Нині хасиди вже залишають Умань, яка ще позавчора була дуже схожою на східне гамірне місто, вулиці і сквери якого заповнені людьми з пейсами, борідками, в капелюхах та іншій одежі, незвичній для нашого ока. Численні написи івритом та купи сміття ще нагадують про 35-тисячну армію хасидів-прочан з усього світу, яка відвідала це зазвичай тихе українське містечко. Вони прибули з Ізраїлю, США, Великобританії, Франції, Голландії, Аргентини та багатьох інших країн, зокрема й з арабських — Ємену, Марокко, щоб відсвяткувати новий 5778 рік за єврейським літочисленням.

На свято хасиди «літають», як на крилах. Фото УНIAН

Накриті столи — просто неба

Сьогодні Умань починає оговтуватися від навали прочан, які щороку відвіду­ють могилу духовного наставника Рабі Нахмана, похованого тут 1810 року. Вони свято вірять у те, що, зустрівши Рош-га-Шана біля останків цадика (праведника), весь наступний рік перебуватимуть під щасливою зорею та неодмінно доб’ються успіху. 

Місто добре підготувалося до приїзду хасидів. З повним навантаженням працювали всі комунальні служби, торговельні підприємства, заклади громадського харчування. Протягом святкових днів правопорядок забезпечували більш як півтисячі поліцейських, серед них правоохоронці з Ізраїлю. Чітко несли службу загони рятувальників.

На свято Рош-га-Шана приїжджають тільки чоловіки. Жінок під час новоріччя хасидам не можна навіть бачити, тому зустрічаючись з уманчанками, євреї відвертаються, закриваючись рукою. На цьому ґрунті навіть виник невеликий конфлікт: прочани запротестували проти присутності жінки у складі знімальної групи, попросили журналістів піти, бо вони, мовляв, відволікають їх від молитов. Інцидент вичерпався без серйозних наслідків завдяки правоохоронцям.

Тору (вчення, закон) читають скрізь: на вулицях і в парках, удома й біля під’їздів будинків. Приїжджі, здавалося,  заполонили весь вільний простір невеликого провінційного міста. Місцевих жителів побачиш лише зрідка. Біля синагоги — невеличка штовханина. Злагоджено діють поліцейські, й екзальтовані гості швидко вгамовують пристрасті.

Святкові столи прочани подекуди розгорнули просто неба. Головні страви — мочений хліб, риба, яблука з медом і баранина. Гуляння набирають розмаху, стають дедалі бурхливішими.

Жителі багатоповерхівок, де оселилися хасиди, з розумінням ставляться до ситуації.  Більшість уманців зі «священного кварталу» здали житло, а самі пересиджують єврейське святкування у родичів та знайомих. Для уманців приїзд хасидів — очікувана можливість добре заробити. Кажуть, що квартири здають за ціною 120—180 доларів з людини на весь час перебування (а це до десяти днів). Щоправда, самі хасиди називають інші суми — 200—300, а за кращі апартаменти — 500 доларів. Умови проживання багатьох приїжджих комфортними назвати важко. Як правило, в одну квартиру заселяються 3—4 квартиранти, а буває й значно більше. Для них спеціально залишають двоярусні ліжка.

За останній рік в Умані з’явилося 15 готелів, тепер їх уже понад 50. Усі їх, зрозуміло, зайняли прочани. Однак і цього не вистачає. Влаштовуються приїжджі хто де може, зокрема в одноповерхових спорудах і навіть у гаражах. В одному з них і вибухнув невідомий предмет, від чого зaзнaв ушкoджeнь 13-рiчний хлопець, громадянин Iзрaїлю. Пiдлiткові нaдaли медичну допомогу на місці. У Нац­поліції кажуть, що підстав для того, щоб вважати вибух терактом, поки що немає. Основна версія слідства — хуліганство. 

Дні очищення й каяття

Гори сміття під під’їздами ледве встигають вивозити і виносити прибиральники. Хоч цього року, кажуть, значно чистіше, ніж у попередні. В Ізраїлі євреям смітити заборонено, за це вони платять чималі штрафи. Але приїжджаючи в Україну, дозволяють собі залишати відходи на вулицях і в громадських місцях. Хоча смітять хасиди, роз’яснив один із них, не тільки через лінощі, бо їх нібито розбещують ліберальні українські закони, а й через те, що після нового року настають 10 днів каяття — час, коли прочани додержуються суворих обмежень і посту. Отож у  цей час їм працювати не можна. А коли комунальні служби нарешті добираються тими днями (особливо в Йом Кіпур — останній день очищення, коли обмеження найсуворіші) до кварталу з технікою і починають прибирати, це спричиняє серйозне незадоволення і навіть виникають конфлікти.

Часто зустрічаємо пожежні машини. Прочани примудряються розводити вогонь на балконах, а то й у кімнатах, тому пожежі — явище зовсім не рідкісне. На території меморіального комплексу цадика Нахмана працівники пожежно-рятувальної служби ліквідували загорання на кухні квартири, в якій мешкали хасиди. А інші смажили баранину на кухонному вікні п’ятого поверху, наполовину виставивши стіл на вулицю.

Хто поїхав, а хто й лишився

Під час ритуальних дій настає час «змивати із себе всі гріхи». Найпопулярнішим місцем для обмивання тисяч прочан став затоплений кар’єр, глибина якого місцями сягає понад 14 метрів. Попри непристосованість цієї водойми для безпечного купання, хасиди вперто ігнорують застереження рятувальників. Тому водолази служби порятунку у повній бойовій готовності. Якось тут під час обмивання потонув 19-річний хлопець. Три роки тому завдяки професіоналізму рятувальників ще одного потопельника вдалося врятувати. Нині ж обійшлося тим, повідомляє управління Державної служби України з НС у Черкаській області, що у затопленому кар’єрі хасид порізав ногу. На допомогу іноземному гостеві прибули рятувальники, які чергували поряд із місцем події.

І хоч, за словами речника управління Національної поліції у Черкаській області Дмитра Грищенка, цього року грубих порушень громадського порядку не було, дрібних вистачало. У декого з гостей виявили наркотики. Підозрюють, що для розповсюдження. Спільною операцією українські та ізраїльські поліцейські затримали хасидів, які в особистих речах зберігали два десятки пакетиків канабісу. За цим фактом порушили кримінальну справу, і тепер молодикам загрожує ув’язнення до трьох років. До цього скандалу причетний і українець.

Попри певні прикрощі, без яких, як правило, не обходиться, хасиди не порушили традицій і провели свято у молитвах, співах і танцях. У понеділок частина прочан уже прощалася з гостинною Уманню. Проте є й ті, хто залишився, бо живуть тут постійно. У них тут власний бізнес або житло. Вулиці Пушкіна, Комарницького (Кулика), Володимира Мономаха (Софії Перовської) потроху перетворюються на єврейські.

Усе б нічого, однак часто уманці нарікають на неадекватну поведінку прочан, а комунальники не знають, що робити з ними. Адже більшість хасидів, які стали власниками квартир у цьому кварталі, навідріз відмовляються оплачувати будь-які послуги. Ті, які приїжджають на прощу ще до опалювального сезону, не вважають за потрібне розраховуватися за послуги теплопостачання, які надають з настанням холодів.

Як повідомив юрисконсульт комунального підприємства «Уманьтеплокомун­енерго» Володимир Прокулевич, прочани заборгували цьому підприємству майже 1 285 200 гривень. Подібні претензії до хасидів виникають і в інших комунальників, зокрема енергетиків та водопостачальників. Схоже, вони стають заручниками ситуації, що склалася.