Рівненщина — єдина територія в Європі, розміщена в зоні дії одразу двох атомних електростанцій: Рівненської й Хмельницької. Свого часу про це повідомив авторитетний німецький журнал «Шпігель»: із 15 українських блоків шість припадає на ці дві станції.

І хоча Чорнобиль начебто вже далеко, а пильність суспільство, як кажуть, увімкнуло на повну, ризики залишаються. І чималі. Адже експлуатаційні терміни наших енергоблоків уже завершилися або добігають кінця: до речі, життя двом із них на Рівненській АЕС продовжили на 10 років. Нині продовжують третьому. А далі що?

Атомні електростанції виробляють майже половину базових потужностей української енергії, решту додають теплові, більшість із яких або зупинилася, або ж працює з недостатніми потужностями через нестачу антрациту.

Експерти МАГАТЕ (Міжнародна агенція атомної енергетики) стверджують, що принаймні до 2030 року атомні електростанції залишаться ключовим джерелом електроенергії в світі, а до списку ядерних країн додасться ще 8. Як у цьому контексті розвиватиметься Україна, невідомо. На добудову нових потужностей не вистачає коштів, ще продовжувати термін старим — це, зрозуміло, посилювати ризики для і без того небезпечного сусідства.

Приміром, у Франції, яка займає перше місце у світі за часткою атомної енергетики в енергобалансі (77%), аж 59 атомних блоків. А сусідство житлових територій з атомними станціями видається цілком безпечним. У французькому містечку Болен, супутнику атомної електростанції, прямісінько під її територією — надсучасні гольф-поля, поряд — чисті озера, куди із задоволенням приїжджають відпочивальники. Тамтешні атомники кажуть, що станція не шкодує коштів не лише на підтримку рівня безпеки, а й на розвиток інфраструктури прилеглих територій, і це роблять постійно й методично. Щоб суспільна свідомість, так би мовити, звикла: таке сусідство безпечне.

І треба віддати належне: більшість жителів цього містечка особливо не хвилюється, а про атомну станцію неподалік згадує тільки тоді, коли їх про це запитуєш. А ще їм, як і тим, хто проживає на інших територіям поблизу атомних станцій, безкоштовно видають пігулки йоду — така ось профілактика. Скажу більше: сюди, на південь гостинної країни, небайдужі французькі родини ось уже 30 років привозять на оздоровлення дітей із тих районів Рівненщини, що мають чорнобильський статус. А саме слово «Чорнобиль» і досі звучить для жителів атомної країни як те, чого треба принаймні остерігатися. Чи не тому саме французька компанія звела укриття над Чорнобильською АЕС, яке важить шість Ейфелевих веж і має прослужити 100 років. А 1,5 мільярда євро на проект зібрав увесь світ.

У переддень чергової, вже 31-ї річниці Чорнобиля, Кабінет Міністрів розподілив субвенцію з держбюджету як компенсацію ризиків населення, що проживає в зоні спостереження українських атомних електростанцій. Рівненщина отримає майже 30 мільйонів — це на третину більше, ніж торік. Кошти, звісно ж, спрямують на будівництво і реконструкцію шкіл, лікарень, дитсадків і доріг. Дуже хотілося б, щоб ті дороги стали широкими шляхами до нашого майбутнього: якщо з атомною енергетикою, заміну якій ми, вочевидь, не скоро знайдемо, то безпечними, з цілісним розумінням того, куди прямуємо і за якими правилами. І головне — куди всі разом прийдемо завтра. Люди, будьмо пильними!