Реформа місцевого самоврядування потребує змін до Конституції вже у 2014 році, інакше це буде псевдореформа, яка матиме «косметичний» характер. В її рамках важливо ухвалити новий закон про місцеве самоврядування, зміни до Бюджетного і Податкового кодексів, низку законопроектів та внести зміни до 500 різних нормативно-правових актів, що сприяли б децентралізації влади в Україні. 

Про це повідомив віце-прем’єр-міністр України — міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Володимир Гройсман.

Згідно з оцінками експертів, регіональна політика має грунтуватися на п’яти китах: плануванні державної стратегії; фінансуванні через Державний фонд регіонального розвитку; моніторингу та оцінці її впливу; реалізації та інституціях, які супроводжуватимуть і управлятимуть цим циклом. Без хоч би одного елемента ця система не працюватиме.

П’ять китів  для політики

Серед елементів системи — Державний фонд регіонального розвитку. «Але цей фонд нині фінансує, на жаль, не ті програми, про які говоримо в європейському контексті, а переважно соціальну інфраструктуру, яка надзвичайно важлива. Але якщо акцентувати на регіональній політиці, яка дасть змогу нашим територіям розвиватися економічно, тоді цей фонд потрібно реформувати», — вважає експерт програми ЄС «Підтримка політики регіонального розвитку України» Юрій Третяк.

«Державний фонд регіонального розвитку України було створено два роки тому, але, на жаль, не можемо запустити цей механізм, як планували», — погоджується з колегою ще один експерт цієї програми ЄС  Анатолій Ткачук.

Сучасні виклики вимагають довгострокового бачення розвитку країни та місця регіонів у національному розподілі праці, а також уваги до ситуацій, які раніше залишалися «за кадром». Наприклад, згідно з останніми дослідженнями в рамках програми ЄС «Підтримка політики регіонального розвитку України», ностальгія за СРСР у Луганській та Донецькій областях становить 60%. «І наші підходи до регіональної політики в цих регіонах мають враховувати це», — вважає Анатолій Ткачук. 

Формуючи нове інстутиційне забезпечення регіональної політики, він пропонує ввести посаду заступника міністра, відповідального за погодження документів, що стосуються регіонального розвитку, щоб вони проходили швидше. А в державних органах, особливо в органах центральної виконавчої влади, має бути аналітика щодо ризиків і загроз для країни.

Шлях  до міжнародних стандартів

На шляху до європейських стандартів Україні стали би у пригоді агенції регіонального розвитку в областях. Крім того, доцільно було б врахувати досвід Польщі, де питання регіональної політики пов’язують із розвитком держави. Там є довгострокова національна стратегія розвитку — до 2030-го та середньострокова (до 2020 року), які реалізовують через набір певних програм. Тому фахівці впевнені, що, коли Україна розробить відповідну власну стратегію, потрібно буде впроваджувати конкретні програми. Нині в Україні кількість державних цільових програм скорочено через брак інвестиційного ресурсу (ще недавно їх було приблизно 300). Але це більше документи з набором цілей, які містили глибокий аналіз, але не були реалізовані.

«Нині в українських селах живуть 14 мільйонів людей. З них 6 мільйонів працездатних (0,5 мільйона — найняті особи, тобто працюють на виробників, в агрогосподарствах тощо). А 5,5 мільйона — самозайняті особи. І жодне міністерство і відомство не займається цими людьми. Тобто для них немає програм, фінансування. Якщо ми йдемо до Європи, то після введення безвізового режиму саме безробітні селяни стануть першими, хто поїде до Європи», — непокоїться керівник виконавчої дирекції Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад Вадим Івченко.

А ось у Європі регіональний розвиток забезпечується балансом між міськими та сільськими територіями, де для жителів останніх намагаються створювати нові робочі місця. З одного боку, розвиток аграрних територій в Європі пов’язують із фермерством та розвитком сільського господарства, а з іншого — економічний розвиток цих територій не обов’язково має залежати лише від аграрної сфери. Європейські експерти радять створювати у сільських територіях сервісні центри.

 «Один із трьох пріоритетів європейської регіональної політики — концентрація уваги на найбідніших територіях. 24% населення ЄС мешкає у найбідніших регіонах, вони отримують на розвиток 52,3% загальних ресурсів. Це в 9 разів більше, ніж фінансування розвинених регіонів. Такий підхід важливий для формування політики згуртованості й вирівнювання добробуту територій», — підкреслює старший радник генерального директорату з питань регіонального та міського розвитку Європейської комісії Ронні Холл.

Регіональна політика ЄС існує вже 25 років. З бюджету ЄС на її фінансування виділяють третину коштів. А європейський рецепт щастя простий: збільшувати фінансування для бідних регіонів. Чому б і нам його не  спробувати?