ТЕНДЕНЦІЇ

«Урядовий кур’єр» дізнався, які нині проблеми  у сфері реалізації національного трудового потенціалу

У  2012 році кількість безробітних у світі збільшилася на 4 мільйони чоловік. На загал їх нині 202 мільйони. Цифра вражає. Та прогнози на майбутнє, на жаль, ще менш оптимістичні. Фахівці стверджують, що у 2013—2014 роках лави тих, кому ніде докласти працю рук і голів своїх, поповнюватимуть ще по 5 мільйонів людей щороку.

Звісно, це не могло не відбитися і на ринку праці в Україні. Торішнє безробіття мали на рівні 8% кількості населення працездатного віку. Цього року якщо справи й поліпшаться, то не відчутно. Максимум до 7,8%.

Тенденції нашого ринку праці вчора обговорювали фахівці під час «круглого столу» «Розвиток трудового потенціалу як чинник економічного зростання України».

— Нині маємо 8 мільйонів українців працездатного віку, не активних на ринку праці. Певна частина з них отримує соціальні виплати та допомогу від держави. А згодом, не заробивши трудову пенсію, претендуватиме на пенсію соціальну. Інші мають доходи від нетрудової діяльності — відсотки з акцій та інших цінних паперів, але також не виробляють конкретного продукту, — зазначив Василь Костриця, національний координатор Міжнародного бюро праці в Україні.

А заступник голови Федерації профспілок України Сергій Кондрук наголосив, що найбільше вакансій на вітчизняному ринку праці нині маємо у виробничому секторі. Адже престижність робітничих професій повністю знівельовано. Молоді люди хочуть бути спортсменами, шоуменами, політиками, можливо, ще юристами, журналістами, працювати в модельному бізнесі, але не на виробництві. Показово, що понад 60% запитів на вакансії до центрів зайнятості подають саме охочі працювати у модельному бізнесі. І їх працевлаштовують: за даними ЦЗ, понад 140 тисяч осіб. Але хто ж працюватиме на виробництві? Тож одним з головних завдань є підвищення престижності робітничих професій.

Ще одна проблема — нерентабельність праці. Працювати в Україні просто невигідно. Адже більшість людей не можуть заробити не те що на розвиток у майбутньому власної справи, а й навіть на безбідне життя для своєї родини. Максимум, на що можна розраховувати, — задоволення мінімальних потреб. Тому якщо нині маємо відтік за кордон «мізків» нації, то згодом почнемо втрачати й генофонд.

Краса, звісно, велика сила. Проте голоду вона не втамує. Фото Володимира ЗАЇКИ

А ще фахівці стверджують, що доки не відійдемо від економіки проїдання, доти не зможемо відродити вітчизняний внутрішній ринок товарів та послуг. Адже нині немає сенсу випускати якісні й дорогі вітчизняні товари і послуги з двох причин: за кордоном їх не купуватимуть, адже мають власні; українці ж просто фінансово не здатні їх споживати. А отже, доки наш споживач не стане платоспроможним, жодні реформи не допоможуть.

Фахівці також наголосили, що забезпечення умов для продуктивної зайнятості населення є обов’язком держави й одним із найважливіших завдань Кабміну. Проте окремі заходи державної політики тут не допоможуть. Ця сфера потребує кардинальних змін у підході до регулювання. Слід чітко визначити мету й завдання держави в контексті реалізації цілісної стратегії розвитку національного трудового потенціалу, узгодженої з інвестиційною, промисловою, податковою, демографічною, освітньою та соціальною політикою.