Батько «шокової терапії» кінця 1980-х — початку 1990-х років у Польщі, екс-глава Мінфіну і Нацбанку країни професор Лешек Бальцерович не на словах знає, як виводити економіку з постсоціалістичного занепаду. Впродовж року роботи на посаді співголови групи стратегічних радників з підтримки реформ в Україні він досконало вивчив усі її економічні болячки. На завершення своєї місії в інтерв’ю Укрінформу Бальцерович поділився своїм баченням стану економіки й державних фінансів України, оцінив дії влади та опозиції, а також поділився своїми рецептами розв’язання економічних проблем.

Співголова групи стратегічних радників Лешек Бальцерович

— Пане професоре, в березні ви завершуєте річну місію співкерівника групи стратегічних радників в Україні. Що вдалося, а над чим ще треба було б попрацювати?

— Головне завдання, над яким я працював найбільше, — підготовка доповіді з пропозиціями реформ у державній сфері, сфері публічних фінансів та економіки. У ній були наші пропозиції для української влади щодо того, що слід зробити в Україні для поліпшення ситуації. Документ було підготовлено на початку вересня. Спочатку його було представлено українській владі, а потім громадянському суспільству в Україні.

— Як оцінюєте нинішню ситуацію в Україні?

— Для того, щоб оцінити, треба зробити порівняння. Якщо за вихідний пункт візьмемо ситуацію в Україні в 2014 році й те, що могло трапитися внаслідок російської агресії, військової та економічної, тобто блокади українського експорту до Росії, а також спадщину Януковича, то можна сказати: влада, яка діє в Україні з 2014 року, врятувала державу від катастрофи. Люди просто не усвідомлюють того, що могло трапитися. Тому їм важко це оцінити. Але я говорю як людина, котра професійно займається аналізом різних економічних процесів. Тоді Україна була під загрозою колапсу державних фінансів і гіперінфляції, адже в 2014 році економіка країни зменшилася на кільканадцять процентів, і жодна влада не могла б запобігти цьому. Натомість чинна влада змогла не допустити бюджетної та фінансової катастроф. Слід пам’ятати, що інфляція в 2014 році в Україні сягала понад 60%, а зараз вона на рівні близько 10%. Крім цього, банківська система була переповнена неплатоспроможними банками, і зараз вона значною мірою очистилася. Ці два досягнення є великим успіхом керівництва Нацбанку. Я особисто дуже високо оцінюю те, що там зробили. Ми знаємо, що в банківській системі найбільшим завданням, над яким потрібно зараз попрацювати, — це вирішення ситуації довкола ПриватБанку. Дуже важливо, щоб ПриватБанк не перебував тривалий час у державній власності, оскільки тоді політики втручатимуться в його діяльність. Крім того, ті, хто привів банк до такої драматичної ситуації, мають понести відповідальність.

— Ви маєте на увазі колишнього власника цього банку Ігоря Коломойського?

— Так. Наведу приклад. В Іспанії банк Bankia мав величезні збитки. Його очолював колишній віце-прем’єр, екс-глава МВФ (Родріго Рато — Укрінформ), якого нещодавно було засуджено на кілька років ув’язнення. Дуже важливо, як надалі розвиватиметься ситуація довкола ПриватБанку. Звичайно, найголовнішим є оздоровлення ситуації в цьому банку, а далі — його приватизація. Це буде одним із тестів для влади.

— Що позитивного зроблено в економіці країни?

— Особливо важливо, що торік ухвалено закони, які дають змогу очищати суди. Тепер необхідно ці закони правильно втілити в життя. В Україні створено кілька нових важливих інституцій — НАБУ, яка останнім часом демонструє активність, є бізнес-омбудсмен — невелика, але дуже фахова інституція, яка робить хорошу роботу. Дефіцит державних фінансів у 2014 році був 10% ВВП країни, тобто величезним, а зараз — 3%, попри те, що економіка скоротилася. Нині важливо реформувати пенсійну систему так, щоб люди змогли довше працювати, завдяки чому можна було б підвищувати пенсії. В Україні потрібно також спрощувати податкову систему. Але водночас необхідно обмежити спрощену систему оподаткування для малих підприємств. Hа жаль, цього ще не відбулося.

—  А в чому ви вбачаєте поразки?

— Повна відсутність приватизації, попри те, що у цій сфері є стільки можливостей: передача активів приватному сектору; система ProZorro, яку можна використати. Кажу політикам найвищого рівня, що не розумію цього. Вони погоджуються, але за деклараціями не видно конкретних кроків. Для мене це дуже дивно, і я сприймаю це як поразку. Якби частина майна перейшла у приватну власність, то воно б краще використовувалося. Щороку в Україні будують амбітні плани приватизації, але вони не здійснюються.

— Ви вважаєте це саботажем?

— Якщо функціонує Фонд держмайна з головою, який відповідає за приватизацію, і якщо хтось не робить того, для чого його призначено, то не треба обіймати цю посаду. Ми як радники пропонували здійснити радикальні структурні зміни, створити меншу групу професіоналів, які здійснюватимуть приватизацію.

— Чого ще не вдалося зробити?

— Ще одна поразка — збереження мораторію на продаж землі ще на один рік. Це було зроблено несподівано. Ніхто зі стратегічних радників не знав про те, що таке рішення буде ухвалено коаліцією під тиском популістської опозиції. Замість того щоб підготувати інформаційні програми, які розбили б популістські міфи. Але все-таки є сподівання, що цього року завдяки українським експертам, МВФ і Світовому банку буде підготовлено концепцію, проведено роз’яснювальну кампанію серед людей, відповідальних за запровадження ринку землі.

