Концепцію реформування Держрезерву запропоновано ще наприкінці 2015 року. Для цього були серйозні підстави.
Як повідомив нещодавно на прес-конференції в Києві голова Державного агентства резерву України (Держрезерв) Вадим Мосійчук, тепер система Держрезерву налічує десять підприємств аграрного напряму (елеваторів та борошномельних) та 13 іншого — нафтосховища, склади, холодильники. Щодо згаданих десяти підприємств аграрного напряму, то вони мають потужності зберігання зернових до мільйона тонн, однак до 2014 року включно якимось цікавим чином виявлялися збитковими — мінус два мільйони гривень на рік. Як таке могло статися?
Штучно створена збитковість
До 2015 року запаси самого Держрезерву було розпорошено на складах сторонніх власників, тоді як підприємства відомства брали на зберігання продовольство приватних аграрних компаній на комерційних засадах. Це призводило до численних втрат і зловживань — тогочасна преса рясніла повідомленнями про те, як на цих приватних складах не виявлялося державного майна, а то й взагалі охоронці не пускали представників Держрезерву, щоб ті забрали належне державі.
Триває претензійно-позовна робота щодо повернення державі привласнених сторонніми особами активів, але, правду кажучи, на це мало надії: комерційні структури, яким було передано на зберігання державне зерно, виявилися фіктивними. Тому з початку 2015 року Держрезерв чітко визначив: державні запаси слід зберігати виключно на державних підприємствах із посиленим режимом збереження — сумнозвісних «усушок» та «утрусок» більше не має бути. Для цього зернові склади обладнано відеоспостереженням, запроваджено систему контролю переміщення зерна і сплачених за нього коштів в режимі онлайн. Усі розрахунки здійснюють виключно у безготівковій формі. І результат не забарився: 2015 року ті самі підприємства вже дали 5 мільйонів гривень прибутку, а торік — 10,5. Тобто виходить, не такі вже вони безнадійно збиткові?
Корпоратизація проти корупції
Таких разючих змін, за словами Вадима Мосійчука, було досягнуто завдяки знищенню корупційної складової та запровадженню нових стандартів корпоративного управління. Тепер на часі наступний етап реформування галузі: об’єднання всіх підприємств аграрного спрямування, що підпорядковані Держрезерву, в єдине державне підприємство «Агрорезерв» з подальшою його корпоратизацією. Таке завдання слід реалізувати вже до кінця цього року. Корпоратизація дасть змогу залучити на підприємство інвестиційний капітал через продаж акцій, однак, на думку керівництва, це не має бути більш як 25%, а решта, стратегічний пакет, має залишитися за державою.
На підвідомчих підприємствах Держрезерву планують створити наглядові ради згідно з постановами Кабінету Міністрів від 10 березня 2017 р. №142 «Деякі питання управління державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі» та №143 «Деякі питання управління об’єктами державної власності». І підприємства Держрезерву стануть одними з перших державних, де ці постанови буде реалізовано. Як вважає керівництво відомства, це сприятиме підвищенню ефективності корпоративного управління, убезпечить від політичних та корупційних впливів.
До роботи наглядових рад буде залучено представників авторитетних міжнародних організацій (таких, як Агентство Сполучених Штатів з міжнародного розвитку USAID), а також фахівців із країн, які вже мають позитивний досвід такого реформування: Литви, Хорватії тощо. Це має сприяти залученню коштів закордонних інвесторів. У перспективі заплановано використання наших потужностей для зберігання на замовлення країн-сусідів. Щоправда, тут потребують поліпшення і вдосконалення стан наших сховищ, технології зберігання.
Прогодуй себе сам
Важливий нюанс — наглядові ради можуть створювати лише на тих підприємствах, які не отримують грошей із бюджету. Фактично так і є. Держава не надавала Держрезерву коштів на збереження матеріальних цінностей з 2012 року. Тепер стоїть завдання повної відмови не лише підприємств відомства, а й підвідомчих йому організацій від державного фінансування — замість чорної діри для бюджетних коштів, як це спостерігаємо в деяких інших галузях, вони забезпечать себе самі.
Підстави для цього є: позаторік отримані ними доходи зросли на 54%, торік — так само, за підсумками першого кварталу цього року порівняно з відповідним періодом торік — ще на 50%. Де-факто підприємства вже прибуткові, але поки що не де-юре. Це питання буде вирішено найближчим часом. Є сподівання, що з 2017 року організації системи Держрезерву перейдуть на самоокупність і не потребуватимуть коштів із бюджету.
Підвищенню ефективності роботи підприємств відомства сприяли звичайні заходи економії, наприклад запровадження енергоощадних технологій, альтернативної енергетики — вітрових електростанцій, сонячних панелей тощо. Ефективним заходом заощадження стала відмова від послуг опалення з міських ТЕС і перехід на твердопаливні котли, адже в аграрному виробництві завжди є сухі рослинні залишки, з яких можливо виготовляти паливні брикети, пелети.
Навіть проста оптимізація використання виробничих приміщень — це вже енергоощадний захід, адже не всі вони потребують опалення. До речі, потужності, вивільнені за рахунок оптимізації розміщення зерна, буде спрямовано на роботу з приватними агропідприємствами на комерційних засадах. А це додаткове джерело доходу.
