Майбутні старшокласники зраділи нещодавній новині про те, що вже незабаром Міністерство освіти і науки планує подолати неефективну багатопредметність у старшій школі й удвічі скоротити кількість обов’язкових дисциплін. Тож учні вивчатимуть менше предметів, проте глибше й грунтовніше — обираючи відповідний профіль навчання, отже і майбутню професію.

Якщо в математичних класах школярі скнітимуть над точними науками, у класах гуманітарного профілю зменшать кількість годин на вивчення природничих дисциплін та об’єднають їх у так звані інтегровані предмети: «Людина і світ» та «Людина і суспільство». У січні відповідний проект нового навчального плану профільне відомство подало на громадське обговорення, тепер фахівці працюють над оновленими програмами — їх презентуватимуть у квітні цього року, після чого розпочнуть роботу над створенням нових шкільних підручників для старшокласників. Ці новації учні відчують у 2018-му.

В одному з попередніх номерів «УК» представники МОН розповіли про специфіку оновлених програм. До редакції звертаються громадські активісти, вчителі-практики, директори шкіл із проханням вислухати і їхню думку. Вони застерігають: поспіхом запроваджувати об’єднані предмети не слід, спершу треба провести апробацію нових програм.

Скоротити — одне, об’єднати — інше?

Передусім учителі схвалюють запровадження профільного навчання для старшокласників. Його позитивні результати вже відчувають і педагоги, й учні спеціалізованих шкіл. «Саму ідею профільної школи підтримую, оскільки очолюю саме такий навчальний заклад, — розповідає «УК» директор Смілянського природничо-математичного ліцею, що на Черкащині, Софія Гнідая. — До нас по закінченні сьомого класу йдуть навчатися діти з усього міста, яких цікавить  математичний чи біологічно-хімічний профіль навчання. Наші випускники стають студентами найкращих технічних та медичних університетів. Тобто завдяки профільному навчанню вже у школі обирають майбутню професію». 

Пані Софія віддала улюбленій професії 42 роки життя й запевняє, що українська система освіти має чимало здобутків. Однак погоджується, що сучасні діти перевантажені, тож навчальні програми треба осучаснити, узгодити окремі теми. Вона каже, що учні повинні вивчати природничі науки. Скоротити години на їх вивчення — одне, а об’єднати в один курс — інше.

«Я вчитель фізики, тож уболіваю за свій предмет. Однак об’єднання природничих предметів в один — дуже складне питання, яке не можна вирішити за рік-два, — каже Софія Гнідая. — По-перше, треба підготувати таких фахівців — учителів, які зможуть викладати і хімію, і біологію, і географію, й фізику. Адже це різні предмети. По-друге, перш ніж запроваджувати новації в усіх школах, потрібно створити пілотний проект і провести його апробацію. Усе  це  займе 7—8 років. Ось тоді зможемо провести моніторинг тих навчальних закладів, які братимуть  участь у цьому проекті. І лише потім проаналізувати, вдалося чи ні».

Щоб заохотити школярів вивчати природничі науки, лише теорії замало. Фото Володимира ЗAЇКИ

Наука може бути цікавою

У звичайних  школах учні 10—11 класів і далі примусово вивчають все й одразу, і наскільки їм це вдається — питання десяте. Адже досі у школі дитину напихають потрібними і не дуже знаннями, не пояснюючи, де і як можна їх застосовувати у житті. Тому більшість школярів втрачає інтерес до навчання й, отримуючи атестат, не може обрати  професію. Звісно, не в усіх дітей є здібності до точних наук, проте саме їх вивчення розвиває  критичне мислення, логіку, системний аналіз. Тим більше що прогресивні педагоги запевняють: часто теореми і закони тяжіння старшокласники не можуть вгризти через неналежне викладання  дисциплін.

«Фізика — надзвичайно цікава наука: нею можна захопити навіть маленьку дитину, — каже вчитель фізики Українського фізико-математичного ліцею Олександр Триліс. — Але проблема в тому, що ми досі не можемо відійти від  насильницько-примусового викладання. Учителі у звичайних школах кричать на учнів, не сприймають їх як рівних, чи не  з кожного кабінету лунає: «Кому я це все пояснюю?! Ви чого сюди прийшли?!» Для учнів це психологічно важко, коли учитель змушує їх виконати програму. Так ставити питання неправильно. Причому проблема тиску існує на всіх рівнях: учитель вимагає з учня, керівництво школи — з учителя, управління освіти — з дирекції школи  тощо. Свобода вчителя, його самовираження рідко схвалюють. Такі підходи потрібно змінювати  передовсім».

