Історичні факти свідчать, що Україну вважають батьківщиною міцних напоїв. Саме тут віками формували традиції створення справжньої української горілки. І одне з найвідоміших місць, де традиційно виготовляють якісні та популярні в усьому світі алкогольні напої, — місто Немирів, що на Вінниччині.
Назву цього маленького українського подільського містечка знають майже в будь-якому куточку світу. І популярним воно стало завдяки місцевому заводу, де виробляють горілку Nemiroff.
До речі, саме в Немирові з’явилося чверть століття тому — в 1992 році — одне з перших підприємств з іноземними інвестиціями з виробництва горілки в Україні. Трохи пізніше тут було побудовано інноваційний завод за світовими стандартами, який забезпечує нині виробничими потужностями не лише алкогольний ринок України, а майже 50% усієї експортованої горілки.
За 25 років бренд здобув міжнародне визнання: продукцію бренда можна побачити у 80 країнах на п’яти континентах. Лише за останні 10 років горілка Nemiroff завоювала понад 60 медалей і нагород. Бренд увійшов до трійки лідерів серед світових горілчаних брендів безмитної торгівлі Duty Free. 9 місяців поспіль він посідає лідерську позицію в національній мережі.
На запитання наших кореспондентів відповідає генеральний директор ТОВ «ЛВН Лімітед» Юрій СОРОЧИНСЬКИЙ.
— Юрію Валерійовичу, передовсім хотілося б запитати: в чому сила немирівського бренда, секрет його успіху?
— Нашу продукцію цінують у всьому світі передусім за якість інгредієнтів та унікальність смаків. Сила нашого бренда — в його історії, унікальних рецептурах, створених за допомогою новітніх технологій. Саме такий підхід дає змогу виготовляти оригінальний продукт. І споживач це цінує.
За винятком традиційних білих, маємо високу експертизу в категорії смакових горілок. Не боїмося експериментувати, поєднуємо найсміливіші і, здавалося б, суперечливі смаки, які не залишають байдужими справжніх поціновувачів. Ми вважаємо цю особливість однією з головних, перевірених часом переваг бренда.
Яскравий приклад — «Медова з перцем», яка стала візитівкою України, разом зі знаменитим Київським тортом. Це автентичний продукт — оригінальний, унікальний.
Окрім традицій смаку, залишаємося вірними обраним під час започаткування компанії принципам: нести відповідальність за справу, якою займаємося. Nemiroff відповідає за свій продукт і перед споживачами, і перед державою: сплачує податки, використовує скляну тару лише раз, купує першокласну сировину в надійних постачальників, впроваджує сучасні технології у виробництво. За такого підходу горілка коштує дорожче, але якість її першокласна.
— Готуючи матеріал про ТОВ «ЛВН Лімітед», прочитав в інтернеті, що дехто порівнює горілку за прибутковістю з… нафтою. І доходи від її виробництва та продажу наповнюють, мовляв, на третину державну скарбницю. Чи так це насправді?
— У наш час на горілці заробляє не виробник, а торгівля. Бо прибутковість алкогольного бізнесу стримує акциз, який росте щороку кілька разів: у 2014-му наприклад він зріс двічі на 50%, в 2016-му — ще на 50%, нинішнього — на 20%, а наступного року планують підвищення акцизу на 12%. Так, півлітрова пляшка горілки може коштувати у 2018-му приблизно 100 гривень.
Виробники оковитої від цього не мають ніякого зиску, бо акциз — це податок, який платить споживач. На відміну від представників тіньового бізнесу, легальний виробник (і ми також) повинен виконати зобов’язання перед державою та споживачем: сплатити всі податки і збори наперед, закупити якісну сировину, модернізувати виробництво, видати зарплату працівникам компанії. Нелегальний виробник за якість свого продукту не несе відповідальності й податків не сплачує. Тому знижуючи витрати, він цілком може встановити низькі ціни на свою горілку й скласти конкуренцію легальним заводам, які виставляють виправдані ціни.
— Можете це довести на прикладах?
— Звичайно. Нині мінімальна роздрібна ціна на півлітрову пляшку горілки становить 79 гривень 56 копійок. Що з них залишається виробникові, можете побачити з таких арифметичних операцій. 5% цієї суми — роздрібний акцизний податок (він надходить до бюджету місцевих громад, на території яких продають алкоголь). Залишається 75 гривень 58 копійок. Віднімаємо націнку роздрібного магазину (30%). Це вже 58 гривень. Але є ще оптові бази, які теж віднімають 20% від пляшки. Так, торгівля, забравши свою частку, залишає виробникові 48 гривень 60 копійок.
А тепер вираховуємо з них ПДВ й акциз, і ціна нашого товару худне до 33,49 гривень. Відмінусовуємо 5 гривень за спирт, який витрачено на виробництво горілки, 5 гривень за пляшку, ковпачок, етикетку, на зарплату робітникам, які були задіяні на випуску алкогольної продукції. Залишається… півтори гривні. А ще виробник несе витрати на амортизацію будівель, доставку нашої продукції дистриб’ютору, зарплату співробітникам компанії. У пляшці горілки залишилися… 20 (!) копійок. Такий операційний прибуток отримує підприємство від виробництва півлітра.
— Арифметика сумна, але, мабуть, ці відрахування не остаточні?
