Віце-прем’єр-міністр — міністр
регіонального розвитку,
будівництва та ЖКГ
Володимир  ГРОЙСМАН

 

Держава, яка не має  засобів, щоб реформуватися, не має і засобів, щоб існувати по-старому. Ця думка  англійського філософа Едмунда Берка, висловлена ним майже 300 років тому, актуально звучить у нинішніх вітчизняних реаліях.

Принагідно нагадаємо, що протестний український Майдан як потужний сплеск суспільної енергії зібрався саме на підтримку європейського вибору України. А отже, і за європейське місцеве самоврядування — міцне підгрунтя успішного заможного буття  більшості країн нашого континенту.

Певна річ, використати цей ефективний і перевірений інструмент у наших умовах можна, лише істотно реформувавши систему місцевого самоврядування і територіальної організації влади. А ще ухвалити низку законів і внести відповідні зміни до Основного Закону країни. Саме це має на меті концепція, розроблена Мінрегіоном і затверджена  розпорядженням Кабінету Міністрів від 1 квітня 2014 року (надрукована в  «Урядовому кур’єрі»  11 квітня).

Як безпосередньо здійснюватиметься реформування, що передбачається змінити і в які строки, читайте в ексклюзивному інтерв’ю, яке дав  нашій газеті віце-прем’єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Володимир ГРОЙСМАН.

Ліпше ніяк,  ніж абияк

 Володимире Борисовичу, якими аргументами підтвердите тезу, що довгоочікувана реформа місцевого самоврядування в Україні таки розпочалася?

— Це схвалення урядом Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні — документа, який конкретно і зрозуміло пояснює наші підходи до розв’язання проблем, що накопичилися в цій сфері, і зумовлює подальші кроки. Йдеться передусім про впровадження в життя принципу субсидіарності із наданням громадам широких повноважень та участі у місцевих і загальнонаціональних податках,  трирівневу систему місцевого самоврядування та забезпечення ефективного державного контролю за дотриманням органами місцевого самоврядування чинного законодавства.

Кабінет Міністрів, схваливши концепцію, взяв на себе політичну відповідальність за її подальшу реалізацію. Бо  відомо, що проектів таких документів за роки незалежності було кільканадцять, однак ніхто до нас не хотів брати на себе важке завдання довести  справу до логічного завершення. Знаю про це достеменно, бо  вісім років працював у місцевому самоврядуванні. Дехто пропонував: діймо поступово, робімо хоч щось. Не згоден із такими напівзаходами, оскільки в житті дотримуюся постулату: ліпше ніяк, ніж як-небудь.

Нині працює авторитетна робоча група, що об’єднала найкращих вітчизняних фахівців з питань місцевого самоврядування. Їм допомагають відомі польські експерти на чолі з депутатом Сейму Польщі колишнім президентом Варшави Марціном Сьвєнціцьки. Триває робота над підготовкою змін до Конституції в частині місцевого самоврядування, готують законопроекти про співпрацю громад та про їхнє добровільне об’єднання (це, до речі,  можливо робити і в чинному конституційному полі).

Затим треба буде ухвалювати нові закони про місцеве самоврядування та місцеві держадміністрації, вносити зміни до Податкового кодексу з огляду на принцип субсидіарності. Загалом для початку реального реформування  потрібно не менш як 10 нових законів, а змін вимагають кілька десятків уже чинних документів.

Завершити цей етап заплановано до 1 січня 2015-го, а далі приступаємо до безпосереднього реформування на новій законодавчій базі.

 Що, на вашу думку, дасть нашій країні  реформоване за європейськими лекалами місцеве самоврядування?

— Успішну державу. І це, повірте, не декларація. Свого часу на посаді Вінницького міського голови я пробував щось змінити в окремій територіальній громаді. Це було дуже складно, і якщо щось зробити таки вдалося — нехай оцінюють мої земляки-вінничани.

Зміни  були не лише у практичній площині, а передусім у свідомості. Ми виходили з того, що політика — це відчуття громадського пульсу, і розуміли: управляти —  не володарювати, а виконувати обов’язки,  відповідати перед громадянами за кожен свій крок.

Те, що сьогодні пропонує уряд, —  кардинально реформувати систему управління на всіх рівнях. Домінантними стануть органи, підзвітні громаді (жителям міста, села чи селища), діяльність яких ∂рунтуватиметься на постулатах Європейської хартії місцевого самоврядування. Діятимуть механізми балансів і противаг, які довели успішність на Європейському континенті. Адже країни, що вдалися до децентралізації, мають розвинене місцеве самоврядування, нині успішні й заможні саме завдяки тому, що ініціатива людей там втілюється в безпосередні справи.

Правило піраміди

 Нині  гостро постало питання: як  ефективно збалансувати інтереси територій і центру в рамках єдиної унітарної держави?  Що передбачає  для цього презентована вами концепція?

  Переформатування всієї системи управління, яка  будуватиметься за правилом піраміди, тобто знизу догори. Тоді можна досягти управлінського балансу. Чітко розмежуємо функції кожного рівня, визначивши, хто за що відповідає і хто чим займається. Базовим рівнем зробимо територіальну громаду, яка матиме своє коло обов’язків і повноважень, а також  належні  засоби для їхнього виконання. Затим свої конкретні функції й ресурси отримають район, область і держава.

У компетенції держави  залишаться обороноздатність, вироблення економічної й соціальної політики, міжнародні зв’язки.  До сфери управління місцевих громад увійдуть комуналка, місцеві дороги, соціальна інфраструктура, локальна економіка, довкілля. Вони стануть успішними, коли  робитимуть це компетентно і відповідально, публічно, відкрито, в повній підзвітності своїм громадам.

