Важко повірити, що чинною військово-медичною доктриною в Україні є документ майже вісімдесятирічної давності — доктрина Радянського Союзу 1937 року із поправками 1956-го. Над новою почали працювати, коли стало зрозумілим, що ескалація конфлікту з Росією неминуча.

«Медична служба штабу Національного спротиву почала роботу над документом у березні», — повідомив журналістів учасник АТО доктор медичних наук Всеволод Стеблюк. За його словами, групи фахівців створено в Міноборони, МОЗ, інших відомствах. Нині проект військово-медичної доктрини перебуває в Адміністрації Президента.

Передовсім у ньому наголошено, що життя й здоров’я бійця — найвища цінність. Це важливо тому, що радянська доктрина передбачала протилежне: боєць, який потрапив у зону зброї масового ураження, повинен ввести собі знеболювальне, вживати таблетки від блювання, протирадіаційні таблетки і йти далі виконувати бойове завдання. «А далі вже як вийде — виживе то виживе. У новому проекті доктрини життя бійця поставлено на перше місце», — каже Всеволод Стеблюк.

Без військових фельдшерів ніяк

Триває робота над наповненням доктрини, що є декларативним документом, конкретними пунктами. Зокрема, каже фахівець, потрібно розробити регламент медичного захисту військовослужбовців і цивільних на випадок воєнного стану, проведення АТО тощо.

«За цим регламентом буквально по пунктах буде розроблено, що слід робити — від комплектації аптечки до реабілітації постраждалих від бойових дій». Серед найважливіших моментів — підготовка кадрів для військової медицини. Адже військові кафедри медуніверситетів знищили, так само як свого часу ліквідували підготовку військових фельдшерів.

«У нас була чудова школа фельдшерів: кілька медучилищ, які готували фельдшерів саме для армії. Ці факультети закрили. А нині ми побачили, що це найзатребуваніша ланка», — пояснює Всеволод Стеблюк.

Другий важливий момент — система ідентифікації та медичної логістики. Як відомо, після бойових дій є значна кількість невпізнаних тіл, які важко ідентифікувати. Не менш складне питання, як знайти пораненого, котрого госпіталізували та евакуювали, коли він був непритомним.

За словами Всеволода Стеблюка, фахівці розробили унікальний продукт: система ідентифікації учасників бойових дій дає змогу видати кожному спеціальний жетон зі штрих-кодом, який зчитується за допомогою смарт?фона. Він вміщуватиме інформацію про етапи евакуації бійця, туди ж можна вписати інформацію щодо аналізів та історію хвороби загалом. Новий продукт дасть змогу оперативно проконсультуватися чи отримати допомогу в потрібного фахівця.

Зокрема вже є домовленість, що невдовзі пораненим надаватимуть допомогу лікарі Академії медичних наук. «Скажімо, якщо Інститут хірургії та трансплантології має фахівців, які можуть зробити реплантацію втраченої кінцівки, то чому пораненому спочатку надавати допомогу в мобільному госпіталі, потім везти у військовий — у Харків, Одесу чи Київ, а потім шукати можливість щось урятувати? Як правило, таке закінчується сумно. Якщо ця програма працюватиме, можна буде відразу передати інформацію до інституту травматології й направляти туди бійців для виконання цих втручань», — пояснює він.

В усьому світі існує система медичного страхування солдатів.Фото УНІАН

Заважають бюрократичні перепони

Інша проблема — обов’язкове військово-медичне страхування учасників АТО. Нині жодна страхова компанія не робить цього через великі ризики. «Треба забути, що медицина безкоштовна. Вона може бути безоплатною, тобто за лікування не потрібно сплачувати із власної кишені», — каже Всеволод Стеблюк. Наприклад, апарат зовнішньої фіксації, який дає змогу врятувати кінцівку, коштує понад 20 тисяч гривень. Або інший приклад: титанові пластини, які використовують, щоб закрити дефект черепа, коштують 20—25 тисяч гривень.

«Це не операція, бо роблять її безкоштовно, але де взяти матеріал, щоб виконувати втручання? Ми сподіваємося тільки на волонтерів. Але в усьому світі існує система медичного страхування солдатів», — каже він. Крім того, за словами фахівця, в Україні виробляють багато ефективних препаратів, потрібних під час бойових дій, але через бюрократичні перепони отримати їх дуже важко. Зокрема в Одесі розроблено унікальний препарат — розчин для дезінфекції та санітарної обробки, який може врятувати сотні життів. Обробляти ним можна й воду з відкритих водойм.

«Ми мали величезну проблему зі знезараженням води і санітарною обробкою ран, коли були в оточенні. У мене був цей препарат тільки тому, що людина за власні гроші його виробляє», — каже Всеволод Стеблюк. Абсурд ситуації полягає в тому, що досі неможливо отримати кошти, щоб купити препарат, бо не завершено державну реєстрацію, оскільки не призначено головного державного санітарного лікаря України, який має підписати відповідні документи.