Потребують оновлення і методики викладання, учнів слід зацікавлювати дослідами, практичними проектами. «У нас вистачає  професійних учителів-природничників, — запевняє Софія Гнідая. — Є інша проблема — застаріла матеріально-технічна база, яка не дає змоги вчителеві викладати предмет на всі сто. Приміром, під час уроку хімії чи фізики діти мають зробити дослід власноруч. Так, існують віртуальні лабораторії, ми користуємось інтерактивними технологіями. Але теорія не замінить практики. Лише коли учні самостійно робитимуть досліди, тоді їм буде цікаво навчатися».

У тому, що природничі дисципліни важливі для загального розвитку людини, переконують і  викладачі вишів. «Кожна людина, яка хоче здобути вищу освіту, має знати і ключові моменти історії, і базові речі з біології, фізики, математики, — каже викладач Інституту біології та медицини Київського національного університету ім. Т. Шевченка кандидат біологічних наук Леонід Горобець. — Будь-яку ідею можна реалізувати, але за наявності фахівців. Учитель-природничник зможе викладати інтегрований курс тоді, коли в цій програмі будуть тільки базові, ознайомчі теми з фізики, хімії, біології. Приміром, є тема розв’язання задач з молекулярної біології. По суті, це арифметика, тільки замість яблук чи груш треба полічити молекули. Уявляєте: багато вчителів оминають її, бо не знають, як подати учням розв’язання таких задач. Також більшість учителів біології уникають теми розмноження в 9 класі. Тому не поділяю оптимізму з приводу того, що будь-який учитель може викладати інший предмет, якщо профільні вчителі не знають, як подати учням теми зі свого ж предмета».

ЗНО — для дев’ятикласників

«Щодо зменшення навантаження та об’єднання природничих предметів, упевнений, що спершу слід провести грунтовний аналіз ситуації. Уже почав працювати у цьому напрямі, — зазначає директор Нововолинського ліцею-інтернату Юрій Лазаренко. — Треба оцінити, наскільки затребувані ті чи ті дисципліни серед молоді, яка потрібна кількість класів спеціалізованого типу з хімії, фізики, математики для певної території. Щоб зорієнтуватися, чи потрібні такі класи на Волині, можна переглянути відповідну інформацію на сайті Українського центру оцінювання якості освіти, де  територіально позначено, скільки торішніх випускників складали ЗНО із природничих дисциплін».

Посадовець додає, що, крім цього, учні мають складати ЗНО й після 9 класу. Ті, хто має низький рівень знань, обиратимуть робітничі спеціальності, а не сидітимуть статистами у старших класах, де школярі вже повинні мати мотивацію здобувати знання, щоб навчатися в  університеті. «Загалом дітей треба мотивувати до вивчення природничих дисциплін ще із 7 класу — це важливіші питання навіть за профільну  школу. Приміром, у Казахстані запроваджують робототехніку для четвертокласників», — резюмує директор ліцею-інтернату.

КОМПЕТЕНТНО 

«Терміни підготовки навчальних програм треба продовжити»

Ірина ЖДАНОВА,
генеральний директор ГО «Фонд «Відкрита політика»,
координатор Громадянської платформи з реформування наукової сфери в Україні:

— Нинішні навчальні програми  перевантажені інформацією, масивом непотрібного фактажу, тому ми підтримуємо МОН у тому, що їх потрібно змінювати. Проте ідея скорочення природничих наук у гуманітарних школах має значні ризики. Оскільки в розрізі децентралізації формування опорних шкіл перебуває у віданні місцевої влади, існує ризик того, що у громадах здебільшого залишатимуть старші класи гуманітарного профілю, оскільки це дешевше. Адже для шкіл природничого профілю потрібні додаткові фінансові ресурси, зокрема на облаштування лабораторій. Така освіта має базуватися на дослідно орієнтовному навчанні, його потрібно забезпечити. Тому в частині ОТГ, особливо в дотаційних регіонах, така профілізація йтиме шляхом найменшого спротиву.

Тому вважаємо, що слід продовжити терміни підготовки навчальних програм, провести публічне обговорення з учителями й батьками учнів з невеликих міст і сіл, щоб виявити можливі ризики у рівному доступі до якісної освіти. Оголосити відкритий конкурс навчальних програм і провести їхню апробацію у старших класах кількох шкіл у різних регіонах, зокрема малодоступних. І тільки після цього запроваджувати нові програми на рівні всієї країни і друкувати підручники. Важливо розробити кошик освітніх послуг, щоб незалежно від того, має громада  достатнє фінансування чи ні, ці послуги було забезпечено.