Справжня енергетична криза загрожує Україні не стільки через можливу нестачу газу, скільки через дедалі очевидніший дефіцит вугілля — воно забезпечує виробництво приблизно 35—40% електрики, що споживає країна. Такий висновок Міжнародного вугільного діалогу, організованого Європейською асоціацією вугілля EURACOAL та Європейським соціально-економічним комітетом — консультативним органом Європейського Союзу, який відбувся днями у Брюсселі.
Як подолати загрозу? На українській території Луганщини нині працюють сім шахт. Але щоб виробництво стало рентабельним, від вугільних «генералів» уперше за довгі роки уряд країни вимагає реально обгрунтованих програм розвитку.
Дайте грошейна комбайн
Лише два вугільних підприємства залишилися на українській території Луганщини. У державному підприємстві «Первомайськвугілля», керівництво якого перебралося в Горське й переоформило свою юридичну адресу вже поза зоною АТО, із семи шахт працюють п’ять. Крім того, бойовики розгромили збагачувальну фабрику, яку планували відновлювати — готували відповідні проекти і навіть просили грошей у профільного міністерства. Адже фабрика «Михайлівська» і шахта «Первомайська» — в єдиному технологічному комплексі. Та після чергових бойових зіткнень снаряд потрапив у копер, в результаті — розбита підстанція, немає електропостачання, і тому тепер не відкачується вода, просто перетікає з одної шахти до інших. Запобігти цьому поки що неможливо. Потрібно відновити підстанцію, але на території тривають воєнні дії. Таким чином, безпосередньо на видобуток у ДП «Первомайськвугілля» нині працює тільки шахта «Горська». На-гора щодня гірники видають по 900 тонн вугілля.
У державному підприємстві «Лисичанськвугілля» на видобуток також працюють не всі чотири, а тільки дві шахти.
«Щоправда, ДП «Лисичанськвугілля» — єдине вугільне підприємство краю, яке спрацювало цього року з «плюсом», — аналізує загальну ситуацію начальник відділу вугільної промисловості Луганської ОДА Марина Хозіна. — Лисичанці видали на-гора 554 тисячі тонн за десять місяців. Тобто на 103 тисячі тонн вугілля більше, ніж за аналогічний період минулого року. А ось ДП «Первомайськвугілля» за ці десять місяців фактично видобуло трохи більш як 290 тисяч тонн вугілля. Тобто на 118 тисяч менше, ніж за аналогічний період минулого року. І треба сказати, що всі вугільні підприємства краю загалом спрацювали гірше, ніж торік».
Згідно з даними відділу, цього року гірники Луганщини видобули 21 мільйон 445,6 тисячі тонн вугілля. Порівняно з відповідним періодом 2013 року видобуток становить 95,6% (мінус 976,1 тисячі тонн). У найглибшому «мінусі» такі державні підприємства, як «Антрацит» та «Донбасантрацит», ПАТ «Краснодонвугілля», а також ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» та «ДТЕК Свердловантрацит». Правда, аналізувати ситуацію фахівцям нині складно: інформація неповна — шахти, що залишилися на окупованій території, не можуть її надати фізично. Про державні підприємства «Луганськвугілля» та «Антрацит», котрі половину цього року працювали добре, з випередженням виробничого плану, відомо, що тепер вони повністю стоять.
Тож нині обладміністрація опікується питанням нормалізації в роботі вугільних підприємств на українській території. За словами Марини Хозіної, є такі шахти, де повністю підготовлені забої, і потрібно тільки обладнання, щоб вони запрацювали з більшою продуктивністю. Є лави з хорошими пластами (заввишки до 1,7 метра), але з оснащенням там біда: ані кріплення, ані комбайна — нічого немає, видобувати вугілля нічим.
«На жаль, на розвиток вугільного виробництва грошей не виділяють», — змушена констатувати Марина Хозіна.
Відомо, що середня ціна вугільного комбайна — 2 мільйони гривень. Та сам по собі комбайн не запрацює, йому потрібен комплекс оснащення. А, скажімо, тільки один кілограм металевого кріплення коштує тепер 5 доларів.
До того ж ціна вугілля із шахт Луганщини — 650 гривень за тонну або 960 гривень з доставкою. Зокрема ДП «Первомайськвугілля» за такою ціною пропонує вугілля районним адміністраціям для фельдшерсько-акушерських пунктів або шкільних котелень.
«І це не рядове вугілля, а паливо після збагачення. Тобто до ціни вже додані витрати на його очищення», — підкреслює начальник відділу вугільної промисловості ОДА.
Так, це не гостродефіцитні сорти вугілля, такі як антрацит. На шахтах, що залишилися в українській Луганщині, традиційно видобували так звані газові групи вугілля. Але «полум’яне каміння», що видобуте в Первомайськвугіллі чи Лисичанськвугіллі, відвантажують і використовують для потреб населення та комунальних об’єктів.
