У сільській гміні Домбрувка, що неподалік Варшави, господарює молодий фермер Томаш Яворський. Мешкає він разом із сім’єю в батьківській хаті. Томаш — один із семи дітей у багатодітній родині, яка звикла до селянської праці. Свого часу родині, розповідає його матір, кілька корів допомогли поставити дітей на ноги: на їхній сир та сметану у Варшаві були постійні покупці. Зі вступом Польщі до ЄС реалії змінилися: до селянської продукції теж виставили відповідні вимоги, але у селян з’явилися і принципово інші можливості.

Отож, наймолодший син Томаш вирішив фермерувати в рідному селі: орендує 70 гектарів землі (на різних умовах, у когось навіть безкоштовно) та тримає 60 корів, 30 із яких — молочні.

Молодий фермер Томаш Яворський із польської гміни Домбрівки досяг успіху завдяки своїй працьовитості та розуму. Фото автора

— Починав 10 років тому, коли в моїх батьків було 10 корів. Вирішив збільшити поголів’я, закупивши польський та чеський племінний молодняк. А ще — техніку для обробітку землі. Порахував, що у збитках не буду. По-перше, тисячу злотих на гектар щороку доплачує держава, а це вже 70 тисяч. По-друге, тоді саме діяла європейська програма модернізації аграрного виробництва, яка покривала 60 відсотків вартості придбаної техніки. І, нарешті, по-третє, мені допомогла програма молодого рільника, з якої через фонди ЄС отримав 75 тисяч злотих. Ось із таким стартовим капіталом і почав. У нас кажуть: «Хто рано встав, той штани вбрав». Виходить, що я встав рано, — каже Томаш.

У сезон він працевлаштовує 3-4 односельців, узимку справляється власними силами. За літр молока молочарня, з якою має угоду про співпрацю, платить фермерові 1 злотий 20 центів, а його собівартість, стверджує Томаш, обходиться у злотий. Тобто лише 20 центів із кожного літра йде на розвиток. Кожна фермерська корова щодня дає 25-30 літрів молока 4-відсоткової жирності. Утім, у Польщі вже давно преміюють білок, а не жирність, як в Україні. Натомість питання щодо закупівельної ціни однаково актуальне і для польських, і для українських фермерів.

— У магазині літр молока коштує два з половиною злотих, тобто на нас, як бачите, добряче наживаються посередники, — вловлюю у словах Томаша до болю знайому риторику.

Проте пан Яворський, як і його колеги, чудово усвідомлює, що польські рільники завдяки активній громадянській позиції взяли від ЄС навіть більше, ніж сподівалися. І розуміє, що в новій перспективі Євросоюзу вже не вигідно допомагати таким малим фермерським господарствам. Тож нині він бере кредит у банку, але на пільгових умовах, а ще його підтримує одна з європейських агенцій. Допомагає також європейська аграрна консалтингова компанія. Тобто супровід тепер став здебільшого консультативним.

— А коли б не допомога від Євросоюзу, ви займалися б сільським господарством? — запитую Томаша Яворського.

Він на мить замислився і відповів: «Звичайно. Бо село — це дух, в якому мене виховували. Польське село, яке, на відміну від українського, не зазнало колективізації, і в цьому його очевидна перевага, жило б і без підтримки Євросоюзу. Але вона стала серйозним імпульсом для його модернізації, це без перебільшення».

КОМПЕТЕНТНО

Дмитро УКРАЇНЕЦЬ,
голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Рівненщини:

— Я вивчав досвід господарювання польських фермерів, які на своїй моделі співпраці з Євросоюзом підтвердили давню приказку: «Хто рано встав, той штани вбрав». Хто найбільше страйкував, коли їхня країна робила європейський вибір? — Польські аграрії.

На жаль, для  українських фермерів у бюджеті-2017 зникла остання рятівна соломина — це спецрежим оподаткування. Фермер міг купити бодай необхідне — пальне, насіння. Ми чудово розуміємо ситуацію в державі, тому не виходимо на акції протесту, але, повірте, навіть витримати планку мінімальної зарплати 3200 гривень для фермерів буде надзвичайно складно. Щоправда, держава пообіцяла натомість замінити спецрежим оподаткування для нас компенсацією: дуже хотілося б, щоб фермери отримали її ще до моменту виходу в поле. Бо весняний день рік годує.