«Шановні пасажири! У зв’язку з неотриманням компенсації за перевезення пільгових категорій громадян по місту Фастову в 2014 році — 7 млн 786 тис. грн, а в 2015 році — 3 млн 689 тис. грн (по Київській області в 2014 році — 15 млн 479 тис. грн, а в 2015 році — 7 млн 3 тис. грн) приміські поїзди № 6017 сполученням Київ—Фастів та № 6024 сполученням Фастів—Київ з 20.07.15 р. буде скасовано. Просимо вибачення за тимчасові незручності».

Це оголошення я зняв нещодавно біля квиткових кас на залізничній станції «Васильків». Якийсь пасажир із черги за проїзними документами подумав, мабуть, що я працівник залізниці, й накинувся на мене: «Та ви вже задовбали всіх своїми тимчасовими незручностями! Зовсім уже совість втратили: мало того що електрички скасовуєте, то ще й пасажирів нацьковуєте одних на одних. Хіба пенсіонери винуваті, що Укрзалізниця працює збитково?»

Справді, скрізь і вголос монополіст-перевізник в усіх своїх бідах звинувачує… пільговиків. Цим відомство виправдовує короткі (на шість вагонів) брудні потяги, в яких цієї спекотної пори перевозять, як худобу, пасажирів. За часів Кирпи за це принаймні когось уже звільнили б із роботи. Але нинішнім ділкам від залізниці все сходить з рук. Вони безкарно знімають на власний розсуд електрички з графіка: згадані потяги №№ 6017 та 6024, наприклад, майже на дві години подовжили перерви в перевезенні пасажирів в обідню та пообідню пору. Крім того, погіршилося приміське обслуговування вихідними. У наш час, коли для багатьох городян городи в селі чи на дачі — чи не єдиний засіб поповнення продовольчих запасів, виїхати з Києва на дачу у Фастівському напрямку після дев’ятої ранку стало цілою проблемою. Якщо не втиснетеся в козятинську електричку, що відходить із Приміського вокзалу о 9.42, то чекати на наступний потяг (і теж далекий — до Миронівки) доведеться аж до 12.35.

Що ж стосується пільговиків, то право на безкоштовний проїзд у залізничному (і не лише в ньому) транспорті їм надала держава. Тому про компенсації Укрзалізниці повинні подбати чиновники. До речі, торік (якщо вірити повідомленню прес-служби монополіста-перевізника на інформаційному порталі «Банкрутство & Ліквідація») було перевезено пільгових категорій громадян на суму 582,3 мільйона гривень, а компенсацію отримано обсягом 165,6 мільйона гривень, або 28%. Це не збігається зі словами міністра соціальної політики України Павла Розенка на DT.UA, який заявив, що в Законі України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам було передбачено кошти на рівні минулого року — 1,9 мільярда гривень, з яких на компенсаційні виплати за пільговий проїзд — 1,6 мільярда гривень.

Чому ж тоді управління праці та соціального захисту населення Житомирської міської ради, яке звернулося до редакції зі скаргою, не може порозумітися в суді з відокремленим підрозділом Коростенської дирекції залізничних перевезень? Вона вимагає компенсації за перевезення пільговиків. І дирекції байдуже, що управління діє відповідно до чинного законодавства, в межах, встановлених Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 зі змінами та доповненнями). Житомирська громада не відповідає за зобов’язаннями держави.

«Тому управління праці та соціального захисту населення Житомирської міської ради, — читаємо в листі, — не може нести відповідальність за прийняті органами законодавчої та виконавчої влади закони України та постанови Кабінету Міністрів, якими встановлено пільги на перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом, але не виділено коштів субвенції для оплати за надані послуги».

Це один, як кажуть, бік медалі. А зворотний… Я, наприклад, почав піддавати сумніву ті мільйони гривень, нібито витрачені Укрзалізницею на перевезення пільгових категорій пасажирів. Щодня їжджу приміськими електричками до Києва. Без проїзного документа контролери й здорові дядьки-охоронці біля оборонних редутів-турнікетів на високий перон не пропустять жодного пасажира. Але «пільгову статистику» пишуть не вони, а роз’їзні касири, які обілечують людей у потягах: з Василькова до Києва квиток коштує 9 гривень, але проїхати можна і за 5, які роз’їзний касир покладе собі до кишені. Натомість (якщо захоче) може видати «зайцеві» посадкове місце — квиток, за яким їздять пенсіонери. Через турнікет із таким проїзним документом пройти можна, але Укрзалізниця від наданої послуги отримає не виручку, а тисячі нібито перевезених пільговиків. Гроші від такої спритної нахабності роз’їзних касирів накопичуються великі й осідають не лише в їхніх кишенях. Не випадково ж Укрзалізницю та її підрозділи постійно «трусять» правоохоронці (останній обшук проводили в центральному офісі відомства 16 липня цього року), знаходячи в кабінетах чиновників сотні тисяч доларів.