Хто б міг подумати, що нинішнім старшокласникам і не лише їм стане в пригоді те, чим свого часу муштрували мене і моїх ровесників. Переміщення окопами, метання гранати, збирання-розбирання автомата, біг у протигазі — це коротенький перелік того, що входило в програму дисципліни «Початкова військова підготовка».

Варто зауважити, що для всіх тих вимог тоді ми були забезпечені тренувальною базою, матеріальним підкріпленням. На території школи було кілька вимуруваних окопів і бліндаж, а засобів індивідуального захисту вистачало всім 40 однокласникам. Не знаю, з чиєю поміччю вибудували новенький тир, де школярі навчалися стрільбі з гвинтівок.

Нам, старшокласникам, було цікаво: рухливі заняття, свіже повітря, емоційні змагання. Усе сприймалося як гра. Звісно, ніхто з нас нізвідки не чекав нападу. Того часу п’ятнадцять республік вважали братніми, а капіталістичні країни перестали показувати зуби холодної війни. Шкода, що демілітаризацію сприйняли так буквально. Мало-помалу окопи на шкільному подвір’ї місцеві жителі закидали сміттям, військкомат перевели в сусіднє містечко, в тирі навіть для власної самоосвіченості перестали стріляти, а сховища стали баластом для підприємств, які їх утримували. Така картина була поширеною по всій країні. Хто б міг подумати про зворотне?

Такий вигляд має відсік для фільтрації повітря.

Необхідність свіжих ідей

Коли я спостерігала за юрбою учнів столичної загальноосвітньої школи №36 імені С. П. Корольова, які зі сміхом, жартівливими репліками виходили зі сховища Державного підприємства Київської кінокопіювальної фабрики, промайнула думка: цим юним, безтурботним, щасливим хлопцям і дівчатам вочевидь не до уроків. Золота осінь та переддень канікул дають право думати про що завгодно, але не про навчання. І нічого в тому дивного немає, що вчитель вкотре робить зауваження про дисципліну, а у відповідь лише короткотривале затишшя. Не здивувала також і жартівлива відповідь одинадцятикласника на запитання «Що не сподобалося у сховищі у разі тривоги?» – «Відсутність VIP-умов і Wi-Fi». Сучасна відповідь сучасної дитини. Апелювати нічим. Нинішня доба потребує не лише нового слова, а й свіжих ідей і дій.

«Якщо брати до уваги рік будівництва цього сховища, а це 1974-й, то воно морально застаріло, — сказав старшокласник. — От хоча б лежаки. За довгі роки вони просякли вологою. Навіть думка промайнула: чи, бува, не прогнила на них деревина? Звісно, у разі екстрених умов і така споруда — за щастя. Адже передбачено, що тут упродовж десяти діб можуть рятуватися від небезпеки п’ятсот осіб. А стосовно умов, то це нормальне бажання кожної людини, яка в усьому прагне кращого». А ще юнак поділився тривожними відчуттями від перебування в сховищі. Як він сказав, «розумієш, для чого їх побудували, навіщо проводять подібні навчання нині».

Свою думку десятикласник Сашко Неживов обгрунтовував модернізацією подібних споруд. Він зауважив, що події на сході країни змусили подивитися на життя по-іншому — спрацьовує інстинкт самозахисту. Тому на практичних заняттях виникає багато запитань про справність вентиляційних систем, про наявність води в цистернах і її якість та чи можна достукатися в сховище після його закриття?

Власне, з моїми спостереженнями не без вдаваної вчительської суворості погодився і викладач дисципліни «Захист Вітчизни» Володимир Якимович Мироненко. Він розповів, що діти дуже змінилися — ще в лютому. І пояснив мету візиту в сховище. З’ясувалося, що це тематичне заняття. В програмі шкільного предмета є тема цивільної оборони, для засвоєння якої відведено 21 годину. За цей час слід з-поміж іншого провести заняття і в захисній споруді цивільної оборони. В такий спосіб старшокласники в реальній обстановці побачать, як обладнане сховище, як у ньому розміщуватися, зрештою вкотре нагадають про правила поведінки в закритому просторі.

— Це найближче в радіусі школи обладнане сховище, — пояснив Володимир Якимович. — Діти тут мають змогу по-справжньому відчути обстановку, дізнатися, приміром, про порядок розміщення в укритті. Приміщення невеликі, для компактності тут встановлено триповерхові нари. На них за інструкцією і здоровим глуздом верхні полиці займають молоді люди, а нижні залишаються для людей похилого віку, мам з діточками. Здавалося б, елементарні речі, проте їх час від часу потрібно озвучувати. Як і те, що з собою слід брати сухий пайок, питну воду, теплі речі, документи. І навпаки: не брати у сховище домашніх улюбленців. Не зайвим буде нагадати про правила поведінки: не панікувати, не вештатися сховищем, голосно не розмовляти.

Урок за будь-яких умов.

Сучасні альтернативи сховища

Як відомо, раніше однією з технічних вимог до роботи підприємства з кількістю працівників понад сотню була наявність сховища цивільної оборони. Заводи, автопарки мали окреме приміщення або використовували з метою укриття підвальні приміщення. Стосувалося це і шкіл. З часом підприємства збанкрутіли, а сховища вийшли з ладу. Проте час не стоїть на місці, і фахівці вважають, що сучасні ноу-хау, такі як паркінги, також придатні для укриття людей у лиху годину.

— Такі заняття, як сьогоднішнє, регулярно проводять у районі, — розповів начальник управління з питань надзвичайних ситуацій Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Віталій Ткач. — Зокрема і для співробітників органів управління цивільного захисту, працівників шкіл, дошкільних закладів. На заняттях навчають евакуації і укриттю в найближчій споруді цивільного захисту. В районі їх 50. У них планують прихистити чималу кількість працівників підприємств, установ, організацій. З огляду на те, що чисельність працюючих скоротилася, ми розподіляємо місця між школами та іншими соціальними закладами.

До речі, на сайті райдержадміністрації розміщено інформацію про всі можливі місця укриття. За словами Віталія Ткача, вона має бути доступною кожному. Щоб людина подумки могла пройти щоденний шлях з роботи на роботу, в магазин, садок, школу і уявити, де можна сховатися у разі потреби. Це може бути станція метро, підземний перехід, підвал у будинку (навіть якщо він не пристосований як захисна споруда), підвал у гаражі також підходить для таких цілей. А на роботі вже керівник має планувати укриття персоналу. Зрештою сучасне місто має ще один підходящий винахід — підземні парковки. Вони — також елемент цивільного захисту.

Щиток системи очищення повітря в робочому стані.

Від редакції. Велике місто завжди мало і матиме більші переваги. А от жителям містечок і сіл, гадаю, складніше у будь-якій ситуації. Якщо, скажімо, під час бомбардування сховатися можна у погребі, то почути сигнал тривоги в глибинці складніше. Головна система оповіщення через радіо не можлива. Радіоточки остаточно змовкли на вулицях багатьох населених пунктів. Ще кілька років тому люди масово зверталися у ЗМІ по допомогу, аби відновили радіомережу. Відповіді чиновників зводилися до пояснень про нерентабельність, збитковість, про альтернативні засоби отримання інформації. Нині вже й писати перестали. Мабуть, знайшли… 

Ольга ПРОКОПЕНКО, Світлана СКРЯБІНА (фото),  «Урядовий кур’єр»