Також ще багато роботи потрібно зробити у питаннях демонополізації, що включає в себе виявлення й обмеження впливу приватних монополій, які часто належать так званим олігархам. Для цього є Антимонопольний комітет, який, на мою думку, має фахове керівництво, але замало можливостей.

— У вашій групі є 12 стратегічних радників. Чи вони й надалі залишаються працювати в Україні?

— Я дуже заохочую, щоб вони залишалися і працювали. Особливо треба продовжувати реформу галузі охорони здоров’я, щоб поглибити її. Прошу Єжи Міллера, який нею займається, залишитися в Україні. І він готовий до цього. Щодо мене, то я від самого початку говорив, що працюватиму рік. Але відразу хочу сказати, що приїжджатиму до України в іншій ролі, зокрема буду учасником конференцій у квітні й травні. Але зрозуміло, якщо хтось з української влади бажатиме провести зі мною консультації, то я завжди готовий до спілкування.

— Упродовж останніх кількох тижнів група протестувальників, а також опозиційні сили блокують окуповані території. Відтак вугілля звідти не надходить на територію України.

— Треба конкретно сказати, хто організував цю блокаду, це партія «Самопоміч». В Україні, на щастя, є плюралізм у ЗМІ. Але більшість ЗМІ концентрується на критиці уряду, забуваючи, що опозиція є набагато гіршою за владу. Якщо критикують кращих, то опосередковано бали віддають гіршим, і зростають політичні шанси цих гірших. А тому я хочу наголосити, що завжди треба порівнювати. Це не означає, що не треба критикувати владу, яка на це заслуговує, але завжди потрібно пам’ятати, що є політична конкуренція: якщо є критика на адресу тих, хто перебуває при владі, то перевага дається тим, хто не перебуває при владі, але об’єктивно є гіршим — опозиції.

— Нещодавно Прем’єр Володимир Гройсман заявив, що через блокаду бюджет недоотримає щомісяця 2—4 мільярди гривень, тобто вона негативно впливає на економіку країни. Натомість блокувальники кажуть, що не можна торгувати з ворогом і заробляти гроші на крові. Яка ваша думку з цього приводу?

— Не можна ігнорувати економічні чинники. Загальновідомо, що деякі українські електростанції залежать від постачання конкретного типу вугілля, і його не так легко замінити. Відтак втрати беззаперечні. Будь-яка серйозна політична партія не повинна ігнорувати ці втрати, а має замислитися над тим, чого вона хоче досягти. Чи вона хоче, щоб Україна несла ці втрати й імпортувала вугілля з Росії, адже звідки можна імпортувати принаймні упродовж певного часу? Це запитання, які повинні ставити відповідальні ЗМІ кожній політичній партії.

Чесно кажучи, я мав надію, що «Самопоміч» належатиме до найбільш реформаторського ядра українського парламенту. І навіть не беручи до уваги блокаду, я був здивований, коли дізнався, що ця сила приєдналася до голосування щодо продовження мораторію на землю. Зрештою, я мав змогу зустрітися з цією фракцією й запитати її про це.

— І  що вам сказали?

— Чесно кажучи, я не дуже розумію обґрунтування їхньої позиції, так само як і тепер не розумію обґрунтування блокади. Принаймні мої сподівання на кращу опозицію не виправдалися на практиці. Але є ще більша порція економічного популізму з боку партії екс-прем’єра Юлії Тимошенко, для якої будь-яка реформа є поганою. Це мені нагадує найгірший популізм, який ми мали в Польщі. І дуже погано, що налаштована на реформи владна коаліція піддається на популістський тиск замість того, щоб завчасно пояснити свої дії, щоб боротися з популізмом. Це можна і треба робити, оскільки є багато розтиражованих міфів.

— Наприклад?

— Наприклад, що прийдуть іноземці й викуплять землю. А скільки українців знає, що навіть у Росії запроваджено ринок землі? Напевно, лише президент Білорусі Лукашенко не запровадив вільного обігу землі, бо він колишній колгоспник. Але чи Лукашенко має бути моделлю для України? Кім того, ринок землі є черговим резервом для України, який можна використати для зміцнення економічного зростання. І реформатори повинні діяти на випередження: долати міфи, які озвучують популісти, щоб вони не мали успіху.

— Нещодавно розпочався розгляд у Міжнародному суді в Гаазі позову України проти Росії щодо фінансування Москвою тероризму на Донбасі й порушення прав нацменшин у Криму.

— Немає жодного сумніву, і це має розуміти кожен, хто орієнтується в ситуації, що без втручання Росії не було б окупованих територій, не було б понад 10 тисяч загиблих, не було б понад 1,7 мільйона внутрішніх біженців. Якщо Україна хоче мати сильнішу позицію на Заході, то вона повинна бути країною успіху. Представлення себе лише з позиції жертви не допоможе, цього просто замало. Україна мусить показати себе як країна економічного та інституційного успіху. Ви кажете, корупція. Ми боремося з корупцією. Ви кажете, відсутність політичної стабільності. Будь ласка, є реформаторська коаліція, яка стабільно функціонує. Ніщо не може замінити аргумент успіху. Найліпшою зовнішньою політикою України є прискорення реформ, там де вони є необхідними.

Юрій БАНАХЕВИЧ,
Укрінформ