ВИГОДА

Переддень енергетичного суверенітету

В’ячеслав ВИШНЕВСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»

Наступної середи Україна святкуватиме 20-ту річницю Незалежності. Ці два десятки літ предметно показали всім нам справжню ціну державного суверенітету: в нинішньому світі, окрім визнаного цим світом права народу на самовизначення, для проведення молодою країною незалежної політики й захисту своїх національних інтересів має бути сильною насамперед не так армія, як економіка, в якій найстратегічнішим пунктом є енергетика.

Спроможність держави забезпечити своїх споживачів необхідними обсягами енергоносіїв потрібної якості і за стабільних умов, і під час дії дестабілізуючих чинників (криза) внутрішнього і зовнішнього характеру — це і є енергетичною безпекою. Саме вона, визначена потенціалом національного паливно-енергетичного комплексу, дає змогу керівництву країни піднімати рівень самостійності у формуванні й реалізації політики, незалежної від внутрішнього та зовнішнього тиску, що формується на рівні поля діяльності ПЕК.

Хоча скептики мають право  стверджувати, мовляв, українці «довго запрягали» у цій царині, але сьогодні чітко видно, що до 20-річчя Незалежності Україна готується насамперед не налаштуванням святкових феєрверків, а рішучими й конкретними кроками на шляху до максималізації рівня незалежності в енергетичному секторі.

Після приватизації ТЕС їх робота стане ефективнішою. Фото УНІАН

СПГ-термінал, сланцевий газ, приватизація

Україна зробила пропозицію потенційним інвесторам взяти участь у будівництві першого в країні терміналу СПГ (скрапленого природного газу). Розташована на березі Чорного моря станція для регазифікації (перетворення палива з рідкого стану в газоподібний) має стати перевалковим пунктом для газу з Чорноморського регіону. Голова Державного агентства з інвестицій й управління національними проектами Владислав Каськів, наприклад, вважає, що інвестора буде обрано вже до кінця поточного року.

Україна також запросила західний капітал і технології для розвитку можливих родовищ сланцевого газу. Компанії Royal Dutch Shell, Chevron, ExxonMobil и TNK-BP — серед тих, хто придивляється до ліцензій на розробку й видобування цього палива, запаси якого в Україні, згідно з дослідженням Геологічної служби США, оцінюються в 2 трлн м куб. Це при тому, що геологічно-пошукові роботи ще не завершені.

Таким чином президент Американської торговельної палати в Україні Хорхе Зукоскі відчув в Україні «чітке бажання відкрити свій енергетичний сектор шанованим міжнародним компаніям». «Ми говоримо про мільярдні інвестиції», — наголосив пан Зукоскі, який сподівається побачити тендер на розробку наших сланцевих родовищ також до  кінця 2011-го. Що ж, наміри серйозні (скажімо, TNK-BP в кінці червня ц.р. заявила про готовність інвестувати $1,8 млрд).

Проте, по-перше, лише закордонні, хоча й «шановані» компанії у разі розробки українських родовищ - ще не гарантія від надзвичайних ситуацій. Про що свідчить бодай річної давнини аварія нафтової платформи Deepwater Horizon британської British Petroleum в Мексиканській затоці, котра перетворилась для США в екологічне лихо національного масштабу. Або недавній (12 серпня ц.р.) значний розлив нафти з платформи Royal Dutch Shell в Північному морі на захід від шотландського Абердина.

По-друге, у випадку з СПГ-терміналом йдеться не про посилення енергетичної незалежності, а лише про диверсифікацію джерел енергоносіїв для зниження залежності від позиції монополіста-імпортера — «Газпрому». Знову ж таки, по-третє, в обох випадках йдеться про значний час, необхідний для старту з «нульового циклу».  А його у нас обмаль.

У зв’язку з цим експерти надзвичайно позитивно оцінюють перспективи саме третьої складової забезпечення Україною своєї енергетичної незалежності – вже офіційно розпочатої приватизації об’єктів енергогенерації й енергопостачання. Адже, як відомо, Фонд державного майна приступив до формування конкурсних комісій з продажу трьох енергокомпаній, котрі входять у першу групу об’єктів, що виставляються на торги. За повідомленням ФДМУ, готується на продаж 25% акцій «Київенерго», 50% — «Закарпаттяобленерго» й 45,103%  — «Західенерго».

— Неквапливість з продажем теплової генерації реально ставить під загрозу енергетичну безпеку країни, — підкреслює гендиректор Imepower Consulting Юрій Кубрушко, оскільки, на його думку, енергогенеруючі компанії потребують багатомільярдних інвестицій на підтримку необхідного рівня потужностей, що не реконструювались усі 20 років незалежності. 

— Розпочату в кінці 1990-х приватизацію теплової енергетики варто довести до кінця в поточному й наступному роках, щоб усі учасники ринку були в рівних умовах перед переходом до нової моделі енергоринку, — вважає Юрій Кубрушко.

Негативний досвід — також досвід

Нещодавно колишній міністр управління майном Грузії Соломон Павліашвілі оприлюднив дані про приватизацію Об’єднаної дистрибуційної енергокомпанії Грузії, в котру входили як електростанції, так і постачальні мережі з ареалом обслуговування, що охоплював 70% території країни. При початковій вартості $119 млн,  на торгах сімох конкурентів перемогла чеська компанія Energо-Pro, котра за $312,35 млн купила не тільки ОДЕГ, а й енергокомпанію дистрибуції Аджарії та шість ГЕС.

