Уже традиційно наприкінці вересня в Україні пройшов Органічний тиждень, що складався з інформаційних, просвітницьких та презентаційних заходів. Відбувся й ІХ Всеукраїнський ярмарок органічних продуктів, який зібрав понад 30 виробників з усіх регіонів країни. Не варто вважати, що цей захід був суто парадним: тріумф виробників органічної продукції затьмарено певними проблемами.
Географія експорту розширюється
Як повідомляє голова правління Федерації органічного руху України Євген Милованов, за час існування органічного руху наша країна за площами угідь, де ведуть органічне господарство, увійшла до двадцятки світових лідерів, а серед країн колишнього соціалістичного табору — до трійки перших разом із Чехією та Польщею.
На внутрішньому ринку наші виробники органічної продукції безперечні лідери. На відміну від Чеської Республіки, де частка власної продукції на органічному ринку не перевищує 10—15%, на нашому вітчизняного продукту не менш як 40%, якщо не більше.
Щоправда, обсяги внутрішнього ринку споживання органічних продуктів не зрівняти: в Німеччині він сягає 8,6 мільярда євро, у нас ледве дотягує до 21 мільйона. Тому найбільші сподівання наші виробники покладають на експорт. Тут є й соціальний аспект: оскільки основні виробники органічної продукції — малі та середні аграрні господарства, це для них шанс отримати додатковий дохід на зовнішньому ринку, бо органічна продукція має особливість — належить до нішевої. Тобто не йдеться про формування великих товарних партій, як зі звичайною сільгосппродукцією, з якою малому господарству на експортний ринок не прорватися.
Відбуваються цікаві зміни у структурі експорту органічної продукції: донедавна майже вся вона ішла в ЄС, тепер географія експорту розширюється: майже третина — до США й Канади, серйозні обсяги почала імпортувати Швейцарія. Тут мусимо зауважити: Швейцарія — не член ЄС, і стандарти у неї інші. Ті, хто хоче експортувати продукцію до цієї країни, мусять отримати їхні сертифікати, але майже десяток наших виробників така вимога не зупинила, і вибагливим швейцарцям українська органічна продукція припала до смаку.
Нашу молочну та круп’яну органічну продукцію експортують в Об’єднані Арабські Емірати, і вже самі араби перепродають її в інші країни регіону.
Добрі перспективи у наших виробників на Далекому Сході. Певний інтерес до цієї продукції виявляє Японія, на черзі Китай. Надходили вже партії й до Малайзії, Австралії, Нової Зеландії, хоч казати про те, що це вже наші партнери, поки що зарано.
Чим може допомогти держава
Становище наших виробників на власному ринку залежить від багатьох чинників: загальна економічна ситуація в державі, купівельна спроможність громадян, доступність кредитних ресурсів, а в ідеалі — ще й державна допомога. Тут Україна не витримує порівняння з державами ЄС: там виробники залежно від країни і культури, яку вирощують, мають 30—1000 євро державної допомоги на гектар.
Ми про це поки що не можемо мріяти, бо розуміємо: війна, грошей не вистачає на найнеобхідніше. Проте де в чому держава могла б допомогти власним виробникам органічної продукції, не витрачаючи особливих коштів.
Як розповідає заступник директора департаменту продовольства — начальник відділу стратегії розвитку харчової промисловості Міністерства аграрної політики та продовольства Володимир Пугачов, департамент відповідає за розвиток органічного ринку в Україні. Першочергове — створення належної нормативно-правової бази у цій галузі. Виробники виявляють готовність до співпраці.
«Якщо повернутися до історії питання, то перші спроби врегулювання органічного ринку було здійснено 2013 року, коли ухвалено закон про виробництво та обіг сільськогосподарської продукції. Він мав на меті забезпечити функціонування належного ринку. На виконання положень цього закону затверджено детальні правила виробництва певних органічних культур, порядок ведення реєстру виробників, затверджено державний логотип для маркування органічної продукції («євролисток») тощо.
Основна проблема, з якою стикаються учасники ринку і державні органи, — не брак нормативно-правових актів, а недосконалість нормативного регулювання і невідповідність їх нормативній базі Європейського Союзу.
Директива ЄС №1235 регламентує порядок надходження на ринок Євросоюзу органічної продукції з третіх країн, і одна з вимог документа — еквівалентність національних систем регулювання ринку цих країн і європейських. Саме тому для розширення експортних можливостей вітчизняних виробників органічної продукції триває робота щодо узгодження вітчизняної нормативної бази з європейськими вимогами», — каже він.
І додає, що завдяки спільній роботі з представниками органічного сектору розроблено проект закону, який вносить зміни до чинного. У проекті (№5448), який перебуває у Верховній Раді, враховано вимоги законодавства ЄС стосовно органічного виробництва, а також досвід країн Євросоюзу щодо запровадження державно-приватної системи контролю господарської діяльності у сегменті органічного виробництва. Зокрема вдосконалено вимоги виробництва, маркування і обігу органічної продукції, докорінно змінено принципи сертифікації органічного виробництва, істотно вдосконалено вимоги до органів сертифікації, а також інспекторів, що мають перевіряти дотримання стандартів органічного виробництва. Також уточнено і підвищено відповідальність за порушення законодавства в цій сфері для самих виробників і для органів сертифікації. Ці заходи додадуть споживачеві впевненості, що він купує насправді органічну продукцію, а виробників захистять від недобросовісної конкуренції.
Щодо державної фінансової підтримки виробників Мінагрополітики ініціювало внесення змін до порядку використання коштів, що передбачені в державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам. Постановою Кабінету Міністрів №1102 від 25 серпня передбачено, що фінансову підтримку надаватимуть фермерським господарствам на конкурсних засадах, на поворотній основі обсягом не більш як 500 тисяч гривень для проведення оцінки відповідності органічної продукції. За інших рівних умов фермерські господарства, які перейшли на виробництво органічної продукції, матимуть перевагу в отриманні фінансової допомоги.
Хто захистить споживача?
Ті виробники органічної продукції, які працюють на закордон, отримують сертифікати країн, куди експортують продукцію. А хто сертифікує виробників, які працюють на внутрішньому ринку, хто може перевірити, чи справді вони мають право називати свій продукт органічним?
Євген Милованов відповів на це запитання лаконічно: ніхто. Адже систему імплементації закону до кінця не доведено, бо й сам закон, дипломатично сказати, недороблений. Тому виконавчим органам, найперше профільному міністерству, виконати його неможливо. Нема нічого поганого в тому, щоб змінити закон, якщо він не виконує призначення. Для прикладу, в Туреччині за 20 років існування їхнього органічного руху ухвалено вже п’ятий закон з цього приводу.
Щоправда, в Україні працюють 19 приватних органів сертифікації, які надають право маркувати продукцію європейським листочком. З них один український «Органік Стандарт», решта іноземні, акредитовані на право роботи з європейськими, американськими, японськими стандартами. Тож для українського виробника отримати іноземний сертифікат, не виїжджаючи за кордон, — не проблема.
Але зрозуміло, що в самій Україні послуги приватних органів сертифікації — справа суто добровільна. Якщо хтось прагне доброго іміджу, отримає сертифікат у котрогось із них, якщо інший вважає, що йому і так добре, і ліпить на етикетку напис «органічний продукт», не маючи на це жодного права, то поки що цього ніхто не підтвердить і не заперечить. Якщо в його продукції нема отрути, притягти такого виробника до відповідальності немає змоги. Але сподіваємося, що з допомогою наших законодавців райське життя для недобросовісних виробників скоро закінчиться.
Ми в Google+