Надія Ропаєва з двома дітьми — 12-річною Вікою і 15-річним Робертом — переїхала з Луганська до Миколаєва торік у липні. В рідному місті залишилися її батьки, тому, зрозуміло, серце рветься додому. Але дому майже не залишилося — в багатоквартирний будинок влучило два снаряди.

Роберт та його мама Надія сподіваються на допомогу. Фото автора

— Щойно почалися активні бойові дії, — розповідає Надія Миколаївна, — нам зателефонували з місцевої соціальної служби і запропонували переїхати до Миколаєва. У липні нас направили до Рибаківки, потім дали притулок в інтернаті для літніх людей у Миколаєві. Ми дуже вдячні всім, хто організовував наш виїзд і проживання. В інтернаті отримали прекрасну простору кімнату. У нас тепло, затишно, абсолютно все влаштовує. З їжею жодних проблем. Дуже допомагають волонтери, місцеві соціальні служби.

До речі, нині в цьому геріатричному пансіонаті для ветеранів війни та праці перебувають 33 переселенці з Донецької та Луганської областей. Серед них і люди похилого віку, четверо дітей-інвалідів і навіть двоє немовлят. Один з малюків народився вже в Миколаєві. Всі живуть дружно, допомагають одне одному.

Однак для Надії спокій не настав. Річ у тому, що її син Роберт Григорян серйозно хворий. Коли хлопчикові виповнилося п’ять років, йому встановили діагноз: доброякісна пухлина головного мозку. А зовсім недавно додалося ще одне рідкісне захворювання — гемангіома гомілки і стоп. Лікарі кажуть, що таких випадків у світі не більше десятка. Тож хлопцеві дуже довго не могли встановити правильного діагнозу.

Спочатку Роберт швидко набирав вагу, у нього напухали ноги, вкривалися страшними виразками і наривами. Хлопець відчуває нестерпний біль, просто стаючи на ноги.

— Коли ми влаштувалися в Миколаєві, — продовжує розповідь Надія Миколаївна, — нам одразу запропонували пройти курс лікування в обласній дитячій лікарні. Хороші лікарня і персонал, ми їм дуже вдячні. Хлопчикові встановили діагноз, прописали ліки. Робертові потрібно пройти курс лікування дорогим імпортним препаратом іntron протягом півроку. Щотижня — дві ампули. Вартість піврічного курсу становить 120 тисяч гривень. У мене немає таких грошей.

Надія сама піднімає дітей, вони живуть тільки на соціальні виплати. Працювати жінка не може, бо потрібно постійно перебувати поруч із сином. Навіть під час короткого спілкування з журналістами хлопчикові ставало зле. Роберт надзвичайно привітний, добрий. Серце стискається, коли чуєш, що серед його мрій просто вирости, а найголовніша — «щоб в Україні був мир».

— Миколаївці — особливі люди, чуйні, великодушні, — сказала Надія. — Вони вже почали перераховувати гроші на лікування Роберта.

Від редакції. Усім, хто хоче приєднатися до доброї справи: картка Приватбанку 5168 7559 3484 8793 на ім’я Григоряна Роберта Сааковича.