної роботи не мав, перебивався тимчасовими підробітками. Аж якось у маршрутці в Черкасах побачив оголошення про те, що на роботу експедитором запрошують людей навіть без досвіду, обіцяли навчити в процесі. Зарплату ж пропонували шикарну – 5 тисяч гривень на тиждень. Отже, хлопчина зателефонував за номером, вказаним в оголошенні.

Оператор сказала, що робота є, та вакансії по Україні вже зайняті, залишилися тільки в Росії. Витрати на переїзд (квиток на потяг) та оренду квартири на новому місці потенційні «роботодавці» брали на себе. Та радили поквапитися, адже начебто й ці вакансії закінчуються. Пропозиція видалася хлопцеві дуже спокусливою. Тож, навіть не порадившись з батьками, погодився.

Вже з потяга зателефонував батькові й сказав, що їде на роботу до Росії на три місяці, просив не хвилюватися за нього. І зв’язок із ним перервався на два тижні.

— Я не знаходила собі місця від хвилювання, — розповідає мати Валерія Катерина Онупрієнко. — Та раптом він з’явився в інтернеті, зв’язався зі мною через свою сторінку у Фейсбуці. Написав, що робота дуже важка, він дуже втомлюється. І після того знову зник на півтора місяці.

Доки батьки намагалися довідатися про долю Валерія бодай щось, мати побачила в місцевій газеті таке саме оголошення і зрозуміла, що саме його автори мають знати, де перебуває її син. І пані Катерина самотужки взялася за розслідування.

Зателефонувавши за номером в оголошенні, вона вдала, що шукає роботу для себе. Дівчина на тому кінці дроту насторожилася і зауважила, що для жінок-дівчат нині вакансій взагалі немає (для перевезення та продажу наркотиків злочинці зазвичай залучають саме чоловіків, оптимально від 20 до 35, максимум до 50 років) й хотіла завершити бесіду. Мати не витримала й зізналася, що в них працює її син, який вже майже два місяці не виходить на зв’язок. Плачучи, запитувала, де його шукати. Дівчина у відповідь знітилася та зізналася, що працюють люди, які поїхали до Росії, не зовсім легально, тож і знайти їх майже неможливо. Й натякнула: якщо хлопчина так довго не виходить на зв’язок із рідними, можливо, він потрапив у поле зору тамтешніх правоохоронців.

Після довгих митарств пані Катерині вдалося знайти сина в… ізоляторі тимчасового тримання в Калузі. Він був затриманий за зберігання та перевезення наркотичних речовин. Звісно, батьки були в шоці: як сталося, що їхній син вскочив у таку халепу?

Спочатку заманюють,   потім погрожують

За рік перебування Валерія в неволі на території РФ батькам вдалося зустрітися з ним лише п’ять разів. І ось що він встиг їм розповісти.

 Після першого ж дзвінка на «гарячу лінію» за вакансією, йому одразу ж призначили зустріч, на яку прийшли два бритоголові здоровані. Змусили показати паспорт, дані з якого одразу сфотографували. Хлопцеві придбали квиток до Москви, дали тисячу гривень на витрати на перший час і мобільний телефон «для роботи». Пообіцяли, що у Москві його зустрінуть, але цього не сталося. Далі спілкування з «роботодавцями» відбувалося тільки по телефону. Сказали, що він має сам якось дістатися до Калуги. По приїзді оформити на своє ім’я картку в Сбербанку Росії, куди йому переказали 20 тисяч рублів, щоб винайняти квартиру на місяць наперед. Далі наказали повернутися до Москви й забрати посилку. А потім розвозити такі посилки повсякчас за вказаними адресами.

Досить швидко хлопець запримітив, що за ним стежать. І зрозумів, що вскочив у халепу. Тільки тоді поцікавився, що ж у пакетах. З’ясувалося — спайси, заборонені в Росії речовини, що містять наркотичну складову.

Звісно, брати в цьому участь Валерій не хотів. Та коли сказав по телефону роботодавцям, що хоче повернутися додому, йому почали погрожувати фізичною розправою. Нагадали, що в них є його паспортні дані, за якими в Україні без проблем знайдуть його родину. Й змусили працювати далі.

Матері Валерій розповів, що зазвичай хлопці з України працюють в Росії за такими «вакансіями» від кількох днів до місяця максимум. Далі від розуміння того, що змушені порушувати закон, і від безвиході починають планувати втечу — навіть пішки через кордон, аби якось врятуватися. Але «роботодавці» дізнаються про їхні плани (у телефоні зазвичай встановлені навігатор та «прослушка») і вже через кілька годин за потенційними втікачами приходять російські правоохоронці. Звісно, знаходять у них заборонені речовини й відправляють до ізолятора тимчасового тримання.

