Нині захист території України та міцність її кордонів — чи не найголовніша потреба часу. Держава, що піклується про збереження своєї ідентичності, не досягне цієї мети без професійної прикордонної служби. Саме люди у зелених беретах першими стають проти агресії, саме вони виявляють героїзм і кмітливість, про які ходять легенди. «Урядовий кур'єр» вітає прикордонників з професійним святом і розповідає про їхню роботу на східному і західному рубежах України.

Фактичний кордон на Луганщині нині проходить по Сіверському Дінцю. Саме тут українські прикордонники спільно з представниками Збройних сил України, Нацгвардії, батальйонами міліції охороняють лінію розмежування із самопроголошеною «ЛНР». Останнім часом поблизу Станиці Луганської різко посилилася воєнна агресія до населених пунктів на контрольованій Україною території. Російські безпілотники продовжують здійснювати повітряну розвідку. За спостереженнями прикордонників, протягом дня в зоні АТО в межах Донбасу фіксують політ не менш ніж 16 літальних апаратів. Цих машинок із крильцями успішно збивають.

Контроль на пункті пропуску проводять ретельно. Фото автора

Прохід скасовано навіть для жінок з тачками

На ділянці Луганського загону прикордонники здійснюють контроль на лінії другого рубежу. Бійці родом з Вінниці та Харкова, які дозволили сфотографувати робочий момент, кажуть, що здебільшого зараз у Станицю Луганську повертається місцеве населення — ті, хто з різних причин свого часу перебрався до Луганська. У місцях перетину лінії розмежування останнім часом можна було зустріти й багато луганчан, які прямують в Україну по продукти, бо в Луганську ціни космічні. Йдуть пішки. А чи пропускати їх — це питання у компетенції Збройних сил України. Коли це мирні люди, проходу не перешкоджають.

Військові кажуть, що серед мандрівників переважно жінки. У Станицю Луганську йдуть упорожні, повертаються з важкими тачками. «Щоранку в них маневри. Скільки точно людей проходить, сказати важко, але, за нашими даними, більш ніж сотня», — розповідає начальник одного з відділів Луганського прикордонного загону. Переправляють на собі, за словами військових, по 50-60 кілограмів вантажу. Здебільшого проходять за перепустками. Раніше ці документи можна було отримати прямо у Станиці Луганській у пункті прийому документів. Можна це зробити й зараз, пункт працює. Але майже ніхто не звертається — більшість уже має документи. Якщо зроблена заявка, із Старобільська перепустку передають у Станицю, і люди її отримують на місці.

Узагалі військові не вбачають проблем з оформленням перепусток.

Подейкують, що гумору немає місця на війні. Але як не усміхнутися, коли наївні старі починають пред'являти на українському блокпосту соціальні картки самопроголошеної «ЛНР» як документ? Думають, що хоч тут оті картки, які за обіцянками мали надати людям безліч пільг, спрацюють? Але нічим той шматок пластику, заради якого шикувалися в черги на псевдовиборах, людям не допоміг у житті. Марно сподівалися.

Що тут робити? «Вилучаємо, — кажуть військові. — А от паспортів самопроголошеної «ЛНР», які, за чутками, почали видавати, бачити поки що не доводилося. Та й якщо з’являться, людей з ними будемо затримувати, бо людина з паспортом невизнаного квазі-державного утворення — це людина без документів. І щоб її перевірити, повністю, треба затримати, принаймні на кілька годин для з’ясування особи. Ми ж маємо захистити Україну від терористів».

За спостереженнями прикордонників, люди, які прямують з Луганська до Станиці Луганської, дедалі частіше кажуть, що хочуть, аби повернулася Україна. Та наскільки вони щирі? Днями через загострення бойової ситуації прохід в районі Станиці Луганської було скасовано, голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації видав розпорядження про посилення контролю за лінією розмежування для недопущення її несанкціонованого перетину не тільки транспортними засобами, а й пішоходами.

До річки не підходь! Небезпечно!

Зона відповідальності підрозділу — 45 кілометрів рубежу, який протягнувся берегом Сіверського Дінця. Зараз тепло, як влітку, однак риболовля, купання та катання на човнах заборонені. Тепер річка — це кордон.

«Ми на саму річку не виходимо. Це небезпечно. Уся вона проглядається як нашими військами, так і їхніми», — підкреслює командир. Тим паче, що у бойовиків з того боку позиції кращі, бо розміщені на Зміїній горі й оглядають місцевість зверху. Навіть пересуватися уздовж кордону небезпечно: усюди мінні розтяжки. Днями наряд прикордонників пішов перевіряти, чому спрацювала сигнальна міна, і самі потрапили на таку розтяжку. Боєць поранений, але живий. І такі випадки не поодинокі. Сам командир потрапляв на радіокерований фугас, врятувало тільки те, що його машина броньована. Пробило колесо, подряпало кузов, але екіпаж не постраждав.

Та не всім так щастить. Днями саме в Станично-Луганському районі поблизу села Комишне бойовики розстріляли медичний автомобіль УАЗ-«таблетка», що належить Збройним силам України. Диверсійний акт стався біля самого кордону з Росією на контрольованій Україною території.  У результаті один військовий, чоловік 46 років, загинув, ще один — важко поранений. Бойовиків не зупинило й те, що на автомобілі були спеціальні розрізнювальні знаки.

Росія тут зовсім поряд. Це відчувається, бо незаконні озброєні формування можна навіть без бінокля побачити. «Наша ділянка саме на стику, простягається по державному кордону. Прикордонники, які там на позиціях, спостерігають рух техніки по російській стороні, — говорить офіцер. — Але можу запевнити, що лінія розмежування під контролем».