— Щоб розпочати виробництво горілки, наприклад, з 1 листопада 2017 року (для зручності підрахунків) ТОВ «ЛВН Лімітед» мало замовити ще 1 вересня 2017 року акцизну марку. Вона коштує 19 копійок.
Якщо плануємо випустити в листопаді мільйон пляшок горілки, за два місяці до цього маємо віддати 190 тисяч гривень за акцизні марки і 6 мільйонів гривень (100% передоплата) — за спирт ДП «Укрспирт» (20 тисяч декалітрів по 300 гривень). Ковпачок, пляшка, етикетка — на все 5 мільйонів гривень. Акцизний податок сплачуємо також повністю авансом — тобто ще 25 390 000 гривень. Усього перед запуском лінії з розливу горілки маємо заплатити 36 580 000 гривень!
Стежте за цифрами далі: почали працювати, відвантажуємо продукцію в торгівлю. Але гроші за горілку, що продали, на завод надійдуть (у кращому разі) через 90—150 днів. Отже, щоб нормально працювати, маємо взяти в банку кредит під грабіжницькі 18—20%. І його теж закласти в ті 20 копійок, які отримаємо на проданій пляшці. Кредитна частка у відрахуваннях — приблизно 54 копійки з кожної пляшки на місяць. Залишається заводу від такого бізнесу аж 34 копійки… збитків на пляшці.
— Чим же їх компенсує компанія?
— Експортом. За нього не потрібно сплачувати акцизний збір. До речі, в Каннах раз на рік — у жовтні — проходить виставка продукції, яку продають у мережі Duty Free. Серед українських компаній на ній представлено лише Nemiroff. Для нас це важливо, бо експорт дає змогу підприємству перебувати не у виробничому мінусі, а в незначному плюсі.
Але так працювати весь час ні ми, ні інші виробники горілки не можуть. Тому просимо чиновників (як вимагає закон) підвищити ціну на горілку хоч би на ті відсотки, на які зростає акциз. Нам ніби не відмовляють, але й не допомагають: якщо торік акциз зріс 1 березня на 50%, то мінімальну роздрібну ціну на товар нам дозволили підняти лише 2 грудня! Майже дев’ять місяців компанії доводилося платити по 7 гривень додаткового податку за пляшку із власної кишені. Цього року акциз підняли на 20% з 1 березня. Дозвіл на «роздрібну компенсацію» ціни надали у вересні 2017 року, тобто через півроку. А це ще 3 гривні додаткового податку компанія сплачувала державі за рахунок власного прибутку. А ви порівнюєте наші прибутки з нафтовиками!
— Юрію Валерійовичу, як, на вашу думку, можна поліпшити ситуацію на алкогольному ринку?
— Досягти цього можна за рахунок виведення з тіні майже 60% нинішнього горілчаного бізнесу. Це не самогон і не гаражні гуральні. Тіньову горілку, не сплачуючи податки, випускають підприємства, які беруть державний спирт для її виробництва на державних спиртових заводах. І ті чиновники, які контролюють наш бізнес, знають, хто працює нелегально.
Можете тепер підрахувати, скільки втрачає держава надходжень до бюджету, якщо ми — 40% легальних виробників горілки — сплачуємо лише акцизних податків майже 6 мільярдів гривень на рік. Наша компанія, до речі, — близько мільярда на рік. Або 25 гривень 39 копійок на кожній пляшці горілки. Це приблизно та сума, яку тіньовик кладе собі в кишеню.
— Виходить, у вас немає шансів побороти тіньовиків?
— Ліцензійні виробники з тіньовиками конкурувати вже не можуть, бо горілку вони продають у маленьких торгових точках у великій кількості за невеликі готівкові кошти. І ситуація буде тільки погіршуватися з огляду на те, з якою швидкістю ці продукти поширюються на ринку.
Побороти тіньовиків може лише держава. Але не шляхом підвищення акцизних зборів. Відомий американський економіст, один із засновників теорії пропозиції доктор філософії Стенфордського університету, професор Університету Південної Кароліни та Університету Чикаго Артур Бец Лаффер, який був економічним радником президента США Рональда Рейгана та прем’єр-міністра Великої Британії Маргарет Тетчер, сформулював знамениту криву Лаффера: вона показує, що за певних обставин не підвищення, а зниження податків може спричинити збільшення податкових надходжень.
Споживання алкогольної продукції навряд чи знизиться. Отже, держава, щоб і надалі не відчувати браку коштів, має дати бій тіньовикам, які отримують шалені надприбутки.
Щодо нашої компанії, то Nemiroff є і завжди буде законослухняним виробником і нестиме відповідальність за свій продукт. Якби всі виробники алкогольної продукції працювали так само чесно, відкрито, як ми, то до бюджету надходили б значні кошти. Зросли б і обсяги виробництва спирту, який отримують із зерна, що позитивно вплинуло б на роботу селян, котрі вирощують ці зернові. Прибутковими стали б скляні заводи, що забезпечують нас тарою, транспортники, котрі перевозять нашу продукцію. Бо горілчана галузь — один з рушіїв тих макромультиплікаторів, які розвивають економіку країни.
— Сподіватимемося саме на такий підхід до справи. А вам успіхів у роботі і дякую за інтерв’ю!
Олександр КРЮЧКОВ,
Володимир ЗАЇКА (фото), «Урядовий кур’єр»
Ми в Google+