Відомий далеко за межами Донеччини курорт у Слов’янську багато років своїми цілющими грязями, водою та ропою із солоних озер сприяв одужанню сили-силенної людей. Але минулого літа сама оздоровниця після окупації та визволення міста від бойовиків так званої ДНР потребувала невідкладної реанімації. А вже нині санаторно-реабілітаційний центр «Слов’янський курорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» знову приймає пацієнтів майже з усіх куточків країни.

Історія справді зазвичай повторюється. У далекому 1832 році штабний лікар Чугуївського шпиталю А. Яковлєв, використовуючи оздоровчі можливості місцевого озера Ріпне, взявся лікувати перших пацієнтів і поклав початок розвитку слов’янського курорту. Друге народження закладу також пов’язане з військовими. Рішучий наступ на руїни і запустіння почався після призначення на посаду генерального директора полковника у відставці Сергія Линника. Як наслідок, уже в жовтні з’явилися пацієнти у спеціалізованому спинальному санаторії «Слов’янський». Недавно завершився капітальний ремонт частини ортопедичного відділення. Співробітники зізнаються: корпус радше перебудували.

Востаннє він бачив  ремонт у 1979-му, а тепер створено значно комфортніші умови для реабілітації і проживання людей.

Першу партію у руїн і запустіння співробітники санаторію уже виграли.

«Це не капітальний ремонт, а перебудова!»

— Коли ми повернулися сюди після визволення, побачили жахливу картину, — розповідає працівник курорту Віктор Пиляєв. — Всюди сміття і руйнація, бур’яни в людський зріст. У багатьох опускалися руки, але директор змусив нас повірити у власні сили, шукав різні можливості для фінансування, зокрема й спонсорську допомогу.

Зміни вже оцінили пацієнти, які раніше неодноразово приїздили на курорт. Одна із них, донеччанка Олена Миколаївна, каже: її оздоровленню сприяють цілющі місцеві грязі, професіоналізм і приязність медичного персоналу. «Тут відчуваю себе як удома, — каже вона. — А тепер до переваг санаторію можна додати ще й значно комфортніші умови, які теж позначаються на самопочутті». Ще один пацієнт Микола також не приховував задоволення: «Зміни просто вражаючі: важко навіть повірити, що про такі умови для нас, хворих, подбали у цей непростий час».

Словом, на перший погляд — майже ідилія. Однак поки відремонтований поверх ортопедичного відділення заповнюють хворі зі Львова, Сум, Одеси, Буковини та інших регіонів, керівники курортного комплексу самі шукають допомоги, аби позбутися проблем, які гальмують подальший розвиток закладу.

Відомчий оздоровчий комплекс повернув здоров’я тисячам хворих і збирається це робити і надалі.

За цільовим призначенням

Йдеться про те, що з минулорічного липня і дотепер у двох санаторіях комплексу «Донбас» і «Ювілейний» розквартирували військовослужбовців ЗСУ. Тож за цільовим призначенням працює тільки «Слов’янський» на 306 ліжок — після анексії Криму єдиний в Україні заклад, де забезпечують санаторно-курортне лікування і реабілітацію інвалідів із наслідками травм, захворюваннями хребта і спинного мозку. «Отримані санаторієм кошти від реалізації путівок не можуть покрити витрати на утримання всієї інфраструктури, в тому числі й проживання військовослужбовців, — каже заступник директора санаторного комплексу Володимир Лазарєв. — Тим часом існує розпорядження Кабміну від 16 жовтня 2014 року, яким передбачено виділення облдержадміністраціям коштів для часткової оплати вартості тимчасового проживання громадян. Але за розміщення тут військовослужбовців нам не відшкодовано жодної гривні».

Оскільки компенсацію здійснюють за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету на підставі укладених договорів про тимчасове проживання, справді існує такий документ про строкове використання військовими спальних корпусів, загальна вартість якого —

5 313 420 гривень. Утім, як запевняє заступник директора підприємства, згідно з прогнозованим розподілом коштів, Донецькій області виділено всього 2 282,3 тисячі гривень, а курорт узагалі не включено до такого розподілу. Тривога керівників за долю відбудованого закладу небезпідставна: всі клопотання і звернення до керівників держави та області про сприяння у виділенні коштів на компенсацію витрат безрезультатні, а без державної підтримки курорт може назавжди припинити свою діяльність.

Закономірно, що керівники підприємства прагнуть використовувати за цільовим призначенням не один санаторій, а всі три. Також тут готові приймати людей, які виїжджають із тимчасово окупованих територій. Тим часом у Слов’янську вже ніде розташовувати евакуйованих, тож ймовірним місцем їхнього притулку назвали базу відпочинку «Сокіл» на околиці міста. На думку керівництва курорту, краще передислокувати туди військових, а в корпусах оздоровниці поселити евакуйованих. Цей варіант має кілька переваг.

— По-перше, база відпочинку розташована на відстані від житлових кварталів, а це безпечніше для мирних людей у разі ймовірних обстрілів військових, — пояснює свою позицію генеральний директор Сергій Линник. — По-друге, бетонний паркан навколо «Сокола» разом із певними природними чинниками ускладнює, а то й узагалі унеможливлює розвідку бойовиків. По-третє, наявність на території відповідних споруд дає змогу розташувати і особовий склад, і техніку. А от переселенцям тут буде не зовсім комфортно: «Сокіл» перебуває на значній відстані від лікарень, аптек, магазинів тощо. До того ж це позитивно вплинуло б і на подальшу перспективу використання відновлених приміщень санаторіїв за прямим призначенням для надання реабілітаційно-оздоровчих послуг населенню й наповненню міського бюджету.

КОМПЕТЕНТНО

Володимир САЄНКО,
перший заступник голови 
Федерації профспілок України:

— Треба подякувати колективу і його керівникам, які зуміли відновити роботу унікальної оздоровниці. Вони справді зробили неймовірне в такій ситуації. Особливо з урахуванням того, що після анексії Криму в Україні залишився єдиний подібний оздоровчий заклад, де щороку мають змогу проходити реабілітацію та відновлення інваліди-спинальники. Тому на успішну діяльність курорту націлює саме життя. Профспілки вже звернулися до всіх гілок влади, наполягаючи включити в бюджет 2015 року статтю про санаторно-курортне оздоровлення, шляхи наповнення якої ми знаємо і готові їх підказати. Втішає, що на всіх владних рівнях розуміють важливість цієї проблеми, тож сподіваємося: всі оздоровчі заклади, зокрема й згаданий, не залишаться без державної уваги та підтримки.