Торік Держрезерв замовив незалежне оцінювання активів своїх підприємств авторитетному аудиторові. Генеральний директор аудиторської компанії «Бейкер Тіллі Україна» Олександр Почкун, доповідаючи про результати дослідження, зауважив, що, за оцінками фахівців його компанії, необоротні активи десяти аграрних підприємств Держрезерву становили мільярд гривень. Щоправда, є успадковані з попередніх часів проблеми із врегулюванням прав власності на деякі активи і навіть цілі підприємства. Одна з основних цілей об’єднання підприємств — посилення контролю держави за активами, які належать цим підприємствам.
Усе починається з керівництва
Нині ситуація на підприємствах Держрезерву, за висловом Олександра Почкуна, неоднорідна: є підприємства із ліпшим менеджментом, є зі слабшим. Більшість проблем, за його словами, «історичні». Агентство запропонувало керівництву Держрезерву дорожню карту для об’єднання підприємств. Деякі з виявлених проблем виправляють уже тепер, у робочому порядку.
Якщо підприємства зі збиткових стали прибутковими — тому, що на це є воля їх керівництва. Щоб воля не слабшала, в системі Держрезерву запроваджено нові, як було сказано, «мотиваційні умови»: переглянуто контракти з управлінцями, посилено залежність оплати праці від результатів роботи.
За минулий рік керівники отримали до 200 тисяч гривень премії. Тих, хто не забажав працювати по-новому, а волів і далі безжурно витрачати державне добро, сприяти розкраданням, звільнено, проти декого порушено кримінальні справи. Після цього ефективність роботи підприємств істотно зросла. Шкода лише, що наша правоохоронна система занадто поблажлива до звинувачених у шахрайстві, на місцях є приклади закриття вже порушених кримінальних справ на просто-таки сміховинних підставах. Вочевидь, тільки деякими керівниками системи Держрезерву корупція не обмежилася.
Олександр Почкун щодо історичних проблем, виявлених у підприємств Держрезерву, кореспонденту «УК» сказав так: «Не секрет, що на державних підприємствах було дуже багато зловживань і маніпуляцій. У нас є надлишкові потужності для зберігання зерна, а державні підприємства використовують приватні компанії для зберігання. Це можна назвати як неефективністю, так і зловживанням. Адже грошові потоки можуть свідомо спрямувати на приватні контори для отримання неправомірної вигоди.
В усьому світі дійшли висновку, що держава не є ефективним керуючим активами. Держава не має конкурувати із приватним бізнесом. Наші понад три тисячі державних підприємств, на думку експертів, — одне з найбільших джерел корупції».
Щоправда, за всієї поваги до фаху пана Почкуна й авторитету очолюваного ним агентства, з однією його тезою не можемо погодитися. На наше переконання, це не держава неефективний менеджер, а окремі керівники, якщо їх добирають не за критеріями фаховості й порядності, а за належністю до корупційних кланів і готовністю брати участь у протизаконних оборудках. Якщо таку систему управління державними підприємствами буде зламано, на що щиро сподіваємося, тоді держава виявиться господарем аніскільки не гіршим за приватного підприємця. Принаймні, стосовно Держрезерву такі сподівання є.
АКТУАЛЬНО
Дикий ринок не потрібний нікому
Усі розмови про ринок землі неодмінно впираються в запитання: а хто купуватиме? Хтось взагалі не може відповісти на нього, інші кажуть: великі агрохолдинги. Але чи справді так?
Недавно в Києві відбулася прес-конференція керівництва великої аграрної компанії AgroGeneration. Попри урочистий характер заходу, організаторам не вдалося оминути тему ринку землі. Надто вже журналістам кортіло довідатися, як страхітливі олігархи планують скупити українську ріллю за безцінь. Але виявилося несподіване: подібних планів вони аж ніяк не плекають! Принаймні, деякі.
На заваді тут стоїть елементарна арифметика: компанія обробляє 120 тисяч га у п’яти областях України. Ринкову ціну землі у нас поки що не сформовано, але в сусідніх постсоціалістичних країнах вона стартує від тисячі доларів за гектар. Якщо орієнтуватися на цю цифру, то виходить: щоб скупити всю землю, яку обробляє AgroGeneration, потрібно близько 120 мільйонів зелених! Навіть велика компанія дозволити собі такого не може. І так уже орендна плата становить 16% загальних витрат компанії, повідомила фінансовий директор AgroGeneration Олена Левченко.
На даному етапі розвитку компанію цілком влаштовують орендні відносини, але за однієї умови, яку озвучив перший віце-президент AgroGeneration Сергій Булавін: оренда має бути довгостроковою. Інакше неможливо інвестувати у тривалі проекти, що потребують значних витрат. Скажімо, перехід до органічного землеробства — перспективний напрям, але потребує відповідної підготовки землі. А що, коли договір оренди подовжити не вдасться? Усі зусилля підуть намарно! Додамо: і банки не хочуть приймати право оренди в заставу саме через її короткостроковість.
Голова ради Федерації роботодавців агропромислового комплексу та продовольства України віце-президент компанії AgroGeneration Вадим Бодаєв зауважив: великі сільгоспвиробники загалом не проти ринку землі як такого, але він має бути цивілізованим, із чіткими правилами, зафіксованими в законі про обіг земель сільськогосподарського призначення. А президент компанії американець українського походження Джон Шморгун додав: ринок заради ринку не працюватиме, якщо на ньому не діятимуть чіткі правила. Дикий ринок без закону не потрібен нікому. Крім того, очікування власників паїв від продажу набагато більші, ніж є грошей у потенційних покупців.
Володимир КОЛЮБАКІН
для "Урядового кур'єра"
Ми в Google+