У квітні цього року шляхом об’єднання Державного агентства України з питань відновлення Донбасу та Державної служби України з питань Автономної Республіки Крим та міста Севастополя було створено Міністерство з питань тимчасово окупованих територій (ТОТ) і внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Під час міжнародної конференції «Шлях до миру: людський вимір» «Урядовий кур’єр» поцікавився у міністра Вадима ЧЕРНИША, чим займається нове відомство і що у планах міністерства на наступний рік.
— Вадиме Олеговичу, яким ви бачите шлях України до миру?
— На наш погляд, має бути побудована система, яка робить міцним суспільство в цілому і громади зокрема. Це стосується не тільки подій, які відбуваються на Донбасі або в Криму, ми говоримо про всю країну: як вона залежить від того, що відбувається на окупованих територіях, як вона на це реагує. Чи демонструє вона європейські цінності? Чи поважаємо ми людину, яка страждає? Чи розуміємо її стан? І коли людина прибуває в нову громаду, чи демонструємо бажання допомогти, розділити з нею ту біду, в яку вона потрапила? Якщо ні — виникає напруга. А зневажливе ставлення до переселенців, на жаль, існує.
Інколи говоримо про відновлення на звільнених територіях: в такому-то місті пофарбували міст, побудували щось. Звичайно, це добре. А із свідомістю людською ми попрацювали? Ми створили єдину потужну громаду, яка дбає про своїх людей? Якщо хтось дуже хоче, щоб у вашому домі було погано, він насамперед буде використовувати ваші слабкі місця і сіяти розбрат. І не дати такого приводу можна одним шляхом — самому почати розв’язувати проблеми. Інакше хто від того виграє? Той, хто не бажає цій державі гарного майбутнього. Тому наше головне завдання — дбати про своїх громадян, хоч би де вони проживали: на підконтрольній чи на непідконтрольній території, біля лінії зіткнення чи ні.
— Багато закордонних інституцій нині долучено до розбудови миру в Україні, якийсь міжнародний досвід тут можемо перейняти?
— Я нещодавно повернувся з Ізраїлю. Подивився на громади, які живуть у 800 метрах від Сектору Газа. Постійні обстріли. Проте землю в цьому місці купити неможливо — дорога. І постійно збільшується кількість жителів. Люди приїжджають жити в цю громаду! Причому природи щедрої там немає. Натомість у людей є стимули, зокрема, податкові пільги. Громада, яка там проживає, міцно об’єднана. Вони навчилися жити там і бути не такими вразливими, як спершу здається. У громаді налагоджена взаємодія і взаємовиручка. Люди знають, що мають робити, якщо прилетить ракета. Знають, хто в якому будинку живе, кому в першу чергу слід допомогти під час обстрілів. Вони знають, наприклад, що тут навколо будинку треба висадити дерева, і роблять це. В іншому місці побачили одну тисячу місцевих сімей і чотири тисячі сімей приїжджих. Чому вони приїхали саме туди? Тому що громада висловила бажання прийняти своїх співгромадян. І цей досвід намагаємося використати в нашій країні.
Це є одне із завдань міністерства.
— До речі, уточніть, які завдання поставлені перед ним?
— Наша країна потребує розробки плану, як діяти під час конфлікту. На всіх напрямах: як спілкуватися, як створювати єдине суспільство, єдину громаду, як реагувати на наслідки. Є напруга між місцевою громадою і тими, хто приїжджає, кількість місць у садочках, школах обмежена. Починається невдоволення. Держава має створити умови, а громада — розв’язувати ці проблеми. Координація міжнародної фінансової допомоги, гуманітарної активності здійснюється через ООН, міжнародний комітет Червоного Хреста. Створення платформи для залучення найкращих практик: тренінги, методична допомога місцевим громадам. Це напрями, за якими працюємо.
Ми не можемо підмінити діяльність інших міністерств, але маємо бути об’єднавчим і координуючим відомством. Доводиться деякі органи влади підштовхувати, щоб вони змінили позицію чи мислення. Зокрема для того, щоб підтримувати контакт з людьми на неконтрольованих територіях. Нам треба передбачити півтора десятка заходів, які мають реалізувати інші міністерства. Ми пропонуємо, як це зробити злагоджено і залучити всі органи влади.
Однак створення міністерства недостатньо. Потрібні ресурси, зміна законодавчої бази. Уряд має низку нормативних актів стосовно внутрішньо переміщених осіб, але ці документи не мають комплексного підходу, не дають змогу ефективно діяти. Ми працюємо над державною програмою, яка передбачатиме комплексне вирішення цих питань.
Вже створили робочу групу, яка діє за різними напрямами разом з парламентаріями, з Радою Європи, іншими міжнародними організаціями, щоб у певних галузях змінити деякі законодавчі акти. Нині в кожній підгрупі підготовлено по кілька проектів. Їх ми запропонуємо на розгляд Верховної Ради через депутатів, які входять до робочої групи.
— Що саме передбачатиме державна програма?
