Коли в душі — рідне слово
«Скільки тобі років?» — цікавлюся в русявої дівчинки. «Десять», — сором’язливо каже найменша переможниця конкурсу Віталіна Пришляківська. Школярка здобула почесне перше місце серед третьокласників. Мама розповідає, що талановита донька навчається у тернопільській школі №3 і ця перемога дуже важлива для неї.
Як і решта юних мовознавців, а також їхні батьки і вчителі, вони теж ховаються від рясного дощу у фойє театру, очікуючи на урочистості. Дівчата й хлопці залюбки спілкуються з відомими письменниками, журналістами, громадськими діячами, які завітали підтримати молодь. Оскільки цей міжнародний конкурс не лише перевіряє знання, а водночас підкреслює значущість української мови як коду нації, виховує в підростаючого покоління почуття патріотизму.
Започаткований відомим бізнесменом і меценатом з Канади українцем Петром Яциком знаний мовний турнір набирає дедалі більшої популярності. Щороку він стартує 9 листопада у День української писемності й мови і відбувається за принципом олімпіад: від міського і районного рівнів до загальноукраїнського. У мовному марафоні беруть участь мільйони школярів від 3 до 11 класу, учнів професійно-технічних закладів освіти, студентів вишів, навчальних закладів Збройних сил. І вже наприкінці навчального року переможці з’їжджаються до столиці на урочисте нагородження. Чому міжнародний? Бо відбувається не лише в Україні, а й у країнах, де є українська діаспора: Грузії, Латвії, Польщі, Казахстані, Австралії, Канаді.
Організовують конкурс Ліга українських меценатів та Міністерство освіти і науки. Преміальний фонд, з якого виплачують достойні премії переможцям (до 7 тисяч гривень), формують небайдужі меценати з нашої країни, США, Канади, Австралії. За часів Віктора Ющенка запроваджено 14 президентських стипендій, якими нагороджують тих, хто посів перші місця: дев’ятеро школярів і п’ятеро студентів.
Серед них шестикласниця Катерина Сологуб з харківської школи №148. Вона стала кращою у своїй категорії. «Завдання були легкі й не дуже. Найбільше запам’яталося, як вигадувала розповідь із фразеологізмами про бджілку у фінальному етапі конкурсу», — пригадує дівчинка і додає, що хоч не всі її однолітки послуговуються вдома українською, у школі розмовляють тільки нею.
«Для нашого міста ця перемога стала історичною подією, а для нас — радістю, — додає вчителька Каті Тетяна Удовенко. — У Харкові поступово змінюється ситуація на краще: дедалі більше містян розмовляють українською. Мої учні залюбки беруть участь у цьому конкурсі — для молоді він цікавий і пізнавальний».
Ми незалежні
У числі талановитих дівчат й хлопців студент природничо-гуманітарного коледжу Ужгородського національного університету Олег Росул, який переміг серед вихованців вишів I—II рівня акредитації. «Українська для мене важлива, оскільки це мова мого народу, — розповідає 16-річний хлопець. — А з огляду на сучасні політичні події вважаю, що кожен українець має добре знати рідну мову, адже її багато разів намагалися витіснити, нав’язували нам чужі ідеали».
Першим серед вихованців у погонах став Сергій Карлаш — студент Київського військового ліцею ім. І. Богуна. Ставний хлопець у білій формі саме закінчує останній курс. «Участь у конкурсі допомогла мені підготуватися до ЗНО, — розповідає «УК» Сергій. — Склав тестування і чекаю на результат. Вважаю, що в умовах агресії РФ ми повинні плекати свою мову, пам’ятати, що ми незалежні. І розуміти, що це наша мова — нею розмовляли наші діди-прадіди, і наше завдання передати цей скарб майбутнім поколінням».
Шанувальники української є й серед учнів і вчителів російськомовних шкіл. Скажімо, Анастасія Сазонова з Кривого Рогу посіла третє місце серед третьокласників. За словами її вчительки Галини Васянович, для участі у мовному марафоні здібній учениці довелося додатково опановувати навчальний матеріал, якого немає у програмі.
Усі талановиті переможці й дорослі, з якими спілкуюся, переконані: треба плекати й ширити світом українське слово. Особливо нині в умовах інформаційної й воєнної агресії, коли Україна захищає свою цілісність й незалежність, дуже важливо, що діти беруть участь у такому конкурсі. Адже російська агресія почалася не два роки тому, а й тоді, коли Голодоморами знищували український народ, убивали цвіт нації, забороняли українське слово.
Що й казати! Навіть у недалекому 2010-му одіозний міністр освіти намагався ліквідувати цей престижний міжнародний конкурс. Натомість громадськість відстояла проведення важливого для країни і діаспори заходу, тож завдяки українській інтелігенції ми й надалі плекаємо українське слово, а наші діти долучаються до мовного марафону.
Утім, усупереч перешкодам рідна мова вже стала не лише символом єдності й незламності нашої нації, а й засобом національної безпеки. І милуючись заквітчаним молодим поколінням, з радістю розумієш, що молодь це давно усвідомила. Тож хочеться сподіватися, що й більшість дорослих оселять у своїх серцях мудре українське слово.
КОМПЕТЕНТНО
Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ,
виконавчий директор Ліги українських меценатів:
— На жаль, досі в державі немає чіткої гуманітарної політики, немає програми національного будівництва. Пригадую, навіть за радянських часів у високих кабінетах не чув російської мови, а тепер на кожному кроці вона звучить серед урядовців, у парламенті. Тому ми, організатори Міжнародного конкурсу ім. Петра Яцика, вирішили: продемонструємо владі, що нині є запит на українську мову. А головне: дітям покажемо, що в державі є комусь справа до державної мови, що громадськість у цьому питанні має незламну позицію. Тож ми вперто продовжуємо організовувати цей конкурс коштом меценатів, водночас висловлюючи докір державі й кажучи: ось це ми зробили, а чим ви можете похвалитись? І не для того, щоб потішити свої амбіції, а навпаки, підштовхнути владу до активних проукраїнських дій.
На щастя, переможці мовного марафону багато чого розуміють і знають більше від своїх батьків: якщо вчитимуть рідну мову, стануть кимось, будуть справжніми українцями. Адже українське слово давно звучить на різних паралелях і меридіанах, головне, щоб воно достойно звучало і в рідній Україні.
Ми в Google+