Як зауважують фахівці, інкримінують їм статтю 228 російського Карного кодексу — зберігання та поширення наркотиків, термін ув’язнення за якою від 5 до 8 років. І після засудження хлопців доправляють до в’язниці, де фактично перетворюють на рабів: працювати змушують з 7 до 23 години за копійки, яких заледве вистачає на хліб, кашу та воду. Допоки  вони перебувають в ізоляторі, їх б’ють, калічать, над ними всіляко знущаються як російські правоохоронці, так й інші ув’язнені-росіяни, яких нацьковують на затриманих українців.

Приблизно 3 тисячі потерпілих

Згодом пані Катерина знайшла тільки в Черкасах 16 сімей, рідні яких, як і її син, потрапили на гачок російських торгівців наркотиками. За офіційними даними МЗС України, нині виявлено 300 офіційно постраждалих за цією схемою осіб. За останньою заявою російських правоохоронців, їхня кількість — 1300 осіб. Але знову ж таки заява ця була зроблена певний час тому. За останніми даними українських консульських установ, кількість українців, затриманих та засуджених в Росії за згаданою 228 статтею, — приблизно 2 тисячі. Проте, за неофіційними даними правозахисників, які отримують інформацію безпосередньо від постраждалих та їхніх рідних, ця цифра на порядок більша, а саме — приблизно три тисячі осіб. І жодної людини досі не вдалося звільнити або хоча б екстрадувати в Україну, щоб вони відбували свій термін ув’язнення на Батьківщині. Утримують їх здебільшого у Петрозаводську, Калузі, Білгороді та Рязані.

Координатор Медійної ініціативи за права людини Марія Томак розповіла, що за цією злочинною схемою людей заманюють пропозиціями начебто легальної роботи: перевезення та доставки побутової хімії, медикаментів, косметики чи парфумів, одягу або дрібної побутової техніки чи інших малогабаритних зовсім не кримінальних вантажів. І не від доброго життя українці «купуються» на це. Надто ті, хто втратив роботу або має непогашені кредити. І люди ці, на переконання пані Марії, в будь-якому разі є потерпілими від ошуканства і врешті — від торгівлі людьми, а тому потребують допомоги та захисту від держави та правозахисників. Але робити це з України, звісно, доволі проблематично.

Та хоч вітчизняні правозахисники та правоохоронні органи знають про цю схему вже понад рік, оголошення ці й досі поширюють у містах і селах України. Хоча, наприклад, у Молдові схожа схема була успішно викрита та зупинена тамтешніми правоохоронцями: потерпілі захищені, а винні у залученні довірливих людей до наркотрафіку потрапили за ∂рати. Але в Україні чомусь не все так просто.

Радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко під час прес-конференції на цю тему зазначив, що віднайти юридичні підстави для заборони такої реклами в Україні доволі складно. Адже там не зазначено відверто, що людей запрошують торгувати наркотиками чи планують залучити до іншої протиправної діяльності. Розміщувати оголошення про найм на роботу в нас не заборонено, й довести злочинний намір авторів цих оголошень майже неможливо. Тому він закликав українців бути обачними щодо оголошень про вакансії, які викликають підозру. А ще порадив взагалі утриматися від поїздок до Росії. Що ж до цієї конкретної схеми, пан Антон зазначив, що у найближчому майбутньому її буде подолано і в нас. А захистом тих, хто все-таки потрапив у її тенета, мають займатися спільно правоохоронні органи України та Росії.

А поки що, аби вберегти довірливих людей від цієї страшної пастки, рідні потерпілих вдаються до відчайдушних кроків: самостійно інспектують громадський транспорт у містах на наявність таких оголошень і просто зривають їх. Або чорним маркером великими літами зверху спокусливого глянцю пишуть: «НАРКОТИКИ!».

ПОРАДИ МАРІЇ ТОМАК 

На що звернути увагу  при працевлаштуванні: 

♦брак ліцензії Міністерства соціальної політики у посередника, який береться допомагати із працевлаштуванням за кордоном;

♦  вимога попередньої оплати за послуги із працевлаштування;

♦ пропозиція в отриманні не трудової, а будь-якої іншої візи: туристичної, культурної, студентської. Слід пам’ятати, що для роботи за кордоном легальною є тільки трудова віза;

♦  приховування деталей щодо майбутніх обов’язків пошукача роботи;

♦  відсутність запиту на професійні навички потенційного працівника;

♦  вимога віддати оригінали документів начебто на збереження до прибуття на місце роботи.

Тож, переглядаючи пропозиції щодо працевлаштування, слід невпинно пильнувати, щоб не потрапити в тенета шахраїв чи торгівців людьми. Адже ціною спокусливої вакансії може виявитися не лише втрата коштів чи документів, а й особистої свободи.