— Ми розглядаємо її не як кінцевий документ, а як процес, до якого намагаємося залучити якомога більше міжнародних експертів, представників громадських організацій і місцевих громад. У програмі буде враховано три компоненти. По-перше, соціальна інфраструктура. По-друге, економічний блок. Він передбачатиме доступ до локальних ринків робочої сили, стимулювання економічної активності громадян, особливо серед вразливих категорій населення у зв’язку з конфліктом. Третій компонент — це відновлення довіри, зменшення напруги в громадах, забезпечення прав людини, розбудова миру. Одні тактики мають застосовуватися для непідконтрольних територій, інші — для тих, хто проживає поблизу лінії зіткнення і у звільнених громадах: Слов’янськ, Краматорськ та інші. Сподіваюся, що незабаром представимо державну програму для обговорення на нашому сайті.
— А які зміни планують внести в чинне законодавство?
— Насамперед ті, що стосуються забезпечення повної реалізації прав внутрішньо переміщених осіб.
— Розкажіть про проект постанови Кабміну щодо мешканців непідконтрольних територій, який готує міністерство.
— Ми запропонували в цьому документі — і не тільки в ньому — такі підходи, які доводять, що наша держава однаково турбується про всіх своїх громадян. Окупанти обіцяли низькі тарифи, дешевий газ, високі пенсії. І в Криму в тому числі. Росіяни видавали свої паспорти направо і наліво. Ми хочемо, щоб українські громадяни, які проживають на окупованих територіях, не були кинуті напризволяще. Я прихильник такого підходу. Наразі проект цієї постанови обговорюють у міністерствах. Він передбачає заходи з посилення комунікації з українськими громадянами, які опинилися на непідконтрольних територіях. Проблема сама не розсмокчеться, тому ми пропонуємо, щоб кожне міністерство, кожен орган влади зробив свою частину роботи для відновлювання цих комунікацій.
— Які конкретно заходи передбачаються, яка робота?
— Це заходи в галузі культури, соціальні, правові послуги в галузі охорони здоров’я, інформаційної політики. Це зміни умов бізнесу. Поліпшення ситуації на пунктах перетину ліній розмежування. Це антикорупційні заходи. На діалог з людьми, які живуть на окупованих територіях, впливає Кремль. Деякі громади досі перебувають в умовах конфлікту, потенційно вразливі. Але це наші люди, тож давайте знаходити можливість спілкуватися з ними. Як? 25—30 тисяч осіб щодня перетинають лінію розмежування. А з ким вони спілкуються? З нами ж спілкуються! І це той зв’язок, який ми маємо підтримувати.
Одне з основних наших завдань — визначити практичні заходи, а саме що треба робити, тим, хто приймає рішення на місцях. Якщо в громаді є переселенці, як реагувати. План практичної діяльності органів місцевого самоврядування має бути викладений у документі, над яким ми працюємо кілька місяців. Сподіваюся, за короткий проміжок часу підготуємо такий практичний посібник.
— Чи закладають в нові проекти якісь преференції стосовно житла для внутрішньо переміщених осіб?
— Є різні підходи. Наприклад, деяким людям зменшують податковий тиск. Тим, хто здає квартиру переселенцям, не треба буде платити прибутковий податок. Такий законопроект ми напрацювали з деякими депутатами. На стадії обговорення також проект щодо надання 52 мільйонів євро на житло для переселенців. Платежі за нього мають бути невисокі, як за оренду. Якщо протягом десятків років людина виплачує вартість квартири, вона переходить у її власність. Нині такі проекти обговорюємо з міжнародними організаціями. На безоплатні житлові проекти немає джерел фінансування. У нас є люди, які досі стоять у черзі на отримання житла ще з часів Чорнобильської катастрофи. Це також вимушені переселенці — із зони відчуження. Ми ведемо перемовини з ЄБРР і на початку наступного року маємо їх завершити. Обговорюються доволі низькі кредитні відсотки.
— Вадиме Олеговичу, у ЗМІ була інформація, що верифікацію переселенців доручили приватній фірмі, нібито пов’язаній з Росією. А це стосується персональних даних людей…
— Це компетенція Мінсоцполітики. Ми відреагували, є наше звернення до правоохоронних органів з проханням перевірити, чи мав місце оприлюднений у пресі факт і чи є там ознаки злочину. Тепер чекаємо на результат.
ДОСЬЄ «УК»
Вадим ЧЕРНИШ. Народився 16 жовтня 1971 року в селищі Казанка Миколаївської області. Закінчив Національну юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого в Харкові. Має досвід роботи у банківській сфері, працював юристом, старшим юрисконсультом-інспектором з питань банківської безпеки, викладачем, адвокатом. Заступник голови, голова Кіровоградської обласної державної адміністрації, член РНБО України. Експерт з питань протидії відмиванню грошових коштів та фінансуванню тероризму. Член організації Assosiation of Certified Anti-money Laundering Specialists (ACAMS) США з 2010 року. Голова Державної агенції з питань відновлення Донбасу. Із квітня 2016 року — міністр України з питань ТОТ і ВПО.
Наталія БІЛОВИЦЬКА,
«Урядовий кур’єр»
Ми в Google+