За словами Павліашвілі, інвестори замість вказаної суми сплатили лише $120 млн.  А потім Energo-Pro придбала за $25 млн Ортачальську ГЕС і  Кахетинську дистрибуційну компанію — за $6,1 млн. Таким чином, один інвестор тепер контролює енергозабезпечення 85% території країни. Але навіть питання про невиконання інвестиційних зобов’язань у випадку з ОДЕГ відходить на задній план, коли знати, що тепер певні грузинські політики вказують владі: за чеською компанією стоять російські інтереси, а офіційний Тбілісі нічого не зробив для прояснення ситуації.

У цьому прикладі — свідчення, як у погоні за виправданою метою модернізації енергетики й зміцнення енергетичної складової національної безпеки можна наразитися на загрозу цій самій безпеці. Вже ліпше «довго запрягати», аніж  поспіхом наробити хибних кроків, за які будуть розплачуватися інші покоління політиків та громадян країни. (До речі, чом не ілюстрація до суду над екс-прем’єром за невиправдані для української економіки «газові» угоди з Росією?).

Себто, слід уважніше придивлятись до інвестора. І нехай його закордонна юридична адреса й «шанована» інвестиційна історія нікого не збиває з пантелику. Тим більше, лихоманка, що трусить зараз фондові ринки Європи й Америки, може допомогти реформуванню української енергетики тим,  що відсіє спроможних хіба пускати «інвестиційний порох в очі».

Але чи не завадить буря на світових фондових ринках українським реформам?

Зниження міжнародним рейтинговим агентством Standard & Poors кредитного рейтингу США з найвищої позначки ААА до рівня АА+ з негативним прогнозом відіграло, звісно, свою роль. Основні фондові індекси Європи - німецький DAX, французький САС40, швейцарський SMI,  британський FTSE100 — зазнали значних втрат за підсумками останніх торговельних сесій.

Але занепокоєння на світових фондових ринках не вплине на процес приватизації енергетичного сектору в Україні — про це, зокрема, заявив  заступник міністра енергетики і вугільної промисловості Сергій Чех.

— Обвалу фондових ринків немає, є занепокоєння. Зміни індексів стосуються спекулятивних операцій портфельних інвесторів, але ніяк не стратегічних інвесторів, які можуть взяти участь у приватизації обленерго, - сказав він.

Урядовець також нагадав, що приватизація енергосектору в Україні пройде на конкурсних умовах з фіксацією зобов’язань. «Це не біржа і не аукціон», — наголосив заступник міністра, нагадавши, що пакет акцій лише однієї компанії — ВАТ «Черкасиобленерго» —  продаватиметься на біржових торгах.

Зрештою, «занепокоєння» світових біржових гравців лише теоретично могло б позначитись на кінцевій ціні: український фондовий ринок все ще надто автономний, надто мляво інтегрований у глобальний. Стартова ціна кожного пакета залежатиме від рівня котирувань акцій цього енергопідприємства саме на внутрішньому ринку. А вона, з огляду на стратегічне значення кожного об’єкта, апріорі не може бути низькою. Кінцевою (у сумі) називають цифру в 6 млрд грн, і залежатиме вона не стільки від міжнародної кон’юнктури, скільки від позиції держави, яка хоче покласти край своїй енергетичній васальності.

— Показники роботи приватних ТЕС набагато кращі від державних — менша кількість аварій, менше використовується палива, менше причиняється збитків екології, зарплати працівників приватних ТЕС вищі, реалізуються програми навчання персоналу, собівартість виробленої на приватних ТЕС електроенергії нижча, — констатує президент Українського національного комітету Міжнародної торгової палати Володимир Щелкунов. А ще, каже він, реконструкція енергоблоків і екологічні заходи проводяться виключно на приватних ТЕС.

У цих, власне, фактах й криється тактична позиція держави: продати об’єкти лише такому інвестору, котрий і «за ціною не постоїть», і виробництво виведе на сучасний рівень,  і — стратегічна мета — зробить належний тепловій генерації внесок у мінімізацію енергетичної за?леж?ності України.

Питання палива

Після святкування Дня Незалежності 24 серпня країна відразу – 28 серпня, відзначатиме День шахтаря. Ось і не вір після такого у містику цифр та дат! Адже саме вітчизняне вугілля як паливо покликане максимально замінити імпортний газ у тепловій енергогенерації. І сьогодні з  наближенням святкових дат воно неначе нагадує про своє стратегічне значення. А ще – щоб у процесі приватизації енергосектору, який можна сміливо характеризувати як старт модернізації галузі, енергетики забезпечили замовленням вугільні підприємства.

Зрештою, саме за такої умови держава може допустити до приватизаційних тендерів. Грошей на приватизацію вуглепрому в повному обсязі в бюджеті немає. Та й навіщо економити хоча б на соціальних програмах, якщо гірнича галузь може сама їх заробити за умови, що нові власники підприємств теплової генерації відмовляться від імпортних газу й вугілля та перейдуть на вітчизняне паливо. Саме той випадок,  коли держава вбиває одним пострілом двох зайців.

Саме той «феєрверк», якого заслуговує Україна на 20-ту річницю Незалежності.