Днями експертна рада при Міністерстві інформаційної політики представила столичній громадськості проект Концепції інформаційної безпеки України.

Найближчим часом заплановано продовжити обговорення в областях.

— У документі сформульовано основні принципи державної політики в інформаційній сфері. Але згідно з Конституцією України, інформаційна безпека — справа не лише держави, а всього українського народу, — зауважив на зустрічі заступник міністра інформаційної політики Артем Біденко.

На думку розробників концепції, головна вимога — задовольнити інформаційні потреби людини, суспільства і держави. Водночас слід унеможливити загрози інформаційному простору України.

Секретар експертної ради, радник міністра з питань інформаційної безпеки Дмитро Золотухін наголошує, що в Україні немає одного централізованого органу, який повністю регулював би інформаційний сектор. Тож завдання розподілять між собою різні стратегічні відомства.

— Щоб концепція не залишилась на папері, а реалізувалася, потрібна злагоджена робота міністерств інформаційної політики, освіти і науки, культури, а також виробників медіа-контенту, — вважає він.

За словами представника Мінінформполітики, сталий інформаційний розвиток має стати щитом та імунітетом від деструктивних впливів. Артем Біденко сподівається, що Верховна Рада ухвалить концепцію у вересні цього року. Він також наголосив, що широке обговорення проекту дасть змогу внести в цей документ важливі доповнення.

Уже на першій зустрічі у столиці, яка відбулася у формі «круглого столу», медіа-експерти та представники громадських організацій вказали на вади документа.

— Складається враження, що люди, які писали цю концепцію, не уявляють усю потужність російської інформаційної машини, яка воює проти України. В Росії активно діють понад 70 центрів підготовки пропагандистів. Це спеціально підготовлені інформвійська, які працюють і на внутрішню, і на зовнішню аудиторію. А що в нас? Чому досі не вирішено питання з концерном РРТ? Адже це справжній технічний саботаж. Російські канали мовлять не тільки у захоплених областях, а й вздовж усього кордону. Харківська область приймає понад 20 російських каналів і лише 1—2 українські. Голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Геннадій Москаль вважає, що філію концерну потрібно відімкнути від електропостачання, припинити подавати сигнал на окуповані території. Міністр інформполітики із цим погоджується. Але Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації, якій підпорядковується концерн РРТ, відмовляється це робити. Тож у концепції потрібно чітко прописати, що Міністерство інформполітики має бути координатором прийняття таких рішень, — вважає аналітик з військово-ідеологічних питань Володимир Батіщев.

За словами учасників дискусії, залишається незрозумілою роль наглядових рад, які повинні здійснювати контроль за діями офіційних установ.

— Інформаційною безпекою займаються дуже поважні установи: Служба безпеки, Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ. А здійснюватиме контроль за цими установами наглядова рада на громадських засадах, без офіційних повноважень і зобов’язань? Як ви уявляєте такий контроль за цими службами? Крім того, мені не зрозуміле твердження, що «безпека держави — це справа не лише держави, а й усього українського народу». Якщо за це відповідатиме 40 мільйонів осіб, отже не відповідатиме ніхто, — зауважив фахівець з економічної кібернетики В’ячеслав Прилюк.

Експерти також вважають, що положення концепції щодо створення інформаційних військ потребує удосконалення.

— На сайті міністерства написано, що вони вже є. Я зайшов за цим посиланням — написано «запишіться». Але потрібно знати, куди записуєшся. Передовсім визначитися, це серйозно чи ні. Вважаю, що дуже серйозно і вкрай потрібно, адже сьогодні це, без перебільшення, снайперські війська, бо вони цілять у голову. Твердження «слово — це зброя» вже давно стало реальністю. Інформвійська в Росії мають бюджет мільярди доларів. Частина з них сидить в Інтернеті, частина заангажована в міжнародній теле-, радіомережі. Що маємо ми? У концепції не прописано ані статусу, ані підпорядкованості, ані завдань цього важливого роду військ. Це дискредитація самої ідеї, — зауважує В’ячеслав Прилюк.

Учасники «круглого столу» вважають, що деякі положення концепції суто декларативні, наприклад «формування в інформаційному просторі української ідентичності», оскільки немає жодних розробок, як сам це потрібно робити і хто має цим займатися.

Медіа-експерти та представники громадських організацій запропонували міністерству кадрову, методичну, практичну та технологічну підтримку щодо впровадження інформаційної безпеки України. Таку заяву у формі відкритого листа оприлюднив керівник однієї з громадських організацій Олексій Артемчук.