Новий опалювальний сезон уже стартував. Ставлення до його початку, принаймні у киян, різне. Одні криком кричать у соцмережах, що в квартирах дуже холодно і вимагають увімкнути тепло вже зараз. Інші, як я, просять відтермінувати, аби хоч трохи зекономити. Так, у моїй квартирі теж температура вже сягнула +16, однак…

Теплопостачання у старій п’ятиповерховій хрущовці, де мешкаю понад 20 років, завжди було поганим. Ледь тепленькі батареї протягом зими тримають температуру на рівні 16—18 градусів. Коли ж за вікном температура опускається нижче -15, квартира ледь прогрівається до +13—15 градусів. Та у минулі роки, коли за компослуги платили небагато, я ще із жовтня вмикала обігрівач. Квартира невеличка, вистачало. Відтоді опалення кращим не стало, лише коштує шалених грошей. А обігрівач умикати, щоб намотував дорогущі кіловати, вже просто не можу собі дозволити. І саме з цього приводу мене дуже дивували і дратували торішні цифри у платіжках, де було вказано, що моя заледеніла посеред зими квартира щомісяця споживала понад гігакалорію тепла. Звідки такі дані, коли у приміщеннях такий холод?

Торік у лютому викликала з ЖЕКу інженера, вона приходила. Проблема лише в тому, що викликала її, коли за вікном температура сягала -15—18, а прийшла вона за два тижні, вже на початку березня, коли вдень повітря прогрівалося до +5—8, отже стовпчик термометра в кімнаті піднімався до +19. Ще й була роздратована: «Хіба у вас холодно? Навіть на цілий градус вище стандарту. Отже, скаргу не приймаю. Звертайтеся, коли насправді змерзнете, а до того не відволікайте людей від роботи». Ось так працює ЖЕК.

Однак мене не полишало питання: звідки бралася чи куди дівалася та гігакалорія, яку я начебто споживала? На думку наштовхнуло повідомлення Київенерго у Фейсбуці. Там фахівці розповідали про скарги людей на занадто високі суми у платіжках і про рейд до одного з таких будинків у супроводі журналістів. Тоді з’ясували, що у підвалі й на першому поверсі тієї споруди незаконно розташовувалися приватні підприємства, як-от склад і стоматкабінет. Займаючи площу 200 квадратів, яку отоплювали всю зиму, самі вони за компослуги не платили. А робили це за них мешканці, зареєстровані в будинку офіційно, за даними загальнобудинкового лічильника.

Тоді і з’явилося в мене друге запитання: а чи немає і в моєму будинку таких халявників? Бо на нашому першому поверсі, скільки живу в будинку, працює дитяча музична школа. Заняття тривають увесь рік, а діти, звісно, не сидять у холоді. Хто за це платить? А в підвалі мого під’їзду вже давно міститься склад приватної фірми. Вона не ховається, біля входу висить табличка з назвою та видом діяльності. Інша річ, чи законно вона займає це приміщення, чи має батареї та чи платить за опалення.

А ось коли вирішила поцікавитися, хто займає приміщення підвалів решти трьох під­’їздів, з’ясувалося, що ті люди не хочуть себе афішувати. Бо хоч усі три входи забрані у страшні та громіздкі ґрати, а на металевих дверях висять пудові замки, табличок, які б пояснювали, хто саме у підвалі живе, немає. Як і дзвоників над дверима. Довелося грюкати. Але мене банально проігнорували. У жодному підвалі не спостерегла ознак присутності живих. Хтось ці ґрати і замки повісив. А хто?

Із цього приводу зробила офіційний запит у Київенерго з проханням перевірити всі приміщення, які не є квартирами, з приводу того, хто й чи офіційно їх займає, чи користується він комунальними послугами і чи сплачує за них. За тиждень отримала офіційне повідомлення фахівців, що перевірку проведено. За її даними, музична школа — офіційна держустанова, її опалюють, вона користується водою, отримуючи платіжки щомісяця. Те саме і щодо фірми у підвалі мого під’їзду: зареєстрована офіційно, дозвіл на приміщення отримала від керівництва району, компослугами користується, рахунки сплачує регулярно. А ось щодо решти трьох підвалів… Ті, хто їх займає, не пішли на зв’язок із Київенерго. Перевіряльники також грюкали у всі двері, але їм, як і мені, не відчинили. Тож вони й пішли…

І доки я міркувала, кому ще поскаржитися на таке неподобство, нагода, здалося, знайшла мене сама. На своїй сторінці у Фейсбуці один із районних депутатів закликав жителів Солом’янки з’ясувати, хто займає приміщення їхніх підвалів. Адже це можуть бути не лише незаконні загарбники, а й терористи. Тож якщо хтось у підвалі є, але не хоче назватися, депутат просив негайно йому сигналізувати. Що я тут-таки й зробила. За сигнал він подякував і пообіцяв, що його помічники найближчими днями побувають за моєю адресою, все достеменно з’ясують і нададуть мені офіційну відповідь. І почала я на неї чекати.

Минув місяць — народний обранець ані пари з вуст, ні нових

записів у соцмережі. Нагадала йому через приватні повідомлення, та він моє запитання проігнорував. Отже, з весни до сьогодні нагадувала йому разів 3—4, але… Мовчання було мені відповіддю. Тож і досі не відомо, хто в тих трьох підвалах живе і чи користується комунальними послугами. Бо що офіційно вони не зареєстровані — незаперечно, і що на контакт ні з ким іти не хочуть — теж.

Але до попередніх моїх запитань нині додалося ще кілька: де подівся депутатський запал виводити на чисту воду потенційних терористів чи самовільних загарбників приміщень і чому він уже півроку ігнорує мої звернення? Адже коли агітував голосувати за себе, обіцяв жодного не залишити без розгляду. Напевно, ті, хто у підвалах «живе», були переконливішими, ніж я, навіть зізнавшись йому, що працюю журналістом.