Чверть віку тому було створено Національний природний парк «Синевир» — оазу незабрудненої природи і здоров’я Карпат площею понад 43 тисячі гектарів. За останні три роки потік гостей, яких тут радо приймають, зріс майже на чверть, і навіть торік перевищив 50 тисяч. 

Для відвідувачів тут облаштовано нові альтанки й оглядові майданчики. До заповідних місць прокладено туристичні маршрути й екологічні стежки.  Зупиняються гості у численних мотелях і садибах поряд.

Приплив туристів цими днями, попри морози, не зменшується, сказав директор національного парку Іван Дербак. Відвідують високогірне озеро Синевир, визнане одним із семи чудес України, а також менше за розмірами Озірце. Пропонуємо гостям побувати на сфагновому болоті Глуханя, ознайомитися з військово-історичними спорудами «Лінії Арпада», експозиціями «Старого села», Теребле-Ріцькою ГЕС, Музеєм лісу і сплаву.

Не спадає інтерес у туристів і до Центру реабілітації бурих ведмедів, яких тепер тут аж 13. Усі тварини отримують повноцінне харчування. Вони додали у вазі, люблять купатися у штучній водоймі. До центру веде окрема дорога, яку навесні асфальтуватимуть.

Парк «Синевир» сподівається на внесення унікальних букових пралісів до списку Світової природної спадщини під егідою ЮНЕСКО. Досліджували масиви на висоті 800—1300 метрів над рівнем моря у важкодоступних місцях впродовж чотирьох років. Виокремлено два кластери: Вільшансько-Квасовецький і Колочавсько-Синевирсько-Остріцький загальною площею понад 4,5 тисячі гектарів.

Днями працівники парку надішлють до Штаб-квартири ЮНЕСКО у Франції аплікаційну форму на зарахування їхніх пралісів до переліку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Погодження і висновки експертного комітету цієї міжнародної організації отримаємо у липні 2017-го.