І хоча не можна сказати, що чорне золото залежується, все-таки на складах області лежать сотні тонн якісного палива, що може стати непридатним. Коли гори вугілля вкриються снігом, може відбутися його загоряння зсередини. Там відбуваються хімічні процеси за певної вологості та температури, і таке вже траплялося. Вугілля зі складів потрібно терміново вивозити, але проблема забезпечення залізничним транспортом традиційно не вирішується: вагонів не вистачає. Шахтарі змушені працювати переймаючись: а чи буде на чому вивезти такою важкою працею видобуте з кілометрової глибини?
Припасівна три дні
А ось стратегічному об’єкту «ДТЕК-Луганська ТЕС» тільки на добу роботи потрібно близько 3600 тонн вугілля, та не якого-небудь, а саме антрациту. Оскільки теплоелектростанція у Щасті, як і більшість тих українських об’єктів, що будувалися приблизно півстоліття тому, розрахована саме на це висококалорійне вугілля. На іншому вони не зможуть працювати. Ця теплоелектростанція забезпечує електроенергією 96% споживачів усієї (української та окупованої) території краю. Але за даними ОДА, на ТЕС залишилося трохи більш як 12 тисяч тонн вугілля в запасі.
«Потрібне вугілля видобувають Ровенькиантрацит, Свердловантрацит, Краснодонвугілля — підприємства, які мають власника. Нібито тепер вони працюють у штатному режимі. Але куди вони вантажать свою продукцію — не відомо. А їхнє вугілля — антрацит — саме призначене для Щастинської ТЕС», — підкреслює Марина Хозіна.
У ДТЕК кажуть, що вже видобули не менше ніж 2 мільйони тонн, але їх неможливо вивезти через зруйновану залізничну інфраструктуру. Вугілля можна було б перевозити транзитом російською територією, яка зовсім близько, але Росія на це поки що не згодна. ДТЕК тепер просить Євросоюз посприяти у вирішенні цього питання. І більшість луганських користувачів електроенергії змушені стежити за перебігом і успіхом цих переговорів. Адже від них залежить, чи буде світло в будинках, енергія для водонапірних станцій тощо.
Торік у Луганській ОДА говорили про необхідність створення міжвідомчої робочої групи з розвитку вугільної галузі області на 20 років — надра регіону багаті на розвідані (найбільші в Європі!) запаси енергетичного вугілля. Правда, ці запаси розташовуються переважно на півночі області. Та нині про це не йдеться, оскільки для розробки і видобутку того чорного золота потрібні величезні капіталовкладення: фахівці називають цифру в три трильйони гривень.
Рік на все про все
«Ми готуємося працювати в нових умовах. Аналізуємо подані проекти розвитку по кожній із шахт, що в нас залишилися. Вимога одна: проект має бути таким, щоб через півтора-два роки підприємство вже вийшло на самоокупність», — розповідає Марина Хозіна.
Перед вугільними «генералами» поставлено головне завдання: порахувати економіку підприємства. До роботи брати тільки пласти як мінімум 1,5 і 1,7 метра заввишки. Змінювати психологію шахтарів, багато з яких думають, ніби профільне міністерство ухвалить будь-який проект і надасть гроші. Власне, як було раніше.
Фахівці стверджують, що цього року такого не буде. Такі шахти не потрібні. Тому близько 70% проектів, які розглядалися в адміністрації фахівцями, були забраковані. Іншими словами, якщо шахтарі не будуть розсудливими, вони ризикують залишитися без роботи.
Але, за словами Марини Хозіної, до честі гірників, уже подано кілька проектів, що заслуговують на увагу. У тому числі проект на шахті «Горській».
«Розвиток подій доводить, що уряд розуміє ситуацію і готовий фінансувати потреби вугільної галузі, та тільки за певних умов — якщо це буде окупатися найближчим часом», — підкреслює начальник відділу вугільної промисловості ОДА.
Вона впевнена: якщо серйозно вивчити тутешні шахти, вкласти кошти в проекти, які окупаються за півтора-два роки, можна наростити обсяги видобутого вугілля, і це, безсумнівно, піде на користь країні. Адже не дарма шахти на Луганщині називали то «Хрустальська», то «Алмазна». Назва йшла від вугілля, особливо марки антрацит, що блищить на сонці, як коштовне каміння. І всього пригорща цього вугілля здатна зігріти хату.
ДОВІДКА
Вугілля, яке споживає ТЕС (антрацит), добувають шахти Ровеньок, Свердловська, підприємства «Донбасантрацит» і «Антрацит», шахта «Білоріченська».
ФАКТ
96% усього видобутого торік вугілля припадає на шахти, які нині опинилися на окупованій території. Два вугільних підприємства залишилися на українській території і сім — на території бойовиків.
Ми в Google+