Хто вона: жінка трагічної долі, факел кохання чи холоднокровна інтриганка? Дискусія щодо постаті Кармен почалася серед журналістів ще під час прес-конференції, яку Національна оперета проводила з нагоди Міжнародного дня театру та давно очікуваної прем’єри, а продовжилася вже після вистави. Одна з колежанок навіть обізвала центральну постать новели Проспера Меріме (і виставу за цим твором) нелітературним словом, а друга — порівняла з відомою українською політесою.
Творці ж вистави поблажливіші: «Головна героїня — це не просто вродлива, горда, волелюбна та безкомпромісна жінка. Вона — це гімн коханню, коханню щирому, чесному, палкому, вимогливому, коханню колосального злету почуттів. Кармен — не лялька, не гарна іграшка, не вулична дівка. Для неї кохання — суть життя. Але ніхто не може зрозуміти і оцінити її вразливу душу, приховану за зовнішньою красою».
Знаходять митці слова виправдання і для, прямо скажемо, ницих (зрада присязі, відвертий кримінал) учинків головного героя: «Пристрасно закоханий у Кармен Хозе. Глибокі почуття змінили грубого, бездушного солдата, подарували йому душевні радощі, проте для Кармен його обійми невдовзі перетворилися на кайдани. Захоплений своїм почуттям, Хозе не хоче зрозуміти Кармен. Він кохає, найпевніше, не Кармен, а свої почуття до неї… Можливо, Кармен була б щасливою з молодим безстрашним тореро, однак фатум визначає долю головних героїв. Пристрасті розпалюються на арені кориди»… Кохання усе спише?!. Не знаю, не знаю. Приходьте, подивіться спектакль — нехай у вас складеться власна думка.
Виконавиця головної ролі Анна Шарабуріна зізналася, що танцювати Кармен хотіла ще на початку своєї артистичної кар’єри. «Коли призначили на роль, — каже Анна, — то почала пригадувати свої найсильніші почуття і знайшла їх у своїх спогадах. Це допомогло у створенні образу. У Кармен є такі емоціональні фарби, що й уявити важко». Аби переконатися, що актрисі такі відомі ті почуття, які вона відображає на сцені, ми запитали, чи доводилося їй, як і героїні феєрії, занапащати чоловіків, убивати їх (принаймні, морально)? Відчутна пауза та глибокий погляд у себе… Далі — чесне «так».
І справді, на сцені Кармен у виконанні Шарабуріної мала досить переконливий вигляд. Так само, як і гра колег пані Анни, а також — робота всього колективу. Цікаво, що душа Кармен у баченні художньої ради театру, його художнього керівника Богдана Струтинського, живе окремо. І — співає. У спектаклі ми бачимо Душу Кармен у виконанні заслуженої артистки України Тамари Ходакової.
Струтинський у захопленні від матеріалу: «Меріме, написавши новелу «Кармен», створив фантастичну, експресивну історію самовідданого жертовного кохання, якій за своєю красою і силою не має рівних. Одне тільки слово «Кармен» — і перед нами розгортається незвичайна історія про життя гордої, незалежної жінки, яка сама вирішує, що і як їй робити, ніхто і ніщо не має над нею влади».
Утім, Струтинський і його друзі-однодумці все роблять із захопленням. Ось пану Богдану вторує головний балетмейстер Національної оперети Вадим Прокопенко: «Кожен митець у своєму житті мріє створити постановку, на яку надихає геніальна музика. А музика Ж. Бізе — це стихія, цунамі. Неможливо слухати її і залишатися байдужим.
Коли вибирали артистів на головні ролі, то визначальним критерієм, окрім високого рівня техніки виконання складної хореографії та професійної підготовки, була відповідність образів вистави характерам артистів театру, їхнім особистим рисам. Виконавці ролей — надзвичайно потужні артисти не лише з технічної точки зору, а й за характером: експресивні та ліричні натури одночасно».
Обговорення вистави як пересічними глядачами, так і професійними рецензентами (ото вже мені ці знавці!) у кулуарах театру було досить жвавим. Додало перцю те, що постановники змінили фінал вистави з таким класичним сюжетом. Утім, і прихильники традицій не розчарувалися. Музичною основою балету-феєрії «Кармен-сюїта» стали саме фрагменти опери Ж. Бізе та його ж оркестрові сюїти, створені на теми «Кармен», а не більш пізні аранжування. Проте щодо хореографічної та постановочної частин, то тут колектив оперети запропонував оригінальну сценічну редакцію у виконанні артистів балету та за участі солістів-вокалістів, хору і оркестру театру.
P.S. Для тих, хто ще вирішує, чи варто присвятити вечір новому погляду на класичний твір, раджу — не вагайтеся.
Ми в Google+