Нам нав’язують ( передовсім ззовні) федералізацію як нібито панацею від усіх негараздів. Проте вона не має нічого спільного з децентралізацією, тією моделлю, яку ми запропонували у згаданій вище концепції.

За красним слівцем криється приховане бажання перекроїти країну, створити слабкі дрібненькі суб’єкти федерації, які лише загострять  придумані в кремлівських кабінетах суперечності і, зрештою,  бездумно знищать  велику унітарну соборну державу, якою є Україна. Це фальшивий і нікчемний сценарій!

Усі, хто бажає успіху й добра Україні,  спонукають нас до розвитку і зміцнення місцевого самоврядування, вивільнення енергії громад, як це зробили зокрема наші польські друзі. Бо саме це найкоротший і результативний шлях до сучасної не корумпованої відкритої країни, саме цього хоче більшість українців від заходу до сходу, на півночі й на півдні, в українському Криму і на столичному Майдані.

Про три поля  і  майбутній врожай

 — На загал багато хто, і  не лише голови сільрад, а й окремі вітчизняні політики,  кажуть про свою підтримку реформування територіальної організації влади. Та водночас сумніваються: чи стануть заможнішими  три, п’ять чи 10 громад, які об’єднаються в одну?

 — Поясню: є  три поля, з яких, умовно кажучи, збирають по 20 центнерів збіжжя, обробляючи їх вручну. А якщо об’єднати зусилля і застосувати нові технології, то  отримаємо врожайність понад 100 центнерів з гектара. Тобто кажучи про створення  потужної територіальної громади, йдеться не про фізичне об’єднання, а про досягнення вищого рівня можливостей і  наповнення місцевої скарбниці.

Згуртувавшись на добровільній основі, ці нові громади отримають новий бюджет, належні податки і збори, зменшивши водночас витрати на утримання адмінапарату.

 Нова громада отримає свою частку з центрального бюджету, розраховану за формулою, а не за залишковим принципом в області чи районі, як це робиться дотепер. Затим  їй нададуть повноваження на утримання соціальної інфраструктури (дитсадок, ФАП, клуб, бібліотека).

Такій громаді виділяються  частки — з прибуткового податку громадян, податку на прибуток місцевих підприємств, податку на нерухомість. І після цього під контролем громадян обрана ними влада, маючи  належні  ресурси, розпочинає планування своєї діяльності. Зрозуміло, нові механізми одразу підвищать ефективність використання ресурсів.

А далі згадаймо мою оповідку про три  необроблених поля і одне доглянуте. Захочете жити заможніше — опікуйтеся економічним розвитком, конкуруйте із сусідами, створюйте привабливий інвестиційний клімат, годіть підприємцям, відкрито пояснюйте свої дії громадянам, дослухайтеся до їхньої думки. І тоді на вашому «полі» заколоситься добірний урожай. 

 Останніми тижнями ви, пане Володимире, зустрічалися з нашими закордонними партнерами, маєте певні домовленості.  Поділіться враженнями з читачами нашої газети.

— Приємно, що світ сприйняв нашу Революцію Гідності як шанс українців власними руками змінити своє  життя: позбутися неправди і корупції, виявити бажання рішуче перейти від імітації реформ до реальних змін. Щире бажання допомогти нам висловили на найвищому урядовому рівні Швейцарія, Швеція, Німеччина, Данія, Польща, інші успішні країни.

Побував у Брюсселі, зустрівся з Комісаром ЄС з питань розширення політики сусідства Штефаном Фюле, відвідав Комітет регіонів та інші структури ЄС. І кажу щиро: всюди розуміння і підтримка. Нам не ставлять жодних додаткових умов,  не нав’язують власних систем реформування. Єдина засторога: все повинно бути прозоро, без корупції, як це роблять на нашому континенті.

Що тут заперечиш? Вкладаючи кошти в Україну, уряди європейських країн повинні публічно пояснити своїм платникам податків, що вони фінансують не злочинний бандитський режим, який ми рішуче зруйнували, а  молоду демократію, яка опинилася у складному становищі. Я пообіцяв нашим колегам, що сфера, за яку відповідаю в уряді, буде прозорою і зрозумілою як  для українських громадян, так і для європейських партнерів.

 Експерти Ради Європи дали схвальну оцінку  Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади,  затвердженої урядом, і також  обіцяють нам допомогу в її реалізації. Чи можна активніше задіяти  інструменти Конгресу місцевих і регіональних влад РЄ щодо цього?

— Можна і потрібно. Рада Європи — наш надійний і перевірений часом партнер. Я був членом делегації України в КМРВ з 2007 року і знаю, яку увагу приділяє конгрес зміцненню  місцевого самоврядування та питанням децентралізації влади. Щоправда, ми самі ще мало використовуємо механізми такої співпраці.

Правду кажучи, члени нашої делегації допоки що майже ні на що не впливали під час ухвалення рішень, а переважно готували якісь довідки, ще й постійно погоджуючи їх із державними органами, що є неприродним для представників місцевого самоврядування. І, гадаю, європейські колеги  так нас і сприймали. Найвірогідніше, це результат тієї надмірної централізації, яка відчутно стримувала нас у недалекому минулому і досі продовжує гальмувати розвиток української демократії  та державності.

Отже, як і передбачено в концепції, про яку ми з вами розмовляли, це минуле, якого слід позбутися якнайшвидше.

Оксана ГОЛОВКО,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Володимир ГРОЙСМАН. Народився 20 січня 1978 р. у Вінниці. Освіта вища (МАУП, НАДУ при Президентові України). Магістр державного управління.  З 1994 по 2005 рр. займався комерційною діяльністю. З 2005-го — секретар Вінницької міськради,  з 2006-го — Вінницький міський голова. Віце-президент Асоціації міст України. З 27 лютого 2014 року — віце-прем’єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ.