Військовослужбовців, які виходять з окупованого Криму на материкову Україну, гостинно приймають у різних регіонах. Люди розуміють, що солдатам і офіцерам довелось пережити нелегкі дні, і прагнуть їх всіляко підтримати. Про те, як це відбувається, дізнавалися журналісти «Урядового кур’єра».

Першим містом в Україні, яке прийняло військових із Криму та членів їхніх родин, став Миколаїв. Із березня на територію, яка найближче розташована до півострова, передислоковано кілька військових частин. Нині в області перебувають військовослужбовці 204-ї бригади тактичної авіації з Бельбеку, морські піхотинці з Феодосії та Керчі, льотчики Сакського гарнізону, 36-та окрема бригада берегової охорони ВМС України з Перевального, навчальний загін із Севастополя. Усього 750 осіб. Фактично Миколаїв стає новим військовим центром країни. І новою «домівкою» безпосередньо для армійців та їхніх сімей.

Наче вдома

Спочатку прибула легендарна бригада тактичної авіації із Бельбеку з родинами. Понад 200 осіб розташували в санаторіях «Перемога» та «Інгул» у Миколаєві, на території 33-го навчального центру.

Бригаду під керівництвом Юлія Мамчура оточили увагою та турботою з перших днів. Інформація про потреби частини поширювала в соцмережах група «Разом». Усе місто збирало кошти та необхідні речі для родин. Адже було відомо, що з Бельбеку вони евакуювались буквально за хвилини...

Координація дій, яку взяли на себе волонтери, громадські активісти, підприємці, дала свої результати. Утім, як зазначає одна з активісток Гелена Мурлян, не вистачає повної узгодженості дій з органами влади, з Міноборони. «Ми не знаємо, що може придбати міністерство, а що обласна влада, — зазначає Гелена. — Тому виникають нестиковки. Наприклад, матраци не потрібні, потрібна білизна. Або немає необхідності в іграшках, є потреба в канцтоварах. На жаль, поки ці питання ще не врегульовані».

Очаків розмістив у санаторії «Борисфен» 286 кримчан із різних військових частин, що дислокувалися в Перевальному, Новоозерному та Севастополі. Тут склалася справжня сімейна атмосфера: чотири пари очікують на поповнення в родинах, а ще чотири — в Очакові вже зареєстрували шлюб. Як розповів директор санаторію Святослав Гурський, змушені були піти на порушення правил: розмістили разом подружжя, що перебували в цивільних стосунках. Але це спонукало їх офіційно оформити шлюб.

У Миколаєві знайшли тимчасовий притулок і військові Сакської морської авіаційної бригади з Новофедорівки, командир якої 3 березня на свій страх і ризик після блокади частини підняв техніку в повітря і відправив її до Миколаєва. Таким чином було врятовано три літаки та чотири вертольоти, що змогли ухилитися від бойових вертольотів ВПС Росії.

Нині Миколаївщина посідає друге місце (після Львівщини) в Україні з прийому кримчан. У Миколаївську ОДА надійшло понад 800 заяв від переселенців з півострова.

Словом, ділом, концертом

Із часу передислокації військових миколаївці стали ще більшими патріотами своєї країни. Побільшало на вулицях синьо-жовтої символіки, люди згуртовуються. Військових оточили турботою, збирають кошти на підтримку, організовують для них спортивні та розважальні заходи, запрошують на зустрічі, концерти.

Уперше три провідних миколаївські телеканали об’єдналися для телемарафону на підтримку українських військових. В ефірах телеканалів «ТАК-TV» (недержавний), Миколаївської обл?держтелерадіокомпанії та ТРК «МАРТ» (муніципальний) упродовж двох днів тривав марафон, метою якого став збір коштів та необхідних речей для тих переселенців із Криму, які потребують допомоги. Участь у ньому взяли керівники області та міста, військові, підприємці, громадські діячі, журналісти. Один із ініціаторів телемарафону, продюсер телеканалу «ТАК-TV» Гліб Головченко, зазначив: «Глибоко символічно, що любов до України та патріотичний дух об’єднали три різних телеканали і населення області. І кожен із жителів нашого краю відчув свою причетність до суспільно значимої справи, взявши участь у марафоні».

Щодо офіційних даних про збір коштів, то в Миколаївській ОДА повідомили, що з 21 березня для підтримки українського війська зібрано понад 142 тисячі гривень. Тільки за останній тиждень до благодійного фонду надійшло 75 тисяч.

А на концерт-демонстрацію «Підтримай українську армію!» тисячі людей зібралися на площі біля обласного палацу культури, де свій виступ подарував заслужений академічний ансамбль пісні і танцю ЗСУ. Звучали народні та сучасні пісні, оперні арії. З’ясувалося, що колектив чимало що пов’язує із цією областю. Так, більшість аранжувань для ансамблю зробив миколаївець, заслужений діяч мистецтв України Олександр Кабаченко. А ще багато артистів та їхні родичі мають миколаївські корені. Яскравим завершенням концерту став виступ морських піхотинців, які продемонстрували прийоми рукопашного бою.

Миколаїв на тлі останніх подій на сході країни має вигляд мирного міста, краю патріотів, небайдужих людей, які щиро вболівають за свою армію і власну країну. І не допустять чужинців.

Моряки сподіваються,  що екіпаж не розформують

ПІДТРИМКА. Прапор і герб корвета «Тернопіль» нині передано на тимчасове зберігання місту над Серетом

Микола ШОТ,
«Урядовий кур’єр»

Тернополяни завжди пишалися, що ім’я їхнього міста носить протичовновий корвет, над яким воно і взяло шефство. Городяни вручили морякам прапор Тернополя, зорганізували музей корабля. Доки призивали на військову службу, особовий склад активно поповнювали юнаки з Тернопільщини. Щонайменше двічі на рік приймали у себе їхню делегацію. 2010 року тодішній командир корабля Роман П’ятницький навіть став почесним громадянином міста. Представники обласного центру неодноразово їздили в Севастополь на гостини до моряків. Щире вболівання городяни висловлювали екіпажу під час блокування російськими окупантами корвета у березні. Школярі Тернополя тоді навіть зініціювали акцію — малювали цей корабель, демонструючи не лише свою підтримку флотцям, а й гордість за мужніх, чесних і гідних українських моряків. Болить душа нині від того, що корвет агресори все-таки захопили.

Помічник командира корвета капітан-лейтенант Олексій Кирилов передає прапор Військово-Морських сил України, який висів на щоглі «Тернополя», на тимчасове зберігання місту. Фото автора

Найдорожчі реліквії — до музею

Надвечір 4 квітня Тернопільщина гостинно зустрічала членів екіпажу корвету. Понад 40 моряків і четверо членів їхніх сімей прибули сюди на відпочинок та оздоровлення. Набиратимуться сил у найкращому санаторії краю — «Медобори», що в Конопківці Теребовлянського району. «Хочемо, щоб ви відчули наше тепло й любов, ми й надалі підтримуватимемо корвет «Тернопіль», разом з вами боротимемося за Українську державу», — зазначив на зустрічі з військовими моряками голова облдержадміністрації Олег Сиротюк.

Із собою екіпаж привіз прапор ВМФ України, який висів на щоглі корабля, та герб. Стяг моряки урочисто пронесли центральними вулицями Тернополя й розгорнули на Театральному майдані, де тривало віче та молитва за Україну.

Із цим прапором і гербом корвет «Тернопіль» пройшов не одну тисячу миль, брав участь у різноманітних навчаннях, у тому числі й міжнародних, варто хоча б згадати регулярні заходи в рамках антитерористичної операції НАТО «Активні зусилля». Тепер помічник командира цього корабля капітан-лейтенант Олексій Кирилов передав головні емблеми військового судна на тимчасове зберігання місту-шефу. Як і прапор, який свого часу тернополяни вручили екіпажу. У?моряків є давня традиція: коли вперше корабель спускають на воду, об нього розбивають пляшку шампанського, аби щасливим було плавання. Горлечко з корком від цієї пляшки є для моряків однією з найдорожчих реліквій, яку теж передали місту на зберігання. Морські святині виставлять у музеї корвету «Тернопіль».

В очах Олексія Кирилова, коли передавав місту над Серетом на тимчасове зберігання прапор і герб корвета, заблищала сльозинка. «Образно скажу: для мене екіпаж і корабель — це ніби равлик та його хатка. От таку хатку в нас насильно забрали», — ділиться думками Олексій Ігорович. Адже моряки-контрактники тут не лише несли службу, для багатьох «Тернопіль» був оселею, гуртожитком. А «зелені чоловічки» в масках штурмували його та по-піратськи вдерлися на корабель.

Страху не було

Із особового складу корвета половина тепер оздоровлюється в санаторії на Тернопіллі, частина разом із командиром залишилася в Севастополі чекати подальших вказівок керівництва. Близько десяти осіб вирішили служити російському флоту. До речі, не всі кримчани знехтували присягою на вірність Україні. Корінний житель півострова, командир газотурбінної групи прибув зі своїми побратимами на Тернопілля. Сам Олексій Кирилов — уродженець Донецька, але вже чверть століття проживає в Криму. Упевнений, що екіпаж залишиться й надалі служити чи не в повному складі. Моряки з «Тернополя» проситимуть і в командування ВМС України, й у керівництва держави, аби цей злагоджений колектив не розформовували по різних частинах, а виділили якийсь один військовий підрозділ чи корабель.

Старшина гідроакустичної команди старший мічман Василь Тимощук на корветі «Тернопіль» був із самого початку, з ходових випробувань корабля, ставив його, як то кажуть, на ноги. Нагадаю, що корабель збудували в українській столиці. За власним бажанням Василь Борисович прийшов на нього служити вісім років тому. Під час блокування та захоплення російськими агресорами корвета у березні, каже він, відчували моральну підтримку і тернополян, і всього українського народу. «Під час інтервенції росіян страху не було, — ділиться думками. — Розуміли: десятки тисяч солдат противника розгулюють півостровом, тож насправді важко було чекати якоїсь допомоги. Та все ж сподівалися, що ситуація повернеться на краще».

Василь Тимощук приїхав на Тернопільщину разом із дружиною Лілією. Вона як могла підтримувала членів екіпажу. Чоловік їй розповів про штурм корабля агресорами лише 4 березня. Відтоді приходила сюди, мов на роботу. Стояла біля пірсу, запитувала у моряків, що їм принести, адже вони не могли виходити на берег. Лілія Валентинівна каже, що крім неї, інших рідних, знайомих, коханих, раді були допомогти екіпажу і кримські татари, але в жодному разі не севастопольці-слов’яни.

Зараз Василь і Лілія відпочивають у «Медоборах». Сподіваються, як і всі їхні побратими, що продовжать морську службу на материковій частині — в Одесі. Інакше й бути не може.